Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — це група лікарських засобів, що мають знеболювальний, жарознижувальний та протизапальний ефект. Основним механізмом дії НПЗП є пригнічення ферменту циклооксигенази (ЦОГ), що необхідний для перетворення арахідонової кислоти в тромбоксани, простагландини та простацикліни, що супроводжують запальний процес. Терапевтичний ефект НПЗП пояснюється відсутністю цих ейкозаноїдів. Зокрема, тромбоксани відіграють важливу роль в адгезії тромбоцитів, а простагландини викликають вазодилатацію, підвищують задану точку температури центру терморегуляції в гіпоталамусі та відіграють важливу роль у формуванні болю в організмі людини.

Існує два ізоферменти циклооксигенази: ЦОГ-1 і ЦОГ-2. ЦОГ-1 постійно синтезується в організмі й відіграє роль у підтримці слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, функції нирок і агрегації тромбоцитів. ЦОГ-2 синтезується лише під час запальної відповіді. Більшість НПЗП є неселективними та пригнічують як ЦОГ-1, так і ЦОГ-2. Однак селективні НПЗП націлені на певний вид ЦОГ, що і пояснює різницю у побічних ефектах таких препаратів.

Побічна дія

Більшість людей без проблем переносять НПЗП. Однак інколи можуть виникати такі побічні ефекти:

• Найчастішими є побічні реакції з боку шлунково-кишкової системи, що пов'язані з інгібуванням ЦОГ-1, що перешкоджає утворенню простагландинів, які захищають слизову оболонку шлунка. Короткочасне застосування НПЗП може спричинити розлади травлення (диспепсію). Тривале застосування НПЗП, особливо у високих дозах, може призвести до виразкової хвороби та шлункових кровотеч. Пошкодження більш вірогідне у пацієнтів, які в анамнезі мали пептичну виразку. Оскільки це специфічно для ЦОГ-1, використання селективних НПЗП для ЦОГ-2 є альтернативою з меншим ризиком.
• Побічні ефекти з боку нирок викликані тим, що ЦОГ-1 і ЦОГ-2 сприяють виробленню простагландинів, які відіграють важливу роль у нирковій гемодинаміці. У пацієнта з нормальною функцією нирок пригнічення синтезу простагландинів не становить великої проблеми. Проте у пацієнта з нирковою дисфункцією ці простагландини відіграють більшу роль і можуть бути джерелом проблем, якщо їх кількість зменшиться через застосування НПЗП. Ускладнення, які можуть виникнути, включають гостру ниркову дисфункцію, порушення водно-електролітного балансу, папілярний некроз нирки та інтерстиціальний нефрит. 
• З боку серцево-судинної системи можливе виникнення артеріальної гіпертензії, інфаркту міокарда, тромбоемболії та фібриляції передсердь. За даними деяких досліджень, диклофенак є НПЗП із найчастішим впливом на серцево-судинну систему.
• Ризик гепатотоксичності при тривалому застосуванні НПЗП у високих дозах не дуже поширений. Серед різних НПЗП диклофенак має найвищий показник гепатотоксичної дії. 
• Неврологічна токсичність може проявлятися сонливістю, сплутаністю свідомості, ністагмом, розмитістю зору, диплопією, головним болем і шумом у вухах. Останній симптом часто зустрічається у людей, які приймають високі дози аспірину. Шум зазвичай зникає при зниженні дози.
• Інші незначні побічні ефекти включають анафілактоїдні реакції з боку шкіри та легеневої системи, такі як кропив’янка та респіраторні захворювання, що загострюються аспірином.

Як правильно застосовувати НПЗП при різних медичних станах?

• При артеріальній гіпертензії застосування селективного або неселективного НПЗП може призвести до втрати контролю артеріального тиску. Тому за необхідності ці препарати слід застосовувати в найнижчій ефективній дозі та протягом найкоротшого періоду. Якщо передбачається постійне застосування НПЗП, може знадобитися зміна препаратів для корекції артеріального тиску.
• Будь-яка особа, яка входить до групи ризику або має серцево-судинні захворювання, має підвищений ризик серцевих нападів під час вживання НПЗП. Це стосується людей, які перенесли серцевий напад, стенокардію, процедури розширення закупорених артерій, інсульт або звуження артерій головного мозку. В такому разі також рекомендується уникати вживання НПЗП, але якщо це неможливо — приймати найменшу можливу дозу НПЗП протягом найкоротшого можливого часу. (Важливо: рекомендація щодо уникнення або обмеження використання НПЗП не стосується людей, яким було рекомендовано приймати низькі дози аспірину для лікування або профілактики інфарктів чи інсультів. Однак застосування будь-якої дози аспірину в поєднанні з НПЗП пов’язане з підвищеним ризиком кровотечі.)
• Люди, які мають виразкову хворобу в анамнезі, схильні до розвитку нової виразки під час вживання НПЗП. Цей ризик можна зменшити, приймаючи противиразкові препарати. При вживанні НПЗП ефективним противиразковим лікуванням є застосування високих доз блокаторів H2-гістамінових рецепторів (фамотидин) і звичайних доз інгібіторів протонної помпи (омепразол).
• Люди із захворюваннями, які потребують діуретиків, включаючи серцеву недостатність, захворювання печінки та пошкодження нирок, мають підвищений ризик розвитку пошкодження нирок під час вживання НПЗП.
• Людям, які використовують антикоагулянти, такі як варфарин і гепарин, не слід приймати НПЗП або аспірин через підвищений ризик кровотечі. У таких випадках целекоксиб може бути препаратом вибору, але його слід застосовувати з обережністю та під керівництвом лікаря.
• НПЗП не рекомендуються вагітним жінкам протягом третього триместру через підвищений ризик ускладнень у новонародженого. НПЗП безпечні для застосування під час грудного вигодовування.

Підсумовуючи, нестероїдні протизапальні препарати є широко розповсюдженими серед населення, тому важливим є обізнаність людей щодо можливих побічних ефектів загальновідомих препаратів і правил їх безпечного застосування.