Події останніх років внесли багато корективів у різні сфери нашої життєдіяльності, зокрема і в систему охорони здоров’я. Так, в часи пандемії підвищене навантаження на лікарів, необхідність дотримуватись самоізоляції та, в деяких випадках неможливість хворих фізично потрапити на прийом, спонукали до більш швидкої імплементації телемедичних заходів. Так само і події сьогодення – пошук прихистку в інших державах, неможливість потрапити до закладів охорони здоров’я через їх відсутність, нефункціональний стан, окупацію території або навіть страх потрапити під обстріл.

Що таке телемедицина?

За ВООЗ, телемедицина - надання медичних послуг, де відстань є критичним фактором, усіма медичними працівниками, які використовують інформаційні та комунікаційні технології для обміну достовірною інформацією для діагностики, лікування та профілактики захворювань і травми, дослідження та оцінювання, а також для продовження навчання медичних працівників, все в інтересах поліпшення здоров’я людей та їх спільнот.

Згідно із наказом МОЗ від 19.10.2015 року, телемедицина - це комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються при наданні медичної допомоги, з використанням засобів дистанційного зв’язку у вигляді обміну електронними повідомленнями.

Цей документ є правовою основою регулювання дистанційної допомоги в Україні. Для його виконання використовуються кабінети телемедицини, а консультації проводять лікарі різних спеціальностей.

Існують два типи телемедичних консультацій:

1. Лікар – пацієнт
2. Лікар – лікар

І в залежності від типу заповнюються відповідні документи:

• № 001/тм «Запит на телемедичне консультування»
• № 002/тм «Висновок консультанта»
• № 003/тм «Журнал обліку телемедичних консультацій»

Коли вона може бути використана?

Спектр застосування телемедицини важко переоцінити. Даний тип медичної допомоги застосовують як при первинних консультаціях зі спеціалістом загальної практики або вузьким спеціалістом, так і при повторних - для розшифровки результатів аналізів, контролю ефекту від лікування, а також отримання інформації про динаміку стану пацієнта.

Крім того, телемедичні методи дуже широко застосовуються серед медичного персоналу - для консультацій суміжних спеціалістів, передачі даних обстежень, використання медичних електронних баз даних.

Розвиток телемедицини в Україні

Телемедицина в Україні бере свій початок з організації телеелектрокардіографії лікарем і науковцем Мар’яном Франке в м. Львові. В 1935 році він організував першу в світі клінічну теле-ЕКГ-систему. Так, у відділенні інфекційних захворювань систематично проводились телеелктрокардіографічні обстеження, а їх обстеження передавались до Інституту патології на відстань близько 500 метрів.

В 1940-х роках проводились дослідження в рамках космічних проектів.

Після цього був певний застій в розвитку телемедицини. Тут нема чому дивуватись, оскільки країна була під окупацією СРСР. 

З 1990-х років продовжується розвиток зі створення національної системи теле-ЕКГ, створюються телемедичні мережі в різних областях України. В 2007 році створюється Державний клінічний науково-практичний центр телемедицини МОЗ України – спеціалізований заклад, який займається впровадженням та розвитком телемедицини. В 2015 році Наказом МОЗ від 19.10.2015 № 681 остаточно затверджується телемедицина на законодавчому рівні.

В 2016 року розпочинається реформа системи охорони здоров’я, в межах якої було покладено початок створенню eHealth – інформаційно-телекомунікаційній системі автоматизації ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією, яку згодом визнали однією із найперспективніших у світі. Паралельно із цим розвивається сервіс Helsi – медична інформаційна система, а також портал для пацієнтів, створений для полегшення запису до лікаря і доступу пацієнтів до власної медичної інформації.

Починаючи з 2020 року в Україні, а також у всьому світі стається справжній бум дистанційних методів надання медичної допомоги населенню, оскільки світом шириться пандемія. Створюється величезна кількість телемедичних сервісів, у тому числі й приватних, які функціонують безкоштовно для хворих.

На сьогоднішній день в Україні є повсякденною справою формування електронного листка непрацездатності, для закриття якого не потрібно ходити до лікаря, не потрібно передавати його на робоче місце. Також повністю впроваджено електронні рецепти на лікарські препарати.

В багатьох областях України функціонують консультативно-телемедичні центри (КТЦ) на базі центрів екстреної медичної допомоги, які допомагають фельшерському складу розшифровувати ЕКГ та встановлювати правильні діагнози. Крім того, щодня відбуваються конференції, майстер-класи, воркшопи в онлайн-форматі, що значно покращує доступність медичних знань серед працівників.

В подальшому можливе застосування штучного інтелекту як джерело другої думки, для посилення впевненості лікаря у встановленому діагнозі, або ж навпаки - послужити стимулом звернути увагу на щось інше.

Які переваги?

Для пацієнта:

• Простота і швидкість використання
• Підвищення якості надаваних послуг
• Консультації із вузькими спеціалістами у віддалених територіях
• Зменшення термінів очікування результатів обстеження
• Відсутність необхідності розшифровувати почерк лікаря

Для медичних працівників:

• Можливість контролювати стан пацієнта в динаміці
• Економія часу завдяки можливості брати участь в обговоренні клінічних випадків дистанційно, використання готових шаблонів електронного документообігу
• При використанні єдиної електронної системи охорони здоровʼя – цілодобовий доступ до інформації про пацієнта, заключень спеціалістів, результатів обстеження.

Для системи охорони здоровʼя загалом:

• Зменшення навантаження на медичних працівників
• Підвищення ефективності медичної допомоги
• Оптимізація роботи медичних закладів

Однак, незважаючи на вищеперелічені плюси, наявні і певні бар’єри, з якими зіштовхується телемедицина:

• Відсутність прямого контакту з хворим

Очевидно, що неможливо замінити фізикальний огляд пацієнта. Це призводить до неточностей при встановленні діагнозу, а також може використовуватись пацієнтами для симуляції чи агравації. Тому в деяких випадках необхідна очна консультація, а телемедицину рекомендують використовувати як її доповнення.

• Якість і кількість апаратного забезпечення.

Для правильної та адекватної роботи необхідно, щоб програмно-апаратне забезпечення було легким і зрозумілим у використанні, а його наявність - економічно обґрунтованою.

• Приватність і конфіденційність

Не існує на 100% безпечних систем передачі даних, і будь яка база даних може піддатися зламу або витоку даних, а інформація - бути використана в злочинних цілях. Крім того, під час проведення консультації варто дотримуватись стандартів етикету з метою запобігання розповсюдженню приватної інформації.

• Можливість виписувати наркотичні лікарські засоби

На даний момент не існує правових обмежень для виписування електронного рецепту після заочної консультації, і таким чином може використовуватись для незаконного обігу рецептурних препаратів.

Таким чином, якщо подолати вищевказані барʼєри, популярність телемедицини буде зростати, а якість надання допомоги буде ще вищою.