У систематичному огляді, опублікованому 13 жовтня 2021 року у журналі JAMA Network Open, команда вчених із Пенсильванії, США, дослідила короткострокові та віддалені наслідки гострої інфекції COVID-19. Більш ніж половина пацієнтів, яким вдалося вижити після перенесеного захворювання, відчували ті чи інші симптоми впродовж 6 місяців після одужання. Як зазначають автори дослідження, масштаби поширення довготривалих наслідків коронавірусної інфекції можуть становити суттєву загрозу для системи охорони здоров’я, особливо у країнах із середнім та низьким рівнем доходів.

Для проведення аналізу вчені ідентифікували понад 2100 досліджень, опублікованих в період з грудня 2019 до березня 2021 року. Після виключення дублікатів та робіт, які не відповідали критеріям включення після перевірки назви, анотації чи повного тексту, їх кількість скоротилася до 57. Об'єм вибірки складав 250351 особу, яка пережила COVID-19; усі піддослідні були оцінені на наявність постковідних наслідків через 30 днів після гострої інфекції. Середній вік учасників становив 54,4 років, 56% вибірки складали чоловіки і 79% потребували госпіталізації.

Читайте також: Постковідні синдроми

Залежно від частоти та часу виникнення постковідні наслідки були стратифіковані та розділені на 3 групи: короткострокові (ті, що з’являлися у проміжок часу до 1 місяці після діагностики COVID-19 або виписки з лікарні), середньострокові (від 2 до 5 місяців) та довгострокові (понад 6 місяців). Частка учасників, які мали короткострокові наслідки, склала 54,0%, середньострокові – 55,0%, довгострокові – 54,0%. Ці цифри майже не відрізнялися у дослідженнях з вищими (>60%) та нижчими (<60%) показниками госпіталізації серед пацієнтів, однак мали незначні розбіжності у країнах із високим (54,6%) та низьким (56,0%) рівнями доходів.

Серед усього різноманіття проявів постковідного синдрому, вчені виділили 38 найбільш поширених симптомів, які розділили на 3 групи: порушення роботи органів та систем (неврологічні, психологічні, респіраторні, серцево-судинні, дерматологічні та отоларингологічні), конституційні симптоми та зміни функціональної мобільності (здатності людини безпечно та незалежно від оточення виконувати свої буденні дії та задачі, брати повноцінну участь у функціонуванні вдома та у суспільстві).

Серед неврологічних симптомів особливо поширеними виявилися головний біль (8%), порушення пам’яті (18,6%), складнощі з концентрацією уваги (23,8%) та інші когнітивні порушення. Такі розлади, як аносмія (втрата нюху, яка спостерігалася у 13,8%), агевзія та дисгевзія (втрата чи викривлення смаку, доля яких склала 11,0% та 11,2% відповідно) були також класифіковані як неврологічні, оскільки значну роль у їх патогенезі грає ураження нюхового, лицьового, язикоглоткового та блукаючого нервів.

Для оцінки психічного здоров’я учасників використовували стандартизовані діагностичні шкали, серед яких були Анкета Здоров’я Пацієнта 2 (Patient Health Questionnaire 2) для виявлення депресії, Анкета Здоров’я Пацієнта 9 (Patient Health Questionnaire 9) для оцінки великого депресивного розладу, Опитувальник генералізованого тривожного розладу 7, Госпітальна шкала тривожності та депресії, а також Контрольний список посттравматичного стресового розладу за DSM-5. Для оцінки якості сну та виявлення його порушень учасники заповнювали Піттсбурзький опитувальник якості сну.

Кожен третій пацієнт демонстрував наявність генералізованого тривожного розладу, кожен четвертий — проблеми зі сном, у кожного п'ятого визначалися симптоми клінічної депресії, а кожен восьмий страждав на посттравматичний стресовий розлад.

Читайте також: COVID-19 і мозок

Легеневі прояви постковідного синдрому були оцінені за допомогою таких функціональних тестів, як спірометрія, дифузійна здатність легень та сила дихання. Окрім цього, дослідження включало і методи візуалізації, серед яких була рентгенографія органів грудної клітини, комп’ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія.

Для визначення ступеня задишки була вибрана Модифікована школа задишки Медичної дослідницької ради (Modified Medical Research Council Dyspnea Scale). Після ретельного аналізу даних було визначено, що частота цього симптому серед людей, що перехворіли COVID-19, склала 29,7%.

Іншою частою скаргою з боку дихальної системи був кашель, який зустрічався у 13,1% пацієнтів. Ще майже 2/3 пацієнтів (65,0%) мали підвищену потребу у кисні.

На додаток до згаданих симптомів, 30,3% людей мали порушення легеневої дифузії, 23,1% - радіологічний симптом «матового скла», 10,0% - рестриктивний тип спірометрії і 7,0% - ознаки фіброзу легень. Загалом за допомогою методів візуалізації структурні зміни легень вдалося виявити у 62,2% учасників.

Що стосується показників функціональної мобільності, зниження їх продемонстрували 44,0% пацієнтів, зниження рухливості – 20,2%, у 14,7% було відмічене зниження толерантності до фізичних навантажень.

Значна суб’єктивність природи та самооцінки симптомів загального самопочуття зумовила значні розбіжності у їх поширеності серед досліджень, що були розглянуті в огляді. Однак авторам вдалося виділити 7 найбільш поширених симптомів, які мали наступну частоту: біль у суглобах (10,0%), втома та м’язова слабкість (37,5%) та грипоподібний стан (10,3%). Досить часто піддослідні скаржилися і на хронічний біль (32,4%), стійку лихоманку (0,9%), а також м’язовий біль (12,7%). Втрата маси тіла, що становила понад 5% початкової, спостерігалася у 9-12% учасників з 30 по 60 день спостережень.

Серед серцево-судинних наслідків найбільш типовими виявилися біль у грудній клітині (13,3%) та пришвидшене серцебиття (9,3%). Такі важкі стани, як інфаркт міокарду та серцева недостатність, були вкрай рідкісними та мали лише поодинокі згадки в літературі.

Загальна частота шлунково-кишкових розладів склала 6% і включала такі симптоми, як біль в животі, зниження апетиту, діарея і блювання. Дерматологічні порушення проявлялися посиленням випадіння волосся (20,8%) та шкірною висипкою (2,8%). І, нарешті, біль у горлі викликав занепокоєння у 3% учасників.