«Я не хвора. Я зламана. Але я щаслива, що живу поки здатна малювати». – Фріда Кало.

Фріда Кало – одна з найвідоміших художниць ХХ століття. Своїм унікальним стилем та способом мислення вона створила символічні картини, які змалювали її мученне життя.  Після автокатастрофи, яку Фріда пережила у 18 років, її постійно турбував хронічний біль, але вона використала його як натхнення для написання картин. Багато інших митців також страждали на медичні захворювання, але це не завадило їм займатися улюбленою справою.

Рембрандт ван Рейн – Стереосліпота

Цей відомий живописець, який вважається центральною фігурою імпресіоністського руху, хворів на ревматоїдний артрит, але навіть анкілози не заважали йому взяти до руки пензлика і продовжити малювання. Однак у 2004 році неврологи Маргарет С. Лівінгстон та Бевіл Конвей проаналізували більшість його картин і довели, що художник страждає від стереосліпоти, захворювання, яке перешкоджає людині сприймати третій вимір. Якщо уважно придивитися до його портретів, особливо до очей, можна помітити невелику нерівність, яка відображає те, як він бачив.

Ель Греко – Важкий астигматизм

Ель Греко, народжений на Криті, розвинув своє ремесло в Іспанії як один з найбільш представницьких художників іспанського Відродження. Його витягнуті фігури стали об’єктом багатьох суперечок. У 1913 році зявилася теорія, що Ель Греко мав важкий астигматизм, через що він сприймав образи спотворено. Ця теорія продовжує поширюватися, але новітні дослідження вказують в іншому напрямку. Вчений Стюарт Анстіс з Каліфорнійського університету наголосив, що людям з таким станом потрібні спеціальні окуляри, без яких хворі бачить усе розмитим. Очевидно, цей зручний предмет не існував у часи Ель Греко.

Клод Моне – Катаракта

Клод Моне - один із засновників імпресіонізму, який страждав від катаракти. Як зазначає Майкл Мармор М. Д. у своєму дослідженні «Офтальмологія та мистецтво», «його пізні роботи були дивно грубими та незграбними і здавалися відмінними від ранніх творів, які цей художник створював протягом багатьох років».

Поль Сезанн – Міопія

Здається, поганий зір був постійною проблемою для художників-імпресіоністів та пост-імпресіоністів. У Поля Сезанна була короткозорість, стан, через який далекі предмети виглядають розмитими. Завдяки фотографіям та зібраним фактам фахівці знають, що Сезанн ніколи не носив окуляри. Якщо придивитись до його картин, то елементи, які знаходяться близько чіткі, а ті, що віддалені від художника виглядають розмитими. Вважається, що багато художників-імпресіоністів, Дега (хвороба сітківки), Матісс (короткозорість), також мали захворювання зору, що, можливо, вплинуло на формування цього стилю.

Вінсент Ван Гог – Глаукома

Художник відомий своїм депресивним станом, згідно з останніми дослідженнями, ще страждав від глаукоми. Одним з основних симптомів є поява темних ореолів у полі зору. Лікар Кріс Маргатройд стверджує, що це можна побачити в тому, як художник оточує елементи своїх картиним ореолом.

Тулуз-Лотрек – Пікнодизостоз

Тулуз-Лотрек хворів на рідкісну спадкову хворобу пікнодизостоз, що незворотньо вплинула на розвиток його скелету, зробивши його кістки дуже ламкими. У 1878—1879 Тулуз-Лотрек переніс переломи обох стегон, наслідком чого став зріст 152 см, який більше не змінювався — його тулуб був нормального розміру, проте ноги були дуже короткими. Окрім того, Тулуз-Лотрек страждав на сигматизм, тому не міг правильно вимовляти шиплячі та свистячі звуки. Згодом митець пристрастився до алкоголю та помер від сифілісу.

Пауль Клее – Системна склеродрмія

Художник хворів на дифузну шкірну форму системної склеродермії. Захворювання проявляється ущільненням шкіри, найбільше кистей та обличчя, виразкуванням шкіри та обмеженням рухів в суглобах кисті. У своєму ескізі під назвою "Несподівано жорсткий" (1940) Клее зображує грубу фігуру без видимих ​​кінцівок, що натякає на швидке прогресування хвороби.

Егон Шіле - Дистонія

Відомий художник, який вважається головним представником австрійського експресіонізму, страждав від неврологічного захворювання, відомого як дистонія. Ця хвороба викликає стабільні рефлекторні скорочення м’язів, які створюють ненормальні пози. За словами Богуславського, його стан дозволив йому відкрити двері зовнішнього світу та захопити молодий Відень.

Мистецтво завжди зображує реальність митців. Деякі з них роблять це так само відкрито, як Фріда Кало, а дехто пристосовується до свого стану і творить щось абсолютно нове.
 

Автор ілюстрації: Михайло Сидоренко