Вибухи можуть призводити до специфічних видів ушкоджень, які рідко зустрічаються поза зоною бойових дій. Вони можуть спричиняти багатосистемні травми, небезпечні для життя, одночасно у великої кількості людей.

Оскільки вибухи є відносно нечастими, спричинені ними травми створюють складнощі у сортуванні, діагностиці та подальшому розміщенні постраждалих для надання якісної невідкладної допомоги.

Патофізіологія
Наслідки вибухів включають як суто фізичні пошкодження, так і психологічні травми. Фізичні травми — це переломи, порушення дихання, ушкодження м’яких тканин та внутрішніх органів, внутрішня та зовнішня крововтрата з шоком, опіки та порушення чутливості (особливо слуху та зору).

Механізми вибухової травми:

Надзвукова ударна хвиля при первинному вибуховому ушкодженні стискає наповнені газом порожнини, які потім швидко розширюються. Як наслідок, виникає наступне пошкодження тканин та перфорація органів. Кров також виштовхується з судинної системи в оточуючі структури;
вибухове ураження легень може спричинити їх забій, системну повітряну емболію (особливо в головному та спинному мозку). Може супроводжуватися пошкодженням, пов’язаним з вільними радикалами (тромбоз, ліпооксигенація та дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові). Все це є поширеними причинами віддалених ускладнень та смертності;
первинна вибухова травма також включає баротравму кишечника, акустичну баротравму (включаючи розрив барабанної перетинки, гемотимпанум без розриву, перелом або вивих кісточок у середньому вусі) та черепно-мозкову травму.

Симптоми та ознаки вибухових травм:

• Більшість ушкоджень (наприклад, переломи, рвані рани, черепно-мозкові травми) проявляються так само, як і при інших механізмах травмування;
• вибухова травма може спричинити задишку, кашель, гіпоксію, кровохаркання, біль у грудях, тахіпное/апное, хрипи, зниження шумів дихання, ціаноз та нестабільність гемодинаміки;
• повітряна емболія може проявлятися як інсульт, інфаркт міокарда, сліпота, глухота, пошкодження спинного мозку;
• пошкодження барабанної перетинки та внутрішнього вуха може призвести до погіршення слуху, тому це слід контролювати;
• у пацієнтів з ураженням черевної порожнини можуть спостерігатися біль у животі, нудота, блювота, кровохаркання, біль у прямій кишці, біль у яєчках та гіповолемія невизначеної етіології;
• черепно-мозкова травма може проявитися негайно і надалі ставати безсимптомною або залишити призвести до нейрокогнітивниз ефектів різного ступеня вираженості;
• також існує вірогідність, що багаторазовий вплив вибухів низької потужності може мати кумулятивний шкідливий нейрокогнітивний ефект, навіть призводити до хронічної травматичної енцефалопатії.

Діагностика

Більшість пацієнтів первинно оцінюються як постраждалі від множинних травм. Особливі зусилля спрямовані на виявлення вибухової травми.
Апное, брадикардія та гіпотонія є клінічною тріадою, що характерна для ушкодження легень після вибуху. Рекомендовано проведення РТГ, де можна виявити характерний паттерн «метелика». Моніторинг серця проводиться всім пацієнтам. Пацієнтів з вірогідністю краш–синдрому обстежують на міоглобінурію, гіперкаліємію та зміни ЕКГ.

Сортування

При вибухових пораненнях пацієнти з легшими ушкодженнями часто обходять догоспітальне сортування і звертаються безпосередньо до лікарень. За рахунок цього відбувається зберігання часу/ресурсів для надання допомоги пацієнтам з складними травмами;
сортування на місці події відрізняється від стандартного сортування травмованих тим, що вибухові ушкодження може бути важче одразу розпізнати. Тому початкове сортування має бути спрямоване на виявлення вибухових травм на додаток до більш очевидних ушкоджень.

Лікування вибухових ушкоджень:
Слід звернути увагу на характеристики дихання/дихальні шляхи, кровообіг, неврологічний статус та опромінення пацієнта.
Пріоритетними є подача кисню та інфузійна терапія, також слід розглянути можливість раннього проведення торакоскопії.

Оскільки повітряна емболія може ускладнитися після початку ШВЛ, слід уникати вентиляції з додатковим тиском. Якщо все ж застосовуєте даний метод, потрібно вибрати оптимальні показники та нижчий тиск на вдиху. Пацієнти з підозрою на повітряно-газову емболію повинні бути введені в кому (або стабільне, бокове, відновлювальне положення) з головою на рівні серця або нижче. Може бути корисною гіпербарична киснева терапія.

При ампутації кінцівок внаслідок вибухової травми, а також після первинної хірургічної обробки ран, можливе виникнення ранових ускладнень. Причиною є розвиток вогнищ некрозу в тканинах, що віддалені від операційної рани. Вибухові ураження пов’язані з високою ймовірністю розвитку тяжких форм місцевої та загальної ранової інфекції.

Автор: Чирко Ольга