Під терміном "антисептики" об'єднується ряд сполук, головною властивістю яких є їх протимікробна активність. Ці речовини застосовують на різноманітних поверхнях тіла людини, таких як шкіра, слизові оболонки та ранові поверхні, що є суттєвою відмінністю від спорідненої з ними групи — дезінфектантів, використання яких дозволене виключно на поверхнях неживих об'єктів.

Відповідно до Класифікаційної системи ATC (Anatomіcal Therapeutіc Chemіcal (АТС) classіfіcatіon system), прийнятої ВООЗ як міжнародний стандарт, і антисептичні, і дезінфікуючі засоби розглядаються як окрема категорія D – дерматологічні засоби.

Антисептики використовуються для:

• Миття рук — розчини хлоргексидину глюконату та повідон-йоду часто використовуються у скрабах та засобах для обробки рук у лікарняних умовах. Спирт у концентрації >60% знищує патогенні мікроорганізми, такі як вірус SARS-CoV-19.
• Передопераційної дезінфекції шкіри — антисептики наносяться на місце операції для зменшення резидентної шкірної флори. Слід бути обережними при використанні розчинів, що містять хлоргексидин, так як вони можуть травмувати око, викликаючи кератит.
• Дезінфекції слизової оболонки — антисептичні зрошення можуть вводитися в сечовий міхур, уретру або піхву для лікування інфекцій або очищення порожнини перед катетеризацією.
• Профілактики та лікування інфікованих ран та опіків — антисептичні препарати можна використовувати для лікування дрібних порізів, саден та опіків.
• Лікування інфекцій порожнини рота та горла — такі речовини, як хлорид деквалінія, є активними інгредієнтами антисептичних пастилок для горла.

Механізм дії

Кожен антисептик має специфічний механізм дії та спектр мікробів-мішеней, а також профіль побічних ефектів, які необхідно ретельно зважити перед використанням. Інші фактори, які необхідно враховувати при виборі оптимального засобу, включають стан здоров'я, мету проведення дезінфекції та локалізацію запланованої процедури. Що стосується шкіри, найбільш поширеними збудниками є золотистий стафілокок, за яким слідують інші грампозитивні бактерії, включаючи коагулазонегативний стафілокок, ентерокок і стрептококи групи A. Після них у рейтингу розташовуються грамнегативні палички, особливо Escherichia coli та Pseudomon. Антисептики широкого спектра дії зазвичай охоплюють більшу кількість патогенних мікроорганізмів, чим забезпечують надійний захист.

1. Хлоргексидин

Хлоргексидин — це позитивно заряджений бісбігуанід, який за фізіологічного pH зв'язується з негативно зарядженими клітинними стінками бактерій, що призводить до порушення цілісності мембран мікробних клітин та осадження їх вмісту. При низьких концентраціях він є бактеріостатичним, а при більш високих набуває бактерецидних властивостей. Хлоргексидин має широкий спектр дії, включаючи грампозитивні та грамнегативні бактерії, гриби, оболонкові віруси та мікобактерії туберкульозу. Серед його переваг виділяють широкий спектр та швидкий початок дії, відмінну стійку активність після витирання з поверхні, зумовлену зв'язуванням з роговим шаром шкіри.

2. Повідон-йод

Повідон-йод є комплексом повідону, йодистого водню і елементарного йоду. Вважається, що він діє через йодування (різновид галогенування), окислюючи ліпіди клітинної мембрани та утворюючи солі з мікробними білками. Повідон-йод є антисептиком широкого спектру дії з бактерицидною активністю щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій (включно з M. tuberculosis), грибів, вірусів та найпростіших. Крім того, цей антимікробний препарат має швидку дію одразу після нанесення на шкіру, але, на відміну від хлоргексидину, його залишкова активність є мінімальною.

3. Хлороксиленол

Хлороксиленол — це галофенол, який діє шляхом руйнування клітинної стінки мікроорганізмів та інактивації клітинних ферментів. Він має бактерицидну дію з широким спектром дії на грампозитивні та грамнегативні бактерії, але меншу активність щодо M. tuberculosis, грибів та вірусів. Хлороксиленол діє досить повільно та має мінімальний залишковий ефект; незважаючи на це, застосування цього засобу у дослідженнях показує таку саму частоту виникнення інфекцій у місцях хірургічних втручань, як і хлоргексидин.

4. Ізопропиловий спирт

Ізопропіловий спирт — це гідрофільний спирт, який викликає пошкодження мембран та денатурацію білків, необхідних для метаболізму та росту мікроорганізмів. Ізопропіловий спирт зазвичай змішують з водою, оскільки мікробна активність найбільш висока в розчинах з концентрацією актичної речовини від 60% до 90%, а не в чистому вигляді або ж інших концентраціях. Вважають, що спиртові розчини мають найбільшу активність проти грампозитивних бактері, але можуть мати незначну активність проти деяких вірусів і грибків. Хоча це один із найслабших очищаючих засобів з мінімальною залишковою активністю, початок його дії є найшвидшим серед інших антисептиків.

5. Бензалконію хлорид

Бензалконію хлорид — це четвертинний амонієвий детергент (також його називають катіонною поверхнево-активною речовиною), який діє шляхом необоротного зв'язування з фосфоліпідами та білками мембрани, руйнуючи клітинну мембрану. Він діє як бактерицидна речовина проти багатьох грампозитивних та грамнегативних бактерій, але має непостійний ефект проти грибків, вірусів та мікобактерій. Перевагами бензалконію є його стабільність та можливість застосування з низькою ймовірністю виникнення контактного дерматиту.

6. Перекис водню

Перекис водню — найпростіший пероксид, що утворює високореактивні вільні радикали, які атакують та окислюють основні компоненти клітин, включаючи ліпіди, білки та нуклеїнові кислоти. Хоча перекис водню зазвичай краще діє проти грампозитивних бактерій, він має мікробіцидну дію і проти грамнегативних бактерій, грибків та вірусів, якщо застосовується у більш високих концентраціях та має достатній час експозиції. Крім широкого спектру дії, перекис володіє швидким початком дії і низькою вартістю, що робить його особливо привабливим засобом.

Побічні дії

Попри загальну хорошу переносимість антисептичних засобів, не варто зневажати і можливі побічні ефекти, які можуть супроводжувати їх застосування:

• Хлоргексидин може викликати кератит, кон'юнктивіт та нейросенсорну глухоту (при вході у середнє вухо через отвір/розрив барабанної перетинки). Хронічне використання може спричинити появу контактного дерматиту.
• Повідон-йод може фарбувати шкіру, волосся та одяг. За тривалого перебування на шкірі може виникнути важкий контактний дерматит. Це відомий контактний алерген, який може вступати у перехресну реакцію з йодидами у ліках та рентгеноконтрастним йодом. При контакті повідон-йоду з кров'ю або харкотинням втрачається його бактерецидна активність. Існують повідомлення і про неонатальний гіпотиреоз через перкутанну абсорбцію йодидів у матерів (ефект Вольфа-Чайкова у новонароджених).
• Ізопропіловий спирт може викликати дратівливий контактний дерматит і є вогненебезпечним при використанні електрокаутера.
• Бензалконію хлорид може бути токсичним для органу зору та викликати алергічний контактний дерматит. Аніонні сполуки, такі як мило, швидко інактивують хлорид бензалконію.
• Все більш визнаною у зв'язку з широким розповсюдженням хлороксиленолу стає контактна алергія. Окрім алергії, відома і його подразнююча дія.
• Перекис водню цитотоксичний для кератиноцитів у культурі і, ймовірно, може перешкоджати реепітелізації ран. Також відома його відбілююча дія, яка може відбілювати шкіру, волосся, нігті та одяг.

Безпека та запобіжні заходи

Управління з контролю за продуктами та ліками (FDA) виявило потенційні проблеми з безпекою 24 активних інгредієнтів атисептиків. FDA відклало винесення рішення щодо шести інших інгредієнтів на прохання виробників.

До цих інгредієнтів належать:

• Хлороксиленол
• Спирт (етанол)
• Ізопропиловий спирт
• Повідон-йод
• Бензетонію хлорид
• Бензалконію хлорид

Центр з контролю та профілактики захворювань, як і раніше, радять медичним працівникам дотримуватися всіх існуючих рекомендацій щодо використання антисептиків.

При використанні антисептиків у домашніх умовах людина повинна дотримуватись усіх інструкцій з безпеки, вказаних на флаконі. 

Варто нагалосити, що безрецептурні антисептики не підходять для тривалого застосування. Людина має використовувати їх не більше тижня.

Люди повинні уникати використання антисептиків (за відсутності прямих показів від лікаря) на:

• Великих ранах та опіках
• Місцях, де у шкірі знаходиться сторонній предмет
• Укусах та подряпинах тварин
• Очних яблуках

За будь-яких небажаних реакцій необхідно одразу звертатися за медичною допомогою.