За даними ВООЗ щороку майже половина всіх вагітностей, а це близько 121 мільйону, є незапланованими. 6 з 10 незапланованих вагітностей і 3 з 10 вагітностей загалом закінчуються штучним абортом.

Право на аборт належить до одного з репродуктивних прав жінки та закріплене на законодавчому рівні. Відповідно до статті 281 Цивільного кодексу України, штучне переривання вагітності у І триместрі (у терміні до 12 тижнів) здійснюється за проінформованим бажанням жінки.

У пацієнток віком до 14 років або недієздатних осіб аборт здійснюється за заявою її законних представників. Штучне переривання вагітності у пацієнтки, яка досягла 14 років, здійснюється за її згодою. Водночас слід пам'ятати, що дієздатна особа для звернення по медичну допомогу не потребує отримання згоди (дозволу) від будь-якої третьої сторони, зокрема від чоловіка або партнера.

Штучне переривання небажаної вагітності у терміні після 12 тижнів здійснюється відповідно до Переліку підстав, за наявності яких можливе штучне переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 року № 144. У разі виявлення у вагітної жінки медичних показів, що не зазначені в Переліку, але за наявності яких продовження вагітності та пологи становлять загрозу для її здоров'я або життя, аборт здійснюється на підставі висновку консиліуму лікарів. Медичні працівники зобов'язані забезпечити конфіденційність інформації, отриманої від пацієнтки, та не допустити її розголосу іншим особам.

Переривання вагітності є безпечним, за умови якщо процедура проводиться за допомогою методу, рекомендованого ВООЗ, відповідно до терміну вагітності та особою, яка має усі необхідні навички.

Читайте також: Правова база та географія безпечного аборту у світі

Переважна більшість жінок, яким було правильно проведено штучний аборт, не зазнають жодного довгострокового впливу на їхнє загальне або репродуктивне здоров’я. У наш час ризик смерті від безпечного штучного аборту нижчий, ніж від ін’єкції пеніциліну або виношування вагітності до терміну пологів. Але, як і за будь-якого медичного втручання, існує невеликий ризик виникнення ускладнень. Чим пізніший термін вагітності під час проведення аборту, тим вищий ризик несприятливих наслідків.

На жаль, близько 45% усіх абортів є небезпечними. Небезпечним вважається штучне переривання вагітності, яке проводиться спеціалістом, що не володіє необхідними навичками, або в умовах, які не відповідають медичним стандартам. Процедурі небезпечного аборту піддається близько 22 мільйони жінок за рік. 97% таких абортів відбувається в країнах, що розвиваються. Процедура небезпечного аборту призводить до смерті приблизно 47 000 жінок і інвалідності ще 5 мільйонів жінок на рік. Більше того, щороку близько 7 мільйонів жінок у країнах, що розвиваються, лікуються в лікарнях від ускладнень внаслідок небезпечного аборту. Майже кожному з цих випадків можна б було запобігти за допомогою сексуальної освіти, методів планування сім’ї та надання безпечного, легального штучного аборту і якісного лікування постабортних ускладнень. Частота ускладнень, пов’язаних із перериванням вагітності, залежить від типу процедури, вагітності, індивідуальних особливостей пацієнтки та досвіду лікаря. Загалом ризик серйозних ускладнень низький.  У ретроспективному дослідженні даних близько 55 тисяч процедур абортів, загальний рівень ускладнень становив 2,1%.

Основні ризики медикаментозного аборту:

• необхідність втручання для видалення залишків тканини, що залишилися в матці (виникає приблизно у 70 жінок з 1000 в терміні до 14 тижнів вагіності, та приблизно у 13 із 100 жінок після 14 тижнів вагітності);
• серйозні ускладнення, такі як сильна кровотеча, ураження матки або сепсис (трапляються приблизно в 1 зі 1000 жінок).

Основні ризики хірургічного аборту:

• необхідність ще одного втручання для видалення залишків тканини, що залишилися в матці (35 жінок з 1000 зустрічаються з даним ускладненням у терміні до 14 тижнів вагітності, а після 14 тижня - приблизно 3 зі 100 жінок);
• серйозні ускладнення, такі як сильна кровотеча, пошкодження матки або сепсис у терміні вагітності до 14 тижнів вагітності трапляються приблизно в 1 з 1000 жінок. Після 14 тижнів вагітності дуже сильна кровотеча виникає приблизно в 1-10 випадках на 100.

Післяабортні кровотечі зустрічаються менше ніж у 1% абортів.  Кровотеча може бути наслідком атонії матки, розриву шийки матки, перфорації матки або залишкової тканини в порожнині матки.  Інші причини кровотечі включають інфекцію, артеріовенозну мальформацію матки, прирощення плаценти, розриви піхви та коагулопатію.

Перфорація матки зустрічається менше ніж у 0,3% абортів у першому та другому триместрі. Двома факторами, пов’язаними з підвищеним ризиком перфорації під час аборту, є недосвідченість хірурга та відсутність належного передопераційного розширення шийки матки.

Прогресуюча вагітність після аборту зустрічається рідко та, зазвичай, на ранніх термінах. Переважно це ускладнення виникає при медикаментозному аборті, хоча може виникнути і після хірургічного аборту при багатоплідній вагітності, коли під час процедури з матки був видалений лише один з плідних міхурів. 

Постабортний ендометрит також зустрічається рідко (у <1% пацієнтів). Ознаки та симптоми включають лихоманку, болючість матки, біль у нижній частині живота та маткову кровотечу, що перевищує очікувану. 

Частота ускладнень після аборту може бути вищою у пацієнтів із супутніми захворюваннями. У дослідженні, заснованому на даних понад 38 мільйонів госпіталізованих пацієнток у США, які перенесли аборт по медичних показах (як необхідність для захисту здоров’я матері) з 2000 по 2011 рік), рівень тяжкої материнської захворюваності становив 62,4 на 10 000 госпіталізацій.

Всупереч існуючим міфам, аборт не впливає на безплідність у майбутньому. Овуляція після аборту відбувається в середньому від 21 до 29 дня після процедури (з діапазоном від 8 до 103 днів). Таким чином, пацієнтки можуть завагітніти ще до появи чергової менструації та, за необхідності, можуть одразу використовувати всі методи контрацепції.

Дані щодо зв’язку переривання вагітності та подальших несприятливих наслідків вагітності (наприклад, передчасних пологів) є суперечливими. Низка добре розроблених досліджень показала, що ранні аборти не підвищують ризик викидня, передчасних пологів або інших ускладнень під час майбутньої вагітності. Хоча, у метааналізі, що включав > 900 000 пацієнток з анамнезом хірургічного переривання вагітності, у порівнянні з пацієнтками, яким не проводилась інструментальна ревізія порожнини матки, хірургічний аборт був пов’язаний з підвищеним ризиком передчасних пологів, низькою масою тіла дитини при народженні та малим немовлям для його гестаційного віку. Проте, абсолютний ризик залишався невеликим.

Переривання вагітності не пов’язане з підвищеним ризиком ровзитку раку молочної залози, хоча ці дані теж суперечливі. Метааналіз Національного інституту раку США, що включав дані 53 досліджень (83 000 жінок) у 16 країнах, показав, що ризик раку молочної залози не підвищувався у жінок зі штучним абортом в анамнезі. Однак метааналіз 36 порівняльних досліджень у Китаї навпаки показав, що штучний аборт в анамнезі був пов’язаний із збільшенням ризику раку молочної залози.

Хоча пацієнти можуть відчувати різноманітні коротко- та довгострокові емоції, переважаючим відчуттям, про яке повідомляють жінки після аборту, є полегшення.