На сьогодні відомо, що мутація одного з двох генів призводять до синдрому Кабукі. Перший ген - KMT2D (раніше MLL2), а другий ген, на який припадає менше випадків, - KDM6A. Клінічне генетичне тестування доступне для обох генів.

Вперше про синдром Кабукі було повідомлено в медичній літературі в 1981 році японськими лікарями. Спочатку розлад називали синдромом макіяжу Кабукі, оскільки риси обличчя багатьох дітей з цією патологією нагадували макіяж, який застосовували актори в кабукі - формі японського театру. Термін "макіяж" відтоді відкинули, і найкращим терміном для хвороби є синдром Кабукі.

Ознаки та симптоми

Деякі риси синдрому Кабукі проявляються з народження. Інші стають очевидними з віком ураженої дитини.

Діти з синдромом Кабукі мають виразні риси обличчя, що включають аномально довгу відстань між відкритими повіками (пальпебральні щілини), нижні повіки вивернуті назовні, виразні вії, дугоподібні брови, широкий ніс зі сплющеним або вдавленим кінчиком і великі, деформовані вуха. Виразний вигляд обличчя, пов’язаний із синдромом Кабукі, розвивається повільно протягом декількох років. Додаткові риси обличчя включають синюватий відтінок на склерах (сині склери), опущення верхньої повіки (птоз),косоокість(страбізм), високе піднебіння або щілину піднебіння, западини на внутрішній частині нижньої губи (губні ямки) та аномально маленьку щелепу (мікрогнатія).

Дефіцит росту часто зустрічається в осіб з синдромом Кабукі, що зазвичай стає очевидним протягом першого року життя (дефіцит постнатального росту). Дефіцит росту може стати більш помітним у міру дорослішання. Зрештою, особи з цим синдромом можуть бути помітно нижчими середнього для  свого віку зросту. В рідкісних випадках у деяких дітей може спостерігатися частковий дефіцит гормону росту.

Окрім дефіциту росту, діти з синдромом Кабукі можуть також мати легкі та помірні вади інтелекту. Важкі інтелектуальні вади вкрай рідкісні, також деякі діти не мають інтелектуальних вад взагалі. У деяких дітей можуть бути судоми, знижений тонус м'язів (гіпотонія) та мікроцефалія. Судоми можуть розвиватися відразу після народження (період новонародженості) або пізніше до 12-річного віку. Однією з рідкісних причин судом, що виникають відразу після народження, є дуже низький рівень цукру в крові через занадто велику кількість інсуліну (гіперінсулінізм). Це вимагає негайного лікування, щоб уникнути пошкодження мозку. Усі новонароджені з діагнозом синдрому Кабукі повинні проходити плановий контроль рівня глюкози в крові протягом перших кількох днів життя.

У деяких дітей із синдромом Кабукі спостерігаються затримки мовлення. Аномалії піднебіння та втрата слуху можуть сприяти затримці мовлення. У деяких дітей із синдромом Кабукі можуть розвиватися поведінкові відхилення, включаючи тривогу та схильність до фіксації на предметах або діях. Вони також можуть не любити певні подразники, включаючи певні шуми, запахи або текстури. Деякі діти з синдромом Кабукі мають особливу любов до музики. Навчальне середовище, яке підкреслює аудіо-словесне навчання над візуальним, може бути корисним.

Діти з синдромом Кабукі також можуть мати труднощі з харчуванням, включаючи гастроезофагальний рефлюкс, погану смоктальну здатність та мальабсорбцію. Отже, багато постраждалих дітей можуть не набирати вагу та рости не з такою швидкістю, яка очікується для дітей їхнього віку та статі. Однак, коли діти стають підлітками, вони схильні до надмірної ваги, що може погіршити інші проблеми зі здоров’ям. Деякі діти можуть бути схильними до повторних інфекцій, включаючи інфекції верхніх дихальних шляхів та пневмонію. У багатьох дітей є часто рецидивуючі вушні інфекції (наприклад, отит), які можуть спричинити втрату слуху.

У деяких пацієнтів можуть спостерігатися аномалії скелета, включаючи аномально короткі пальці рук і ніг (брахідактилія), зігнуті вбік пальці (клінодактилія), плоскостопість, аномалії хребців, вади черепа та аномальне викривлення хребта (сколіоз або кіфоз). Уражені особи можуть також бути схильними до вивиху стегнових або колінних суглобів.

У деяких дітей із синдромом Кабукі можуть бути вроджені вади серця. Дві найпоширеніші вади серця у дітей із синдромом Кабукі включають: коарктацію аорти та дефекти шлуночкової або передсердної перегородки.

Причини

У серпні 2010 року група дослідників Вашингтонського університету повідомила, що мутації гена KMT2D (раніше MLL2) відповідають за синдром Кабукі у більшості осіб з цим синдромом, які пройшли тестування. У 2012 році група дослідників з Бельгії виявила другий ген, який отримав назву KDM6A, що викликає синдром Кабукі.

Вчені Вашингтонського університету підтвердили, що синдром Кабукі, який спричинений домінантною мутацією гена KMT2D, може бути переданий нащадкам ураженої людини. Домінантні генетичні порушення виникають, коли для появи захворювання необхідна лише одна копія аномального гена. Ген KDM6A знаходиться в Х-хромосомі і підлягає Х-зчепленому успадкуванню. Аномальний ген може успадковуватися від будь-якого з батьків, або може бути результатом нової мутації  у ураженої особи (de novo). Ризик передачі аномального гена від постраждалих батьків нащадкам становить 50 відсотків для кожної вагітності. Ризик однаковий для чоловіків та жінок. Змінна експресивність означає, що розлад виражається різними способами від однієї людини до іншої. Більшість випадків синдрому Кабукі представляють нові, спонтанні мутації генів, які виникають без попередньої сімейної історії.

Діагностика

Доступні клінічні генетичні тести на синдром Кабукі. Спочатку виконується аналіз послідовності, за яким слідує аналіз делеції/дублювання KMT2D, як правило, оскільки більшість осіб із синдромом Кабукі мають мутацію цього гена.

Приблизно у 20% осіб з синдромом Кабукі не буде виявлено мутації ні KMT2D, ні KDM6A. Отже, клінічний діагноз може бути поставлений на основі виявлення характерних ознак, детальної історії хвороби та ретельної клінічної оцінки. Лікарі звертають увагу на характерні риси обличчя, знижений тонус, затримку розвитку та інтелектуальні вади. Аналізи крові та хромосомні дослідження можуть бути використані для виключення інших розладів.

Лікування

Специфічного лікування синдрому Кабукі не існує. Лікування спрямоване на симптоми, які виявляються по-різному у кожної людини. Лікування потребує узгоджених зусиль групи фахівців.

Деяким дітям із синдромом Кабукі, які відчувають серйозні труднощі з годуванням, з часом може знадобитися встановлення гастротрубки.

Конкретні симптоми, потенційно пов'язані з синдромом Кабукі, можуть вимагати звернення до відповідного фахівця. Наприклад, для серцевих вад може знадобитися дитячий кардіолог. Зниження слуху можна лікувати хірургічним шляхом або слуховими апаратами. Додаткові ускладнення, такі як вивих тазостегнового суглоба, сколіоз, вади серця та розщеплення піднебіння, також можуть лікуватися хірургічним шляхом. Генетичне консультування може бути корисним для постраждалих людей та їх сімей.