Значна частина смертей після травмування стається внаслідок масивної кровотечі та розвитку гіповолемічного шоку. Cмертність внаслідок зовнішньої кровотечі і знекровлення можна знизити шляхом якісного надання домедичної та екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі.

Увага! Виконання цих рекомендацій у повному обсязі в умовах бойових дій часто є неможливим.

Значну увагу зупинці зовнішньої кровотечі на догоспітальному етапі приділяють військові медики. В цьому напрямку розроблено багато стандартів та програма навчання «Tactical CombatCasualty Care» (ТССС). Головною метою TCCC є максимальне зменшення кількості превентивних смертей шляхом використання та впровадження науково обґрунтованих принципів зупинки кровотечі на догоспітальному етапі.

Організація та надання медичної допомоги на догоспітальному етапі:

1. Медична допомога на догоспітальному етапі повинна бути надана пацієнтам із масивною кровотечею з ран кінцівок у перші хвилини після отримання травми.
2. Пацієнтам із масивною кровотечею з ран кінцівок необхідно забезпечити термінову госпіталізацію, в першу чергу в центри (відділення), де можливе проведення висококваліфікованого хірургічного лікування, наявне відділення інтенсивної терапії та є можливість проведення трансфузії.
3. Швидка діагностика ознак масивної кровотечі з ран кінцівок на догоспітальному етапі скорочує час зупинки кровотечі, зменшує ймовірність розвитку гіповолемічного шоку.

Необхідні дії:

Перш за все необхідно впевнитися у власній безпеці та оцінити ситуацію. У випадку, коли місце події безпечне:

• за наявності, обов’язково одягнути латексні рукавички та захисні окуляри з метою запобігання потраплянню крові на слизові оболонки та шкіру;
• виявити джерело масивної кровотечі та здійснити прямий тиск на рану;
• перевірити свідомість пацієнта окликом і/чи легким струшуванням за плечі;
• покликати на допомогу оточуючих;
• за наявності у пораненого чи абонента джгута – його слід накласти максимально високо на пошкоджену кінцівку;
• за наявності перев’язувальних гемостатичних стерильних засобів або стерильного/чистого перев’язувального матеріалу (бинт, марля тощо) здійснити туге тампонування рани та продовжити тиск на рану протягом щонайменше 3 хвилин;
• після тампонування рани чи накладання джгута слід впевнитись у зупинці кровотечі;
• у випадку, якщо кровотеча не зупинена, слід продовжити здійснювати прямий тиск на рану з максимальним зусиллям до приїзду бригади ЕМД;
• у випадку, якщо кровотеча не зупинена після накладання джгута, слід перевірити правильність його накладання та/або накласти другий джгут, за його наявності, вище першого, безпосередньо поруч з ним;
• не залишати пацієнта без нагляду до приїзду бригади ЕМД.

У випадку, коли місце події небезпечне:

• знайти укриття та надати поради дистанційно;
• з метою перевірки свідомості поставити пацієнту питання, що потребує відповіді;
• при відповіді на запитання - порадити пацієнту самостійно накласти джгут чи здійснити прямий тиск на рану;
• за можливості, запропонувати пацієнту переміститись у безпечне місце та продовжити надавати самодопомогу;
• слід підтримувати контакт з пацієнтом до прибуття служб порятунку і/або бригади ЕМД;
• у випадку, коли місце події стане безпечним, слід надавати допомогу пацієнту відповідно до рекомендацій, передбачених пунктом 1.1. цього розділу.

Правила накладання джгута:

1. Визначте наявність масивної кровотечі з рани кінцівки. Найпростішими та характерними ознаками масивної кровотечі з ран кінцівок є пульсуючий характер витікання крові (візуальний або при пальпації) і/або калюжа крові, що швидко збільшується на поверхні, на якій знаходиться постраждалий, і/або інтенсивне просякання одягу кров’ю в ділянці рани.
2. Проведіть огляд постраждалого на предмет видимої зовнішньої кровотечі з інших місць та виконайте дії щодо її зупинки.
3. Накладіть джгут якомога швидше та щільніше. Місце накладання має знаходитися на 5-7 см вище джерела масивної кровотечі. Якщо неможливо швидко визначитись із місцем витікання крові, накладіть джгут якомога вище прямо поверх одежі. Переконайтесь у відсутності подальшої кровотечі та дистального пульсу на ураженій кінцівці. Надпишіть час накладання джгута на всіх його сторонах незмивним маркером! Час можна записати на окремому аркуші паперу та прикріпити до джгута,  або ж навіть маркером на тілі постраждалого.
4. Якщо з анатомічних причин накласти джгут неможливо, виконайте прямий тиск на рану з подальшим тугим тампонуванням рани гемо­статичним стерильним або звичайним стерильним перев’язувальним матеріалом. Продовжуйте прямий тиск на рану поверх тампонади протягом щонайменше 3 хвилин. Якщо цього недостатньо, використайте другий бинт з контактним гемостатиком. Після виконання маніпуляції переконайтесь у відсутності кровотечі та накладіть поверх рани компресійну пов’язку. Обов’язковим є контроль наявності дистального пульсу на ураженій кінцівці.
5. У разі масивної кровотечі з місць відгалуження крупних артерій (вузлові кровотечі) рекомендовано використовувати спеціальні пристрої типу «junctional tourniquet» або турнікети із тиском на черевний відділ аорти при надвисокій ампутації нижніх кінцівок.
6. Рішення щодо послаблення джгута приймає медичний працівник.
7. Рішення щодо послаблення джгута необхідно прийняти одразу, як тільки дозволяє тактична ситуація.
8. Час безпечного знаходження джгута на кінцівці до його послаблення з мінімальними побічними проявами тиску складає 2 години.