Наразі у лікуванні хронічного болю є важливою робота на довгострокову перспективу. Навчити пацієнта жити з ним і правильно контролювати його — ось основна ціль. 
Однак не всім пацієнтам підходять стандартні методи лікування, які ми маємо в наявності.
Саме тому постійно триває пошук нових видів медикаментозної та немедикаментозної терапії  — про них розповідає ця стаття.

Основна функція болю – захист організму, він попереджає про можливе пошкодження тканин.

Відповідно до МКХ 11-го перегляду біль, що триває більше 3-х місяців після очікуваного періоду одужання є патологічним. 

Приблизно 30% людей з усього світу страждають від хронічного болю різного генезу, що робить його справжнім тягарем усього людства.

Наразі хронічний біль розглядається як захворювання, у лікуванні якого найважливіше не усунути проблему, а досягти її якісного контролю, навчити пацієнта жити з ним та відновити його функціональні та емоційні можливості.

Через проблеми безпеки та довгострокової ефективності фармакотерапія болю має досить вагомі обмеження. Незважаючи на велику кількість препаратів, комбіноване лікування з нефармакологічними методами, цілеспрямоване лікування болю відповідно до його типу, усе ж, 20-40% відсотків пацієнтів не реагують на лікування (non-responders) або мають виражені побічні ефекти, не кажучи вже про залежність від опіоїдів.

Усі ці чинники є поштовхом до створення нових видів терапії, більш прицільних та індивідуалізованих, які можуть стати достойною заміною сьогоденних методів лікування.

На жаль, через певні складнощі, прогрес у цій сфері незначний і потребує часу. Триває велика кількість клінічних досліджень і більшість препаратів та методів знаходяться тільки на першому-другому етапах випробувань. Однак є вже й такі, що пройшли третій етап та були затверджені FDA. 

Зокрема, це цьогорічні новинки, огляд доступний нижче.

Новітні фармакологічні агенти:

Препарат Suzetrigine 

Йдеться про високоселективний алостеричний інгібітор потенціал-залежних натрієвих каналів (NaV1.8), які знаходяться на ноцицепторах.
Препарат був створений американською компанією Vertex Pharmaceuticals Incorporated та в розробці називався VX-548.

Отже, 30 січня 2025 року FDA затвердила сузетриждин, як перший у своєму класі неопіоїдний анальгетик для лікування помірного та сильного гострого болю в дорослих 

_{(https://www.fda.gov/news-events/press-announcements/fda-approves-novel-non-opioid-treatment-moderate-severe-acute-pain).}

Особливість препарату полягає в тому, що він на відміну від лідокаїну та інших місцевих анестетиків, блокує не всі потенціал-залежні натрієві канали (а отже й підтипи сенсорних нейронів), а тільки ті, які містять субодиницю NaV1.8.

Що собою представляє субодиниця Nav1.8?

Потенціал-залежні натрієві канали, які відповідають за поширення нервових імпульсів від периферії до центру складаються з декількох частин. Однією з них є субодиниця альфа, яка в людини має 9 різновидів — від Nav1.1 до Nav1.9 і відповідно визначає властивості та функцію каналу.
У периферичних сенсорних нейронах переважно знаходяться канали із субодиницями типу Nav1.7, Nav1.8, Nav1.9. Отже вони беруть участь у ноцицепції і є потенційними терапевтичними мішенями.

Субодиниця Nav1.8 широко представлена на периферії, особливо у больових рецепторах малого діаметра, а от у дорослому людському мозку канали із субодиницею Nav1.8 – відсутні. 

Варто зазначити, що канали даного типу не мають вирішального ефекту у нормальній больовій функції, але беруть участь у патофізіології болю після пошкодження нервів і тканин, включаючи вісцеральний біль.

Отже, націлювання на даний канал призведе не до гострого антиноцицептивного ефекту, а більше до усунення гіпералгезії та алодинії.

Механізм дії сузетриджину:

Препарат є алостеричним інгібітором α-субодиниці, а отже зв’язується з субодиницею альфа в альтернативній позиції, а саме в місці домену – VSD2, тим самим стабілізуючи закритий стан каналу.

Отже, сузетриджин не конкурує та не взаємодіє з місцевими анестетиками, які діють безпосередньо на пору (центральну частину каналу, через яку проходять іони).

Також, варто зазначити, що завдяки розташуванню каналів, на які впливає препарат – він блокує передачу сигналів по всій довжині аксона ноцицептора.

Які переваги над місцевими анестетиками?

Сузетриджин має 30 000-кратну селективність, відносно традиційних місцевих анестетиків. Він діє специфічно на ноцицептори певного типу і відповідно не чинить системної дії, як наприклад лідокаїн, який блокує усі підтипи сенсорних нейронів і має негативні ефекти, що виникають внаслідок блокування натрієвих каналів у ЦНС та серцевих тканинах при системному введенні. Ось чому сузетриджин має менше побічних ефектів і менші ризики у застосуванні.

Клінічні дослідження сузериджину:

Компанія Vertex спонсорувала 2 великих клінічних дослідження (сліпих плацебо-контрольованих рандомізованих із кількістю учасників 303 та 274) із пацієнтами після абдомінопластики та після бурсектомії великого пальця стопи. В обох випробуванях пацієнтів ділили на 4-5 груп, відповідно до дозування сузетриджину, яке вони приймали. Дві останні групи приймали відповідно плацебо та комбінацію гідрокодон+ацетамінофен.
Згідно з результатами обох досліджень вияснилося що найвища доза сузетриджину (100 мг навантажувальної дози, а потім 50 мг підтримуючої дози перорально кожні 12 годин) значно зменшила післяопераційний біль порівняно з плацебо, хоча й з помірним ефектом. Частка пацієнтів з хорошим або відмінним полегшенням болю через 48 годин (50 % або 70 % полегшення болю) була на 6 %–18 % вищою для активного препарату порівняно з плацебо. У всіх дослідженнях ефективність сузетриджину була подібною до ефекту комбінації гідрокодон-ацетамінофен, що дає надію, що препарат у перспективі зможе замінити вживання опіоїдів.

Однак, дія препарату відбувається із незначною затримкою: ефект препарату починає перевищувати плацебо тільки через 8 годин після операції, а отже його застосування обмежене у ранньому післяопераційному періоді.

Наразі сузетриджин затверджений FDA тільки для лікування гострого болю, однак декілька клінічних випробувань щодо його застосування при хронічному болю знаходяться вже на другому етапі, зокрема щодо його ефективності у лікуванні діабетичної периферичної нейропатії та поперекової радикулопатії. Це дає надію, що невдовзі препарат стане доступним і для лікування хронічного болю та допоможе зменшити ризик хронічного вживання опіоїдів.

Щодо тривалості лікування, варто зазначити, що вона також не є чітко визначеною. Відомо, що у тваринних моделях спостерігалося рецидивування болю при припиненні вживання препарату. Це може бути свідченням того, що лікування буде необхідним доти, доки тривають пов'язані з травмою зміни в експресії (або локалізації) Nav1.8.

Альтернативні препарати в розробці:

Інші препарати знаходяться також на стадії клінічних випробувань та поки що не були впроваджені у лікування, серед них:

• Препарати компанії Latigo Biotherapeutics – LTGO-33 та LTG-01, обидва специфічні щодо Nav1.8 та  знаходяться на 1-й і 2-й фазі випробувань відповідно;
• Блокатори Nav1.7 каналів, що продемонстрували ефективність на тваринах, однак у зв’язку з певними проблемами не показали ефективності у другій фазі клінічних випробувань. Щодо них ще плануються дослідження.

Тетродотоксин (TTX):

Як відомо, тетродотоксин  - це нейротоксин, що міститься в рибі фугу та в деяких інших тваринах. Він здатний блокувати деякі типи потенціал-залежних натрієвих каналів.

Зокрема із 9-ти типів потенціал-залежних Na-каналів до тетродотоксину чутливі  – Nav1.1 Nav1.2  Nav1.3 Nav1.7.
У той час як Nav1.5, Nav1.8 і Nav1.9 вважаються тетродотоксин-резистентними.

Було проведене подвійне сліпе, плацебо-контрольоване клінічне дослідження зі 121 учасником. У ньому оцінювали безпеку та переносимість багаторазових доз TTX (тетродотоксину) при хронічному нейропатичному болю, спричиненому хіміотерапією. Результатом було зниження показнику болю за числовою шкалою болю (NRS) у хворих, які приймали 30 мкг тетродотоксину 1 раз на день. Показник знижувався в середньому на 2 бали за 10-бальною шкалою, що є суттєвим показником.

Це була друга стадія клінічних випробувань, однак вона довела, що препарат є перспективним у майбутній терапії хронічних больових станів без потенціалу звикання або зловживання.

Новинки нефармакологічної терапії:

VR (virtual reality) – терапія

Йдеться про вид терапії, яка використовує комп'ютерно-генеровані середовища для створення імерсивних (занурення в середовище) вражень з метою полегшення хронічного болю. Вона включає когнітивні відволікаючі ефекти, візуально-тактильну стимуляцію та візіомоторну стимуляцію. За рахунок цих вплив у мозку виникають нейропластичні зміни шляхом зміни сенсорного сприйняття та модуляції нервової обробки, пов'язаної з болем. Нейровізуалізація показує, що VR-терапія активує ендогенні антиноцицептивні системи, які беруть участь у низхідному гальмуванні ноцицептивних сигналів.

Клінічні випробування VR-терапії:

Недавні клінічні випробування демонструють знеболюючий ефект VR у різних групах пацієнтів із хронічним болем, крім невропатичного та післяопераційного болю. Зокрема, дослідження показали, що VR-терапія знижує рівень болю та підвищує больовий поріг при фіброміалгії, знижує частоту нападів мігрені. Також дана терапія має гарний синергетичний ефект із іншими видами лікування, зокрема у поєднанні з прегабаліном вона зменшує невропатичний біль та сонливість (пов’язану з прегабаліном), при хронічному болю в попереку у поєднанні з фізіотерапією забезпечує краще відновлення функцій.

У нещодавньому рандомізованому клінічному дослідженні з участю 1093 осіб із болем у попереку була доведена ефективність VR-терапії, так як особи, що проходили її протягом року повідомили про зниження інтенсивності болю в середньому на 20%  за шкалою Brief Pain Inventory.

Глибока стимуляція мозку (DBS):

Метод, який забезпечує подачу електричного струму до мозку через імплантовані електроди. Наразі клінічні випробування щодо лікування цим методом не дали позитивних результатів, однак показали, що інвазивні невральні записи, отримані за допомогою цих електродів можна використовувати для прогнозування хронічних больових станів. Це потенційно може сприяти стимуляції із замкнутим контуром (closed-loop stimulation).

Неінвазивна стимуляція мозку (NIBS):

Це використання магнітних полів (транскраніальна магнітна стимуляція) та електричних полів (транскраніальна стимуляція постійним струмом) для модуляції мозкової активності з метою полегшення болю. Даний метод у поєднанні з фармакологічними та нефармакологічними методами забезпечує посилене знеболення. Аналгезія викликається за рахунок модуляції збудливості та активності кори головного мозку, зміни рівнів нейромедіаторів (ГАМК, серотонін, дофамін) та навіть зміни експресії рецепторів (NMDA, опіоїдні, TRPV1), які беруть участь у ноцицепції. Така нейропластичність виникає за рахунок довготривалого посилення та пригнічення синаптичної сили.

Заключення:

Отже, хронізація болю є значною проблемою, яка потребує збільшення ресурсу ефективних методів її подолання. Саме тому сектор пошуку нових методів для боротьби із хронічним болем стає дедалі ширшим. Незважаючи на те, що на шляху науковців виникає багато складнощів і питань щодо цієї сфери, усе ж, наразі ми маємо ряд новітніх фармакологічних та нефармакологічних методик, як вже затверджених, так і тих, що перебувають на різних етапах клінічних досліджень. 
Отож, є надія, що невдовзі статистика хронічного болю зменшуватиметься пропорціонально до відкриття і застосування нових методів лікування.

Дякуємо за увагу,  Ваш INgenius.
Цей матеріал став можливим завдяки Програмі реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США. Зміст є виключною відповідальністю IREX та INgenius і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США.

_{Джерела:}

1. Chronic pain: an update on burden, best practices, and new advances -2021- https://www.thelancet.com/journals/lancet/article/PIIS0140-6736(21)00393-7/fulltext
2. Update on chronic pain management - 2025 - https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/imj.16589
3. Clinical pain management: Current practice and recent innovations in research – 2024 - https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2666379124005330?via%3Dihub
4. The Pharmacological Treatment of Chronic Pain: From Guidelines to Daily Clinical Practice -2023 - https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10144480/
5. Multimodal non-invasive non-pharmacological therapies for chronic pain: mechanisms and progress – 2023-https://bmcmedicine.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12916-023-03076-2
6. Sensory neuron sodium channels as pain targets; from cocaine to Journavx (VX-548, suzetrigine) – 2025 -https://rupress.org/jgp/article/157/4/e202513778/277661/Sensory-neuron-sodium-channels-as-pain-targets
7. Targeting Nav1.8 with the nonopioid antagonist suzetrigine for analgesia: cause for optimism? – 2025 - https://www.bjanaesthesia.org/article/S0007-0912(25)00468-4/fulltext