Авіценна

Відомий арабський учений Авіценна писав не тільки медичні та філософські трактати («Канон лікарської науки», «Поема про медицину» та ін.), але складав також вірші, що користувалися широким визнанням — касиди, рубайяти й газелі. Ці твори вплинули на розвиток арабської, іранської та тюркомовної літератур, а класик іраномовної поезії XII століття Омар Хаям називав Авіценну своїм учителем.

Данте Аліг'єрі

Збережені свідчення кажуть про медичну діяльність видатного італійського поета, мислителя, богослова, одного з основоположників літературної італійської мови — так в 1293 ім'я майбутнього класика світової літератури було внесено в списки членів цеху лікарів і аптекарів.

Зацікавитися медициною Данте змусило те, що приналежність до касти ескулапів було перепусткою до політичної кар'єри, про яку він завжди мріяв. Вважається, що до свого вигнання з Флоренції він займався лікуванням. Однак світ дізнався і запам'ятав його завдяки «Божественної комедії» (la Divina Commedia) — поетичному синтезу філософії й середньовічної культури, повного звернень до біології та медицині.

Франсуа Рабле (François Rabelais)

Один з найбільших французьких письменників і гуманістів епохи Ренесансу був практикуючим лікарем. За вивчення медицини він взявся в тридцять з гаком років, вже маючи сан священика. Закінчивши університет Монпельє, автор «Гаргантюа і Пантагрюель» дослужився до звання професора анатомії та посади головного лікаря госпіталю Понт-дю-Рон в Ліоні, де поєднував мистецтво медицини з літературною творчістю.

Фрідріх Шиллер (Friedrich Schiller)

Мало хто знає, але великий німецький драматург на початку був простим полковим лікарем. За наказом герцога вюртембергського його було направлено до військово-медичної академії в Штутгарті, де вивчав спочатку право, потім медицину і написав медико-філософську дисертацію. Потім був направлений на службу в діючу армію.

Одного разу під час свого чергування, полковий лікар Шиллер пішов в самоволку... щоб потрапити на прем'єру «Розбійників» — спектаклю, поставленого за його твором. За це його позбавили права писати що-небудь, крім медичних творів. Зрештою, кинувши все, письменник втік до сусіднього маркграфства Пфальц, дезертувавши з армії. Колишній лікар присвятив своє подальше життя літературі.

Джон Кітс (John Keats)

Майбутній англійський поет-романтик підлітком потрапив в учні до аптекаря, потім вивчав хірургію в лондонському військово-морському госпіталі. Склавши іспит на звання лікаря, він почав робити нескладні операції. Але незабаром знайомий журналіст ввів молодого медика, який писав вірші, в коло Байрона і Шеллі, і в Англії стало одним прекрасним поетом більше.

Літературознавці, проаналізувавши лексику Кітса, встановили, що у нього часто зустрічаються фізико-хімічні терміни, засвоєні в студентські роки, а сюжет його поеми «Ламія» почерпнутий з медичного трактату «Анатомія меланхолії».

Сер Артур Конан Дойл (Sir Arthur Ignatius Conan Doyle)

Видатний британський письменник, відомий насамперед своїми творами про Шерлока Холмса, професора Челленджера та низкою інших історичних романів. Народившись в сім'ї видних діячів культури, Конан Дойл вирішив пов'язати своє життя з медициною. Він навчався медицині в Единбурзькому університеті, де в 1881 році отримав диплом, ставши бакалавром медицини та магістром хірургії.

По завершенню університету, він сім місяців відпрацював корабельним лікарем на борту китобійного судна «Хоуп», що борознив арктичні води. Враження від цього плавання лягли в основу його оповідання «Капітан «Полярної зірки». Потім Дойль служив на тій самій посаді на торговому кораблі «Mаюмба», що ходив біля берегів Західної Африки. Лікарем-добровольцем він брав участь в боях з бурами в Південній Африці, які описав у книзі «Англо-бурська війна». Потім перебравшись в Портсмут, він зайнявся лікарською практикою.

Одним з пристрасних захоплень Конан Дойля була психіатрія, особливо теорії професора Единбурзького університету, доктора Джозефа Белла, прихильника широкого використання дедукції в медичній діагностиці. Конан Дойль переніс цей метод в літературу. Медицині Конан Дойл присвятив десять років свого життя. Але тільки коли була опублікована його перша розповідь з циклу «Пригоди Шерлока Холмса» (в 1891 році), він зрозумів, що хоче залишити медицину і повністю присвятити себе літературній діяльності.

Вікентій Вересаєв

Вікентій Вересаєв народився в сім'ї відомого лікаря, засновника Тульської міської лікарні. У 1894-му він закінчив медичний факультет Дерптського університету, після чого приступив до лікарської практики в рідній Тулі. Але незабаром переїхав до Петербурга, де протягом п'яти років працював ординатором і, одночасно, завідувачем бібліотеки в Боткінській інфекційної лікарні.

Як літератор Вересаєв став відомий лише в 1901 році, коли була опублікована його автобіографічна, а потім скандальна, повість «Записки лікаря», в якій молодий письменник засуджував проведення медичних експериментів на людях. Згодом, розчарований, він практично закинув медицину і цілком присвятив своє життя літературі. Правда, йому ще не раз доводилося повертатися до медицини: за часів Російсько-Японської та Першої світової війн, на фронтах яких письменник служив як полковий лікар.

Генрик Сенкевич (Henryk Adam Aleksander Pius Sienkiewicz)

Польський прозаїк білорусько-татарського походження. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 року. Автор низки оповідань і романів, один з найвідоміших з яких — “Вогнем і мечем”.

По закінченню гімназії у Варшаві, вчився на медичному та історико-філологічному факультетах у Головній школі (з 1869 Варшавський університет). Був постійнийм фейлетоністом «Газети польської», завідував літературним відділом тижневика «Нива» (пол. «Niwa»), пізніше редактор консервативної газети «Слово» (пол. «Słowo»). 

Степан Васильович Руданський

Український поет, перекладач античної літератури. Автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику. Професійний лікар.

Ще в роки навчання у семінарії почав назрівати конфлікт з батьком. В 1856 році Руданський самочинно приїздить до Петербурга, та, проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної, відомої вже на той час як осередок передової науки й культури. В медико-хірургічній академії підтримувався традиційний інтерес до літератури й мистецтва. Ще раніше професор хірургії академії Каменецький разом з Парпурою підготував перше видання «Енеїди» Івана Котляревського. Аматорський гурток студентів цього навчального закладу вперше поставив драму Тараса Шевченка «Назар Стодоля» (1844). Також у Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа».

Після закінчення академії Руданський, оскільки мав захворювання легенів, одержав призначення працювати повітовим лікарем на південному узбережжі Криму, куди він і приїхав 1861 року. У 1861–1873 рр. Руданський працював міським лікарем в Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова. Він доклав багато зусиль для піднесення доброустрою міста, невтомно трудився як лікар і почесний мировий суддя Сімферопольсько-Ялтинської мирової округи, водночас цікавився археологією, етнографією, відновив розпочаті ще на Поділлі фольклорні заняття, продовжував поетичну творчість, головним чином, у галузі перекладу. 

Антон Чехов

Російський письменник українського походження, прозаїк, драматург. Класик світової літератури. Один із найвідоміших драматургів світу. 1879 року вступив на медичний факультет Московського університету, де його вчителями були видатні лікарі свого часу: Бабухін, М. Скліфосовський, Г. Захар'їн тощо.

Після закінчення університету працював в лікарнях Воскресенська і Звенигорода, вів лікарську практику в підмосковному Меліхове, де безкоштовно лікував бідних. Спостереження того періоду Чехов описав в оповіданнях «Хірургія» тощо. Героями його творів («Палата № 6», «Чорний монах», «Напад», «Дуель») ставали лікарі й пацієнти, чиновники, селяни та дворяни.

Михайло Опанасович Булгаков

Видатний письменник за освітою був лікарем. Він закінчив медичний факультет Імператорського університету Св. Володимира в Києві, отримавши звання лікаря з відзнакою і став госпітальним лікарем-хірургом (хоча випущений був за фахом «педіатрія»). Під час Першої світової війни Булгаков працював в периферійних госпіталях військлікарем, потім був відряджений земським лікарем в Смоленську губернію. Про те, як складалася його початкова лікарська практика, Булгаков розповів в автобіографічному циклі оповідань «Записки юного лікаря».

За часів Громадянської війни Булгакова мобілізували як полкового лікаря. Спершу він служив у військах Української Народної Республіки, потім в білих Збройних силах Півдня Росії. Перебуваючи на Північному Кавказі, він заразився тифом, через що був змушений залишити частини відступаючої Добровольчої армії. Вже після одужання, перебуваючи у Владикавказі, Булгаков вирішив спробувати себе як письменник. Створивши свої перші драматичні твори, він вирішив пов'язати своє подальше життя з літературою.

Агата Крісті (Dame Agatha Mary Clarissa Christie, Lady Mallowan)

З медициною була пов'язана й Агата Крісті. Під час Першої світової війни Агата працювала медсестрою, а згодом помічницею аптекаря. У госпіталі вона познайомилася з властивостями отрут, а також симптомами, що ними викликаються. Розпочавши свою літературну творчість, вона багаторазово використовувала свої знання, «вбиваючи» своїх літературних персонажів (83 злочини в її творах були здійснені за допомогою отруєння). По всьому світу розійшлося майже два мільярди примірників детективних романів і повістей, написаних цією неймовірною англійкою.

Арчибальд Кронін (Archibald Joseph Cronin)

Англійський письменник Арчибальд Кронін закінчив Університет Глазго за фахом хірургії. Корабельним лікарем він здійснив подорож до Індії. Потім Кронін захистив дисертацію про аневризми, отримавши докторський ступінь з медицини. Під час Першої світової війни він служив хірургом та працював у госпіталях, а після війни відкрив медичну практику в гірничому районі Південного Уельсу. У 1924 році Кронін був призначений медичним інспектором рудників Великобританії. Свій досвід дослідження професійних захворювань шахтарів він описав в романах «Цитадель» і «Зірки дивляться вниз».

Станіслав Лем (Stanisław Herman Lem)

Фантаст та найпопулярніший польський письменник за кількістю мов, якими перекладено його твори, більш відомий за такі як “Соляріс”, “Астронавти”, “Катар”. Після закінчення гімназії (1939), прагнучи продовжити фах батька, Лем вступив до новоствореного Львівського медичного інституту, але німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання. Лише у липні 1945 родина Лемів репатріювалася до Кракова, де Станіслав вступив на медичний факультет Ягеллонського університету та продовжив навчання, але захищати диплом не став, щоб уникнути армійську службу. Тому отримав всього лише сертифікат про закінчення курсу навчання. 

Кобо Абе

Найвідоміший японський письменник був лікарем лише за дипломом і жодного дня не пропрацював за фахом. За легендою, викладач, який приймав підсумковий іспит у Кобо в Токійському університеті, був настільки збентежений його знаннями, що поставив така умову: Абе мав пообіцяти, що ніколи не буде працювати лікарем. В той день світ втратив поганого медика і придбав геніального письменника. Справа була в 1948 році, а вже в 1951-му Кобе Абе був ушанований літературною премією імені Акутагави. В її журі тоді входив майбутній нобеліат Ясунарі Кавабата, який відзначив талант молодого автора. Але диплом медика все-таки допоміг Абе у творчості, це помітно по його творах, згадаймо хоча б його знаменитий роман «Чуже обличчя», в якому досить детально описуються наслідки хімічного опіку.

Сомерсет Моем

Британський письменник після закінчення Гейдельберзького університету (де він вивчав літературу і філософію) вступив до медичної Школи при лікарні св. Фоми в Лондоні, щоб стати лікарем. У 1897 році він отримав право займатися лікарською практикою, але залишив медицину незабаром після того, як були опубліковані його перші літературні твори.

Василь Аксьонов

Після закінчення Ленінградського медичного інституту Аксьонова повинні були призначити на службу корабельним лікарем на судно далекого прямування в Балтійському морському пароплавстві. Але через «погану біографію» (він був сином «ворогів народу») в прийнятті на роботу йому відмовили. Аксьонов відправився працювати за фахом на Крайню Північ, потім в Карелію, Ленінград і Москву.

Блукаючи по різним куточкам країни, він почав роботу над своїми першими творами: оповіді «Півтори лікарські одиниці» і повісті «Колеги», яка принесла молодому письменнику-медику популярність. Після успіху «Колег» Аксьонов переметнувся до табору літераторів.

Майкл Крайтон (John Michael Crichton)

Американський письменник, продюсер, режисер та сценарист. Насамперед відомий як автор романів «Парк Юрського періоду» та «Загублений світ». Навчався в Гарвардській медичній школі, яку, зрештою, закінчив 1969 року. Згодом продовжив навчання в Інституті біологічних досліджень в Каліфорнії, після чого повністю присвятив себе літературі 

Олівер Сакс

Сакс народився в Лондоні в родині лікарів і вчених та отримав медичну освіту в Оксфордському Університеті. З 1965 року Олівер жив в Нью-Йорку, де обіймав посаду практикуючого лікаря. У липні 2007 року був призначений професором кафедри неврології та психіатрії в медичному центрі Колумбійського Університету. Олівер Сакс насамперед відомий своїми роботами «Людина, яка прийняла дружину за капелюх», «Антрополог на Марсі», в яких він описує пацієнтів, які намагаються жити з такими хворобами, як синдром аутизму, паркінсонізм, епілепсія, шизофренія.

Роберт Браєн «Робін» Кук (Robert Brian "Robin" Cook)

Американський письменник-фантаст і професійний лікар, що спеціалізується на офтальмологічній хірургії, і водночас — успішний письменник, чиї відомі науково-фантастичні та гостросюжетні твори у жанрі медичного трилера багато разів посідали сходинки у «Списку бестселерів Нью-Йорк Таймс». Кількість проданих примірників творів Робіна Кука вже у 2012 році склала майже 400 мільйонів копій в усьому світі.

Робін Кук закінчив Весліанський Університет (Мідлтаун, штат Коннектикут), отримавши ступінь магістра з хімії. Потім він продовжував навчання у Колумбійському коледжі лікарів, одночасно працюючи ночами та у вихідні дні у лабораторії хімії та газів крові, яка займалася супроводом кардіохірургічної клініки Колумбійської пресвітеріанської лікарні.

Після хірургічної резидентури доктор Кук був зарахований до військово-морського флоту США, а після служби у південній частині Тихого океану на військових кораблях Кук був переведений до «Проєкту Глибоководних Систем» (Sea Lab) на підводному човні USS «Polaris», де він навчається у якості офіцера з підводної медицини. В цей час він бере участь у підводних дослідженнях, публікує «Наочне медичне керівництво з дайвінгу» («A Medical Watch Standers Guide to Saturation Diving»), а також написав свій перший роман — «Рік інтернату».

Після завершення військової служби та звільнення з військово-морського флоту у званні лейтенанта, доктор Кук закінчив другу резидентуру — з офтальмології — в Гарварді. Після її завершення вступив до школи Кеннеді Гарвардського університету і водночас відкрив приватну медичну офтальмологічну практику в містечку Марблхед, штат Массачусетс, а також посідає посаду викладача з клінічної офтальмології в Гарвардській медичній школі, де викладає офтальмологію і оглядає пацієнтів у Массачусетській лікарні очних і вушних хвороб. 

Медицина — це не тільки про здоров’я! Медицина — це зовсім інший погляд на суть життя, це зовсім інший спосіб думки та аналізу інформації, це супернавички навчання та пізнавання в цілому, це інше відчуття себе як живого організму у світі, що надає трошки інше усвідомлення сенсу та цілей свого життя.

Люди, які хай і залишились з медициною не назавжди, назавжди увійшли до касти обраних, що змогли доторкнутися до суті життя та всесвіту! Тож пам’ятайте і не забувайте, що ви особливі)))

Інші джерела за посиланнями тут