Глюкокортикостероїди

Це група препаратів, що характеризуються протизапальною дією та супресією імунної системи у високих дозах. Вони діють як і власний «гормон стресу» - кортизол. Лікарі призначають дані препарати при різних захворюваннях, при яких виникають запальні процеси або надмірні реакції імунної системи. До них належать, наприклад, аутоімунні розлади: ревматичні захворювання, різноманітні запалення шкіри, такі як екзема або алергічний шок. У дітей з псевдокрупом преднізолон у супозиторіях допомагає від задишки. При лікуванні ж хвороби Аддісона преднізолон використовують для замісної терапії.

Кортизон  може швидко боротися із запаленням в організмі, проте вживати діючу речовину слід помірно, тому що це може призвести до швидкого набору ваги внаслідок двох важливих факторів:

• Кортизон знижує споживання енергії, а отже, запалення зменшується, тілу більше не потрібно з ним боротися.
• Кортизон підвищує апетит - гормон стресу сигналізує організму, що йому потрібно їсти більше, щоб підготуватися до стресових періодів.

Якщо неможливо уникнути тривалого застосування кортизону, дози активної речовини повинні варіюватися. Це означає, що високі дози протягом короткого часу чергуються з дуже низькими дозами (близько 10 міліграмів). Таким чином можна уникнути тривалого прийому середньо-високих доз, що може призвести до особливо високого збільшення ваги та синдрому Кушинга.

Інсулін

Терапія гормоном інсуліну при цукровому діабеті 2 типу часто призводить до швидкого збільшення ваги. Як побічний ефект, інсулін збільшує жирову масу, тим самим збільшуючи масу тіла - що, у свою чергу, вимагає більшої дози інсуліну. У цьому замкнутому колі хворим часто важко підтримувати свою вагу. Інсулінотерапію слід застосовувати лише тоді, коли альтернативні форми лікування (модифікація стилю життя, гліптини, інгібітори SGLT-2) недостатньо знижують рівень цукру в крові.

Психофармакологія

Поширеними побічними ефектами психотропних препаратів є рухові розлади, порушення провідності імпульсів у серці (так зване подовження інтервалу QT), порушення гемопоезу та вплив на метаболізм («метаболічні ефекти»). Ці небажані метаболічні ефекти переважно досягаються шляхом збільшення ваги, підвищення апетиту, підвищення концентрації сечової кислоти, порушенням ліпідного обміну та порушення метаболізму глюкози.

Однак, існують також психотропні препарати, які вживаються саме через їх дію, що знижує апетит та вагу.

Антидепресанти

Серед антидепресантів наступні речовини мають помірний або високий ризик збільшення ваги:

1. Три- або тетрациклічні речовини: амітриптилін, нортриптилін і міртазапін.
2. Профілактичне лікування літієм та вальпроєвою кислотою.
3. Група селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну: пароксетин та циталопрам.
4. Група селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну: дулоксетин і венлафаксин.

Пригнічення дофамінергічних і Н1-рецепторів призводить до загального пригнічення психомоторних функцій пацієнта, що є бажаним при маренні та галюцинаціях. Водночас, втома та відсутність драйву можуть призводити до зниження потреби в енергії, а отже, до збільшення ваги за незміненого харчування. Блокада H1 і 5-HT2A перешкоджає ланцюгу контролю апетиту та ситості та підвищує апетит, а у разі пригнічення рецептора mACh виникає сухість у роті. У деяких пацієнтів це може призвести до втрати апетиту і навіть втрати ваги. Таким ефектом відомий, наприклад, флуоксетин.

Нейролептики

Атипові нейролептики (оланзапін,клозапін,кветіапін,рісперідон ) окрім своїх терапевтичних ефектів призводять до значного набору ваги.

Інструкція для окремих препаратів часто містить конкретну інформацію про ступінь збільшення ваги, під час фази випробувань та інших досліджень. Наприклад, збільшення маси тіла на ≥ 7% спостерігалося дуже часто (тобто у більш ніж у десяти відсотків пацієнтів) при застосуванні оланзапіну, незалежно від початкового ІМТ, навіть після короткочасної терапії (середня тривалість 47 днів), а також при тривалому лікуванні (термін терапії принаймні 48 тижнів від початкової спостережуваної маси тіла). Для більшості препаратів збільшення ваги навряд чи залежить від дози, проте така залежність є ймовірною для клозапіну та оланзапіну. Іншими факторами, які сприяють збільшенню маси тіла при застосуванні нейролептиків, є гіперглікемія та гіперліпідемія. Гіперглікемія може бути викликана резистентністю м’язових клітин до інсуліну. У клінічних дослідженнях з різними атиповими нейролептиками, такими як кветіапін, спостерігалося підвищення рівня тригліцеридів, ЛПНЩ і загального холестерину та зниження рівня холестерину ЛПВЩ. Щоб уникнути вторинних захворювань, рекомендовано регулярний моніторинг метаболічних параметрів для відповідних речовин.

Бета-блокатори

Діючі речовини, такі як бісопролол та метопролол, є перевіреними та надійними препарати для лікування артеріальної гіпертензії та різних форм порушень серцевого ритму. Проте багато пацієнтів скаржаться на швидке збільшення ваги. Внаслідок дії одного з багатьох механізмів дії бета-блокаторів, рецептори серця стають нечутливими до власних гормонів стресу організму, а тому судини не ушкоджуються далі, що знижує ризик інфаркту та інсульту.

Приймаючи бета-блокатори, у багатьох хворих стає менше енергії. Пацієнт відчуває, що йому потрібно частіше відпочивати. У цій ситуації потрібно менше їсти і менше займатися спортом, щоб запобігти набору ваги.