Панічні атаки - несподівані напади сильного страху або дискомфорту, які тривають від декількох хвилин до години та характеризуються різким розвитком специфічних вегетативних та когнітивних симптомів. При панічному розладі панічні атаки призводять до постійного занепокоєння та тривоги. 

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

Поширеність панічних розладів серед населення США віком від 15 до 54 років становить від 2 до 5%.

Середній вік пацієнтів, що страждають від панічних атак, складає 24 роки, приблизно вдвічі частіше панічні розлади зустрічаються серед жінок, ніж серед чоловіків.

Було досліджено, що 37% пацієнтів з панічним розладом протягом життя страждають на важку депресію.

Виявлено, що багато пацієнтів з панічним розладом також мали генералізований тривожний розлад та посттравматичний стресовий розлад.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

Згідно DSM-5, панічна атака - це окреслений період вираженого страху чи дискомфорту, під час якого присутні 4 або більше з таких симптомів:

• Серцебиття;
• Пітливість;
• Тремтіння;
• Задишка або відчуття задухи;
• Біль у груді;
• Нудота;
• Відчуття запаморочення або слабкості;
• Дереалізація або знеособлення (відчуття відірваності від себе);
• Страх втратити контроль або «зійти з розуму»;
• Страх смерті;
• Парастезії;
• Озноб.

У пацієнтів з панічним розладом повторюються епізоди паніки та спостерігається страх майбутніх нападів, що призводить до значних поведінкових змін (наприклад, уникнення певних ситуацій або локацій). Панічний розлад може спричинити зміни в особистісних рисах, що характеризуються тим, що пацієнт стає більш пасивним та замкнутим.

Причини панічних атак можуть включати наступне:

• Травми (наприклад, нещасні випадки, операція);
• Перенесена хвороба;
• Міжособистісний конфлікт або втрата;
• Вживання наркотичних засобів та різноманітних стимуляторів;
• Синдром відміни вживання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.

Специфічних фізикальних ознак, характерних для панічного розладу, немає. Неспецифічні ознаки можуть включати гіпертонію, тахікардію, тахіпное, тремтіння. Артеріальний тиск і температура можуть знаходитися в межах контрольного діапазону.

Зазвичай панічний напад триває 20-30 хвилин, хоча в рідкісних випадках він може тривати й більше години.

Під час нападу паніки обстеження психічного стану можна виявити надзвичайну тривогу, страх та відчуття смерті чи приреченості. Пацієнт може виглядати розгубленим. Мова пацієнта може відображати занепокоєння.

Процеси мислення пацієнта повинні бути логічними, лінійними та цілеспрямованими. Важливо переконатись, що у пацієнта немає думок про самогубство. Аномалії процесу мислення або змісту думок (крім імпульсивних думок про самогубство) повинні спонукати до диференційної діагностики з іншими психіатричними патологіями.

ДІАГНОСТИКА

Пацієнти з панічним розладом часто звертаються до лікарів невідкладної допомоги з різними соматичними скаргами.

Багато симптомів при панічній атаці відповідають проявам, що виявляються при небезпечних для життя медичних розладах, таких як інфаркт міокарда та легенева емболія, які можуть проявлятися тривогою як основним симптомом. Приблизно 25% пацієнтів, які звертаються до відділення невідкладної допомоги з болем у грудях, страждають панічним розладом.

При постановці діагнозу варто пам’ятати про перелічені нижче патології, які мають схожі на панічну атаку прояви:

• Cтенокардія та інфаркт міокарду (задишка, біль у грудях, серцебиття);
• Серцеві аритмії (серцебиття, задишка);
• Пролапс мітрального клапана;
• Легенева емболія (задишка, біль у грудях);
• Астма (задишка, хрипи);
• Гіпертиреоз (серцебиття, тахікардія);
• Гіпоглікемія;
• Феохромоцитома (головний біль, гіпертонія);
• Гіпопаратиреоз (м’язові судоми, парестезії);
• Транзиторна ішемічна атака;
• Судомний розлад.

Крім того, важливо пам’ятати про інші психічні захворювання, які можуть спричинити напади паніки, включаючи шизофренію, біполярний розлад, депресивний розлад, посттравматичний стресовий розлад.

Читайте також: Біполярний розлад

Пацієнти з панічним розладом мають більшу ймовірність розвитку ішемічної хвороби серця, ніж загальна популяція. В одному дослідженні приблизно 44% пацієнтів з панічним розладом відділення невідкладної допомоги мали в анамнезі ішемічну хворобу.

Необхідно виключити гострий коронарний синдром у пацієнтів, перш ніж ставити діагноз панічний розлад.  Пацієнтам з суправентрикулярною тахікардією можуть помилково отримати діагноз «панічна атака» у понад 50% випадків, що обумовлює необхідність проведення додаткових досліджень цим пацієнтам.

Диференційну діагностику необхідно проводити з такими патологіями:

• Гострий коронарний синдром;
• Гострий перикардит;
• Гострий респіраторний дистрес-синдром;
• Астма;
• Миготлива аритмія;
• Серцева недостатність;
• Пролапс мітрального клапана;
• Інфаркт міокарда;
• ТЕЛА.

Анамнез захворювання, огляд пацієнта та обстеження психічного стану залишаються золотим стандартом діагностики панічного розладу.

Для діагностики панічного розладу не потрібні інвазивні процедури, хоча вони можуть бути корисними для диференційної діагностики.

Лабораторні дослідження, які допоможуть виключити інші патологічні стани:

• Сироваткові електроліти для виключення гіпокаліємії та ацидозу;
• Глюкоза сироватки крові для виключення гіпоглікемії;
• Серцеві ферменти у пацієнтів із підозрою на гострий коронарний синдром;
• Тиреотропний гормон (ТТГ) у пацієнтів із підозрою на гіпертиреоз;
• Токсикологічне дослідження сечі у пацієнтів із підозрою на інтоксикацію;
• D-димерний аналіз для виключення ТЕЛА.

ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ

Всіх пацієнтів з панічним розладом слід направити до психіатра, психолога або іншого спеціаліста з психічного здоров’я.

Для лікування панічного розладу використовується фармакотерапія, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та інші методи психологічного лікування.

Когнітивно-поведінкова терапія рекомендується пацієнтам з панічним розладом, які віддають перевагу нефармакологічному втручанню. КПТ може застосовуватися як окремо, так і додатково до фармакотерапії. Однак комбінований підхід дає переважно кращі довгострокові результати для більшості пацієнтів за рахунок зменшення ймовірності рецидиву при припиненні фармакологічної терапії.

КПТ включає роботу направлену на протидію тривожним переконанням, зміну поведінки та запобігання рецидивам. КПТ допомагає пацієнтам зрозуміти, як думки та помилкові переконання призводять до розвитку перебільшених емоційних реакцій, таких як тривога, і як вони можуть призвести до вторинних поведінкових наслідків.

Національний центр з питань психічного здоров’я рекомендує проведення КПТ у формі щотижневих сеансів протягом 4 місяців.

Методи розслаблення також допомагають контролювати рівень тривожності пацієнтів. Дихальні тренування можуть допомогти пацієнтам контролювати гіпервентиляцію під час панічних атак та тривогу.

Симптоматичний статус пацієнта слід контролювати на кожному сеансі, пацієнти можуть також самостійно слідкувати за цим, ведучи щоденник панічних атак.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (циталопрам, есциталопрам, флуоксетин, сертралін, пароксетин), як правило, застосовуються як фармакологічні засоби першої лінії при панічному розладі.

Читайте також: Уражаючи лібідо: медикаменти та сексуальний потяг

Також проведено рандомізовані контрольовані випробування щодо ефективності використання інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (наприклад, венлафаксин, дулоксетин) як початкове лікування панічного розладу. 

Циталопрам (Celexa) можливо використовувати для пацієнтів з супутньою соматичною патологією, але слід бути обережним під час призначення цього препарату пацієнтам з печінковою недостатністю, а також брадикардією, гіпокаліємією, гіпомагніємією, серцевою недостатністю через потенційно небезпечне подовження інтервалу QT.

Можна застосовувати флуоксетин (Prozac), особливо якщо панічний розлад виникає при депресії. Спочатку пацієнти можуть погано переносити його, оскільки препарат може посилювати тривожність.

Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, клоназепам, лоразепам) можуть забезпечити довготривалий контроль панічного розладу, але ці засоби не слід застосовувати як монотерапію при панічному розладі, якщо немає супутніх розладів настрою.

Бензодіазепінова залежність може спостерігатися у 30% пацієнтів, які перебувають на терапії, яка триває довше 8 тижнів.

Відміна бензодіазепінів може спричинити паніку. Лікар повинен поступово зменшувати дози протягом декількох тижнів або місяців.

AПА рекомендує лікарям ретельно оцінювати ризик суїциду у пацієнтів з панічним розладом, оскільки у цих осіб є підвищений ризик розвитку суїцидальних думок та поведінки, незалежно від наявності супутніх захворювань (наприклад, депресії).

У рідкісних випадках тяжкого панічного розладу, коли амбулаторне лікування неефективне, може знадобитися госпіталізація. Переведення в психіатричний стаціонар може бути необхідним для пацієнтів зі спробами самогубства.

Лікування вважається ефективним, якщо основні симптоми пацієнта (наприклад, частота та інтенсивність панічних атак, рівень тривожності) зменшуються.

Американської психіатричної асоціації рекомендує підібрати інше лікування, якщо лікування першої лінії (когнітивно-поведінкова терапія, використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну) не було успішним. Рекомендовано використання бензодіазепінів для посилення дії антидепресантів.