Генетика етнічностей
10 листопада
Якщо, почувши діагнози сімейна середземноморська лихоманка, малярія, таласемія тощо, у вас з'явилося гостре бажання загуглити, - у даній статті наведений ряд хвороб, так чи інакше пов'язаний із терміном “етнічність”. 
етнічні хвороби генетика

Для початку визначимось, що означає термін “етнічність” в медичному контексті. 

Різноманітні характерні риси різних популяцій протягом років змушували лікарів ламати голови над тим, у чому причина цих фенотипових відмінностей та чи можна з них вивести генетично обумовлений термін "раса".

"Расова" класифікація ігнорує соціально-культурні впливи навколишнього середовища, які впливають на людину в певній популяції (харчові звички, клімат тощо), тому цей термін був заміщений більш доцільним поняттям "етнічність". Тим не менш, цей термін також є проблемним через брак наукової бази, яка б обґрунтовувала доцільність і коректність його застосування.

Крім того, поділ на «раси» ґрунтується на застарілому, в науковому відношенні, уявленні про те, що людство розвивалося в різних частинах світу, кожен у своєму “напрямку”. Однак, згідно з сучасними дослідженнями, усі люди походять із Африки. Відповідно, існує значно більша різниця в експресії алелів одних і тих самих генів у вихідній популяції. І, якщо ми всі маємо спільне походження, що ж конкретно робить одну популяцію відмінною від іншої? Відповідь проста: генетика.

Читайте також: Наука - антидот від расизму?

Справа навіть не безпосередньо в генах, а в їхніх варіаціях. По суті, українці не мають генів, які б відрізнялись від таких у, наприклад, жителів Полінезії. Однак існують відмінності в частоті експресії окремих варіацій цих генів, тобто в послідовності основних пар  ДНК. Такі варіації називаються мутаціями, якщо їхня частота менше 1%, і поліморфізмами, якщо частота генної варіації перевищує 1%. Ця варіація може бути успадкована індивідом або утворена de novo в ході реплікації ДНК. Вирішальним фактором тут є те, що ці варіації можуть впливати на функціонування генного продукту (протеїну). 

Саме поліморфізмом гену, який кодує білок DARC (антиген Даффі / рецептор хемокінів), пояснюється факт, що так звані корпускулярні гемолітичні анемії розвинуться та будуть діагностовані з більшою ймовірністю у мешканця Субсахарської Африки чи Індії, ніж у середньостатистичного українця. Поліморфізм призводить до втрати мембранного білка, оскільки відсутність білка перешкоджає проникненню малярійному плазмодію vivax у клітину, захищаючи таким чином від малярії. Очевидно, що цей еволюційний захисний механізм з часом поширився в зонах ризику малярії, оскільки він сприяє виживанню індивіда.

Найпоширенішими гемоглобінопатіями, що територіально корелюють з Африкою та східним Середземномор'ям, є серповидноклітинна анемія та таласемія.

Серповидноклітинна анемія (дрепаноцитоз)

  • Найпоширеніша форма гемоглобінопатії. Зустрічається у 20-40 % населення тропічної Африки.
  • Якісне порушення синтезу глобінового ланцюга: внаслідок точкової мутації, що призводить до дефекту β-ланцюгів гемоглобіну, глутамін замінюється валіном, і  утворений НbS замінює основний фізіологічний гемоглобін A (HbA). Форма та пружність еритроцита змінюється, скорочується термін його життя, що призводить до повторних мікроінфарктів і фактичного хронічного гемолізу.
  • Аутосомно-рецесивний тип наслідування.
  • Гетерозиготні носії є резистентними проти малярії.

У зоні ризику етнічні мешканці і, завдяки селекційній перевазі, накопичення генних алелів відбувається в усьому “поясі малярії”: Середземноморський район до Південно-Східної Азії, частини Північної та Південної Америки, і особливо (Західної) Африки.

Читайте також: Синдром Кабукі

Клінічний перебіг: для гетерозиготних носіїв перебіг є безсимптомним. Для гомозиготних характерні гемолітичні анемії, вазооклюзивні  кризи. Будь-які оксидантні стреси, пов`язані зі зниженням сатурації (інфекції тощо), можуть призвести до  інфарктів внутрішніх органів. Для приєднання бактеріальних інфекцій характерна спленомегалія або аспленія внаслідок рецидивуючих інфарктів селезінки.

Діагностика: мікроскопічно в мазку крові визначаються дрепаноцити - еритроцити з чітко вираженим центрованим осадом з мутованих ланцюгів гемоглобіну.

Терапія: етіотропна - алогенна трансплантація кісткового мозку, трансплантація стовбурових клітин у гомозиготних носіїв. Симптоматично - попереджувати стани кисневого голодування, щеплення проти грипу, пневмококів, гемофільної палички, пеніцилінова профілактика, в окремих випадках - застосування гідроксисечовини.

Таласемія

  • Є гетерогенною групою генетично обумовлених захворювань 
  • Характеризується кількісним порушенням синтезу глобінового ланцюга: фізіологічно гемоглобін складається на 98% з HBA1(aabb), 2 % HbA2 (aaδδ), залишків фетального гемоглобіну HbF (aaγγ). Аутосомно-рецесивна мутація бета глобіну при таласемії призводить до зменшення або припинення синтезу ланцюгів та компенсаторного збільшення продукції γ- або δ- ланцюгів 
  •  Залежно від уражених генів глобіну, розрізняють, зокрема, α- та β-таласемію. Залежно від генотипу, клініка варіює між безсимптомним, серйозним та навіть летальним перебігом 
  • У випадку α-таласемії розрізняють м'яку форму (мало виражені симптоми), хворобу HbH (симптоми легкого та помірного ступеня) та синдром Hb-Barts-Hydrops-fetalis, так званий,гемоглобін Барта (важкі симптоми, зазвичай перинатальна смерть). Залежно від клінічної картини, терапія така ж, як і при β-таласемії 
  • У випадку β-таласемії розрізняють малу форму (мало виражені симптоми) та гомозиготну основну форму. Остання є некурабельною і вже в дитинстві характеризується важким перебігом 
  • Внаслідок неефективного еритропоезу відбувається інтра- та екстрамедулярний гемоліз 

 

У зоні ризику етнічні мешканці ендемічних районів Південно-Східної Азії, Індії, Близького Сходу та Африки.

Клінічний перебіг: основним симптомом є мікроцитарна гіпохромна анемія. Якщо її не лікувати, посилений еритропоез призводить до екстрамедулярного кровотворення, гепатоспленомегалії та порушень росту. Характерна незначна спленомегалія.
У випадку гомозиготних носіїв характерні виражені гемолітичні кризи з народження, затримка росту, виражена гіперплазія кісткового мозку, пошкодження внутрішніх органів внаслідок гемосидерозу.

Діагностика: мікроскопічно наявні таргетні клітини, базофільна зернистість, лабораторні ознаки гемолізу (збільшення непрямого білірубіну, збільшення лактату, зниження гаптоглобіну і т.д )

Терапія: 
1. Терапія α-таласемії:
Так звані малі форми: Зазвичай терапія не потрібна.
Хвороба HbH: При необхідності періодичне переливання концентратів еритроцитів
Синдром Hb Barts hydrops fetalis
Рішення про переривання вагітності, висока летальність серед новонароджених.
2. Терапія β-таласемії:
Симптоматичне лікування великих форм таласемії включає регулярну трансфузію еритроцитів у поєднанні з хелатотерапією для запобігання перевантаженню залізом організму.

Дефект ензиму  є причиною корпускулярної гемолітичної анемії.

Дефіцит глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази 

  • Є найчастішою ензимопатією.
  • Поширеність захворювання у Африці є у 200 разів більшою, ніж у центральній Європі
  • Успадковується аутосомно-рецесивним шляхом.
  • Гетерозиготні пацієнти є резистентними до малярії.
  • Також відомий як фавізм, оскільки клініка з'являється після вживання в їжу бобових.


У зоні ризику етнічні мешканці: Африки, Близького Сходу та Південної Азії.

Клініка: оксидативний стрес внаслідок вживання бобових, інфекцій, деяких медикаментів, який призводить до гемолітичних кризів. Переважно захворювання перебігає безсимптомно.

Діагностика: анамнез, клінічний перебіг, лабораторні ознаки гемолітичної анемії, наявні еритроцити з включеннями тілець Хайнца, знижена активність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (визначається шляхом спектрометрії).

Терапія: каузальна відсутня, для уникнення спровокованих випадків гемолізу рекомендується попередження контактів з тригерами (наприклад, метамізол, гідроксихлорохін, нітрофурантоїн).

І не лише питання крові. 
Якщо виходити з цитати гурту Rammstein “Denn du bist was du isst”(ти є тим, що ти їси), беззаперечно, особливості харчування різних етнічних груп мають суттєвий вплив на “етнічний мікробіом”
Так, у деяких регіонах світу (переважно в Азії, частині Африки та Америки) майже 100% дорослого населення не переносить лактозу. Це пов'язано з відсутністю у них ензима лактази. Населення Центральної та Південній Азії генетично втрачають цю здатність у дитинстві і розвивається непереносимість лактози. Під час споживання молочних продуктів це проявляється, зокрема, нудотою, метеоризмом або діареєю. Непереносимість лактози також широко поширена в Південній Африці та Південній Америці; в Європі особливо страждає південь. Це пов’язано з тим, що люди за межами Азії також втрачають здатність розщеплювати лактозу, якщо не вживають лактозу протягом тривалого періоду часу. Тоді вироблення ферменту лактази неможливо відновити.

І, наостанок, клінічний випадок: молода жінка , поступила у відділення терапії з лихоманкою, гострим нестерпним абдомінальним болем, моноартритом. З анамнезу захворювання відомо, що такі скарги турбують її не вперше, і, поза епізодами, будь-які скарги відсутні. Нюанс: з сімейного анамнезу відомо, що брати пацієнтки періодично з дитинства мають таку саму клінічну картину. 
Єрсиніоз? Гостра порфіринурія? Апендицит? 

 До правильного діагнозу лікаря підштовхне ретельно зібраний анамнез, а саме: бабуся пацієнтки свого часу емігрувала до східної Європи з материкової Греції в зв'язку з турецькими погромами .

 Правильна відповідь - сімейна середземноморська лихоманка, спадкове захворювання, що передається аутосомно-рецесивним шляхом, причина - мутація MEFV-гену на 16 хромосомі. Патофізіологія ймовірно пов'язана з мутацією, що спричиняє надмірну активність функції гранулоцитів.

У зоні ризику етнічні мешканці: східне Середземномор'я, Сирія, Ліван, Йорданія, Туреччина, Ізраїль.

Клініка: лихоманка, перитоніт (іноді полісерозит) протягом 1–3 днів з інтервалом від тижнів до місяців, моноартрит, висип, в анамнезі часто клініка гострого живота, і, в зв'язку з цим, проведена апендектомія.

Терапія: каузальна відсутня. Легкі форми часто не діагностуються. Здійснюється профілактика амілоїдозу шляхом пригнічення функції гранулоцитів: колхіцин, антагоністи TNF-α.
 

facebook коментарі

Громадська організація INgenius – україномовна медична платформа, що пропагує доказову медицину серед спільноти лікарів в Україні з 2016 року. Наша команда створила відкриту базу з перекладених протоколів лікування, аналітичних статей про достовірні методи лікування та розбори фуфломіцинів. Також ми організовують на високому рівні події для медиків. 

Якщо Ви хочете ще більше доказового україномовного контенту, цікавіших експериментів та практичних заходів, підтримайте нас за допомогою донатів!

Зібрані кошти будуть витрачені на: 
- технічне забезпечення сайту;
- щомісячний платіж за платформи такі як ZOOM, telegram і т.д.;
- оплату дизайнера;
- безкоштовні заходи;
- рекламу.

Кожний Ваш внесок - це вклад у майбутнє не тільки наше як платформи, але й також у прогресивний розвиток доказової медицини в України.
Revolution in you!

Допоможіть нам залишатися з вами

Кожний Ваш внесок - це вклад у майбутнє не тільки наше як платформи, але й також у прогресивний розвиток доказової медицини в України.
Revolution in you!

Зворотній зв’язок
+38 (063) 506 10 54
ingeniusua@gmail.com
Відкрито нове аутоімунне захворювання - CRIA синдром
Дослідники Національного інституту досліджень геному людини відкрили нове захворювання - CRIA синдром.
Таїсія Сазонова
11 квітня 2020