1. Оперізуючий лишай (Herpes zoster) є шкірним та неврологічним захворюванням, що спричинений реактивацією вірусу вітряної віспи — varicella zoster virus.

Імунодефіцит/імуносупресія, опромінення, ліки, стрес можуть виступати тригерами. Розвивається еритема, регіонарна лімфаденопатія та згадані вище згруповані герпетиформні везикули.

Скупчення везикул при оперізуючому лишаї спочатку прозорі, але потім вони можуть помутніти, розірватися, перетворитися на кірочку та відпасти.

У деяких людей біль в цій ділянці не зникає роками — це називають постгерпетичною невралгією(ПГН). Противірусні засоби, які приймають на початку захворювання, можуть скоротити період одужання та зменшити ймовірність виникнення ПГН. Вакцина доступна та рекомендована Центром контролю та профілактики захворювань для осіб віком від 50 років. Ця вакцина знижує ймовірність розвитку оперізуючого лишаю на 84,7–96,6%, а ПГН — на 88,8–91,2%.

2. Віруси простого герпесу (Herpes simplex viruses) — це ДНК-віруси, які викликають гострі шкірні інфекції, що проявляються у вигляді згрупованих везикул на еритематозній основі.

ВПГ-1 зазвичай виникає навколо рота або на обличчі(як показано на малюнку), в той час як ВПГ-2, як правило, розвивається на статевих органах, сідницях або перианальній ділянці. Інфекція виникає внаслідок потрапляння рідин організму на слизову оболонку або відкриту шкіру від особи, яка активно виділяє вірус, до сприйнятливої людини. Хоча лікування не існує і більшість інфекцій проходить самостійно, проте противірусна терапія (ацикловір, фамцикловір, валацикловір) скорочує перебіг симптомів і може запобігти поширенню та передачі інфекції.

3. Вітряна віспа, спричинена вірусом вітряної віспи (Varicella-zoster virus), який поширюється повітряно-крапельним шляхом або при контакті з везикулами.

Хвороба зустрічається переважно у дітей молодше 10 років і як правило, розвивається через 10-21 день після контакту з інфікованою людиною.

Спочатку висип з’являється на обличчі, тулубі чи шкірі голови, а потім на інших частинах тіла. Вірус вражає ендотеліальні клітини капілярів та епідерміс, утворюючи міжклітинний та внутрішньоклітинний набряк та спричиняючи утворення вищезгаданих везикул. Згодом везикули розвиваються до стадії кірки. При огляді зазвичай виявляють везикули на всіх стадіях розвитку.

Захворювання, як правило, проходить самостійно через 5-10 днів, лікування симптоматичне.

Дітям слід уникати вживання аспірину(асоційований із синдромом Рея) та ібупрофену(асоційований із важкими вторинними інфекціями).

4. Контагіозний молюск (Molluscum contagiosum) — це шкірна інфекція, яка спричинена великим ДНК-поксвірусом і проявляється як підняті перлиноподібні вузлики(показано на малюнку нижче) з центральною западиною та пробкою сирного матеріалу.

До уражених ділянок належать обличчя, шия, пахви та руки(від прямого контакту зі шкірою або спільного використання забруднених рушників, спортивного інвентарю чи іграшок), а також статеві органи(від сексуального контакту).

Папули можуть бути безболісними або свербіти, існувати або скупчено, або у вигляді широко поширених уражень. Вони також різняться за кольором(колір шкіри, білий, напівпрозорий, жовтий) і коливаються від однієї до кількох сотень.  Пацієнти з ослабленим імунітетом мають більші, численніші, рефрактерні ураження. Цей стан, як правило, самообмежений, але для запобігання автоінкуляції можуть бути доречними хірургічне видалення(наприклад, кюретажем, кріотерапією чи лазерною терапією) або фармакотерапія для уражень, які не зникають протягом кількох місяців.

5. Хвороба рука-нога-рот (Hand-foot-and-mouth disease) — вірусне захворювання з ураженням ротової порожнини та дистальних відділів кінцівок.

Ураження ротової порожнини — це як правило, 2-3 мм пухирці на еритематозній основі. Захворювання найчастіше викликається вірусом Коксакі А16 і як правило, вражає дітей та немовлят. Хвороба є дуже заразною протягом першого тижня інфікування і може призвести до епідемій через прямий контакт із носовими та ротовими секретами або фекальним матеріалом. Інкубаційний період як правило, становить 3-7 днів. Симптоми включають лихоманку, висип, головний біль, біль у горлі, виразки ротоглотки, та втрату апетиту. Лікування, як правило, є симптоматичним, при цьому жарознижуючі та анестетики використовуються для полегшення симптомів залежно від кожного конкретного випадку.

6. Інфекційна еритема (Erythema infectiosum), яку часто називають п’ятою хворобою, є поширеною дитячою екзантемою, спричиненим парвовірусом людини В19.

Передача відбувається через аерозолізовані краплі дихання, через кров або продукти крові(наприклад, передача від матері до плоду). Інкубаційний період триває 4-14 днів(до 20 днів). Симптоми включають лихоманку, головний біль та нежить, а з часом свербіж на обличчі(виглядає як слід від ляпасу по щоках), а також на тулубі та кінцівках. Захворювання як правило, самообмежене(7-10 днів) і проходить без ускладнень та наслідків у дітей. Вірус також може спричинити гостру або стійку артропатію, а також так званий симптом «рукавичок та шкарпеток», що характеризується папульозними пурпуровими висипаннями на руках та ногах. Крім того вірус може спричинити гостре припинення вироблення еритроцитів або водянку плоду. Крім того якщо інфекційна еритема вражає вагітну жінку, це може спричинити вроджену анемію у плода/новонародженого.

У пацієнтів з вірусом імунодефіциту людини або захворюванням крові, такими як залізодефіцитна анемія, серповидно-клітинна анемія або таласемія, є підвищений ризик. Лікування, як правило, симптоматичне залежно від кожного конкретного випадку.

Пацієнти, у яких розвивається артралгія, можуть лікуватися пероральними анальгетиками. Ті, хто страждає від свербежу, можуть використовувати антигістамінні препарати або місцеві лосьйони.

7. Рожевий лишай (pityriasis rosea) — доброякісна папулосквамозна хвороба, яка найчастіше трапляється навесні та восени, так як і багато інших вірусних екзантем. Починається як одиночна пляма діаметром 2-10 см, яку називають «материнською», через кілька днів на тулубі та кінцівках з’являється більше уражень(«дочірніх ділянок»).

Зазвичай екзантема триває в середньому 6 тижнів(діапазон 6-8 тижнів).  Точна етіологія невідома, але імунологічні дані свідчать про вірусну етіологію. Лікування в основному є симптоматичним, для полегшення свербежу застосовуються місцеві стероїди та пероральні антигістамінні препарати.

Дана шкірна інфекція, як правило, обмежена епідермісом і поширюється відцентрово. Передача відбувається шляхом безпосереднього контакту шкіра до шкіри. Пацієнти можуть взагалі не мати скарг, або ж скаржитися на свербіж чи відчуття печіння. Ураження виглядає як еритематозний, лускатий наліт, який може швидко збільшуватися. Уздовж межі, що поширюється можуть розвиватися лусочки, кірки, папули, пухирці або були.

8. Трихофітія (Tinea) — це поверхнева інфекція, що характеризується лускатими, запальними або незапальними ділянками.

Її класифікація базується на ураженій ділянці, наприклад, tinea pedis — для ніг(«стопа спортсмена»), tinea corporis — для тіла, tinea capitis — для голови/шкіри голови і tinea cruris — для паху. Захворювання може бути спричинено одним із трьох дерматофітів: Trichophyton (найпоширенішим), Microsporum та Epidermophyton. Дерматофіти населяють переважно теплі вологі ділянки шкіри і можуть поширюватися при контакті зі шкірою або при контакті із зараженими предметами або зараженими тваринами. Діагноз можна поставити за допомогою препарату гідроксиду калію із зішкрібу шкіри.

У хлопчика на зображенні є стригучий лишай шкіри голови (tinea capitis), викликана грибком Microsporum canis.

9. Tinea capitis або стригучий лишай шкіри голови вважається формою поверхневого мікозу або дерматофітозу.

Це найпоширеніша дитяча дерматофітна інфекція у всьому світі. Інфекція, як правило, поширюється шляхом прямого контакту із ураженням, спільного використання особистих речей(наприклад, гребінців, щіток, шапок) та контакту із зараженими домашніми тваринами(котами, собаками). Діагноз підтверджується обстеженням та посівом зішкрібів волосся та шкіри. Пероральні протигрибкові засоби(наприклад, гризеофульвін, тербінафін, ітраконазол) використовуються для лікування протягом 4-8 тижнів.

10. Целюліт (cellulitis) — це некротизуюча бактерійна інфекція дерми та гіподерми.

Найпоширенішими організмами, що її викликають є Streptococcus pyogenes та Staphylococcus aureus. Невеликі рани на шкірі дозволяють організмам потрапляти у дерму та розмножуватися. У рідкісних випадках, особливо у пацієнтів із ослабленим імунітетом може спостерігатися гематогенне або метастатичне поширення. Пацієнти зазвичай повідомляють про лихоманку, озноб, біль, набряк болючість, еритему та жар. Межі целюліту, як правило, чітко не визначені. Для неускладнених випадків непотрібні лабораторні дослідження, для важчих інфекцій потрібно зробити посів рідини з уражень, повний аналіз крові та інші тести за необхідності.

11. Імпетиго (Impetigo) — це грам позитивна бактерійна інфекція верхніх шарів епідермісу.

Найпоширенішими збудниками є золотистий стафілокок(S.aureus) і бета-гемолітичний стрептокок групи А(Group A beta-hemolytic streptococci). Метицилін-резистентний золотистий стафілокок(Methicillin resistant staphylococcus aureus) також є загальною причиною. Імпетиго можна класифікувати як бульозне та небульозне. Інфікування, як правило, відбувається внаслідок ураження шкіри, через екскоріацію чи інші травми.

Симптоми та ознаки включають свербіж, пухирці, лімфаденопатію та виразки на шкірі. Діагноз, як правило, клінічний.

Лікування імпетиго зазвичай включає місцеві антибіотики(мупіроцин, ретапамулін) та місцевий догляд за ранами.

12. Фолікуліт (Folliculitis) — це запалення в стінці чи основі одного або декількох волосяних фолікулів, що створює гнійник.

Виявлені інші причини, включаючи інфекції, травми, тертя, піт. Найбільш поширений інфекційний організм — золотистий стафілокок, хоча у хворих на тривалій антибіотикотерапії були виявлені грамнегативні організми.

Симптоми та ознаки можуть включати свербіж та висипання на ділянках, де міститься волосся, найчастіше на обличчі, шкірі голови, шиї, паху та області статевих органів.

Діагноз фолікуліт, як правило, клінічний і проходить самостійно.