Значна кількість дерматологічних захворювань специфічно проявляється в дітей, часто маніфестує в немовлят та минає безслідно в юнацькому віці. Причини варіюють від інфекційних до запальних і вроджених. Багато поширених висипань і родимих плям, що зустрічаються у педіатричній практиці, є доброякісними та не мають потреби у специфічній терапії, хоча їх може бути непросто визначити. Але існують шкірні дитячі захворювання, що потребують більш ретельного дослідження та догляду.

1. Дитячі гемангіоми

Епідеміологія та класифікація

Дитячі гемангіоми — це доброякісні судинні новоутворення, що складаються з проліферуючих пухких ендотеліальних клітини. Це найпоширеніші пухлинні утворення у дітей грудного віку. Дитячі гемангіоми частіше трапляються у дівчаток, ніж у хлопчиків, та більш поширені серед немовлят європеоїдної раси.

Головний фактор ризику – низька маса при народженні, однак недоношеність, багатоплідність, похилий вік матері, гестози, передлежання та аномалії плаценти також є факторами ризику.

Дитячі гемангіоми класифікуються наступним чином:

• Поверхневі (так звані "полуничні гемангіоми") — залучений верхній шар шкіри
• Глибокі гемангіоми — виникають у дермі та підшкірній клітковині
• Змішані гемангіоми — містять поверхневі та глибокі компоненти

Далі їх можна класифікувати на локалізовані або сегментарні.

80% інфантильних гемангіом локальні та поодинокі. Більшість з них не має клінічних проявів і вони присутні лише в перші 5 місяців життя.

Цикл їх розвитку характеризується двома фазами: поширення та інволюція. У фазі поширення (здебільшого на першому році життя) судини в організмі немовляти проліферують, викликаючи ріст гемангіом.
У наступній фазі гемангіоми регресують протягом 3-10 років і заміщуються фіброзно-жировою тканиною.

Хоча вони найчастіше трапляються на шкірі, інфантильні гемангіоми також можуть розвиватися у позашкірних ділянках, включаючи слизові оболонки та внутрішні органи.

Ускладнення

Дитячі гемангіоми, як правило, доброякісні і не потребують втручання. Найчастіше серед ускладнень зустрічаються виразкування та кровотечі. Однак іноді вони можуть вражати життєво важливі органи та спричиняти серцеву недостатність або значні зміщення анатомічних структур. Гемангіоми також можуть мати ускладнення, якщо вони розташовані в периорбітальній зоні, на губі, шиї або у крижовій ділянці.

Синдром PHACE

Синдром PHACE визначається наявністю вроджених вад, що включають порушення розвитку задньої мозкової ямки, великі сегментарні інфантильні гемангіоми, аномалії артеріальної, серцевої та ендокринної систем, ураження очей, а також супраумбілікальний шов.

Гемангіоми при синдромі PHACE, як правило, присутні на обличчі або шкірі голови. А пацієнтам із підозрою на синдром PHACE необхідне МРТ-дослідження або ангіографія голови та шиї, ехокардіографія та огляд офтальмолога.

Лікування

За відсутності лікарського втручання більшість інфантильних гемангіом інволюють з часом. Близько 50-60% їх зникають не повністю, залишаючи зміни на шкірі.

Складні гемангіоми, включаючи великі сегментарні гемангіоми, лицьові гемангіоми, гемангіоми периорбітальної ділянки або дихальних шляхів, або гемангіоми з поширеним виразкуванням потребують системного лікування із застосуванням пропранололу. Топічні бета-блокатори можна використовувати для неускладнених, поверхневих гемангіом, які викликають косметичне занепокоєння. Лазерна терапія, хірургічне лікування та емболізація використовуються для гемангіом із повторним виразкуванням або у випадку, якщо гемангіоми залишаються тривалий час.

2. Сальний невус

Це обмежена гамартома, що складається переважно з сальних залоз. Вражає 0,3% новонароджених, епізодична, зустрічається з однаковою частотою у чоловіків та жінок усіх рас. Ураження зазвичай виглядає як одиночна пляма на шкірі голови, не вкрита волоссям, або як оксамитовий на дотик, засмаглий або оранжево-жовтий наліт на інших ділянках. Протягом підліткового віку його форма може змінюватись.

Остаточне вирішення цього питання – повне висічення ураженої ділянки. Однак, оскільки малігнізація відбувається у менш ніж 1% випадків, частіше обирають спостереження.

3. Перехідний пустульозний меланоз новонароджених

Перехідний пустульозний меланоз новонароджених — це доброякісне ідіопатичне захворювання шкіри, що характеризується пухирцями, поверхневими гнійниками та пігментованими макулами. Загальна захворюваність становить 2,2% з однаковою частотою в чоловіків і жінок, із переважанням серед представників негроїдної раси: 4,4% проти 0,6% в дітей європеоїдної раси.

Наявні одразу після народження, ураження зазвичай виявляються на підборідді, шиї, лобі, грудях, сідницях і спині, і рідше на долонях та підошвах. Ураження шкіри, як правило, мають діаметр 2-10 мм і зазвичай розсмоктуються протягом 48 годин. Однак коричневі плями можуть зберігатися кілька місяців.

Терапія не показана, але ураження необхідно диференціювати з пустульозними та везикулярними дерматозами, що розвиваються з інфекційних причин, особливо вроджений простий герпес.

4. Токсична еритема новонароджених

Це доброякісне, обмежене, безсимптомне ураження шкіри, який вражає 31-72% новонароджених обох статей та усіх рас. Зазвичай маніфестує протягом перших 4 днів життя.

Характерними ураженнями є еритематозні плями та папули, що, як правило, розподіляються по тулубу і на проксимальних відділах кінцівок. Вони прогресують до гнійників на еритематозній основі та типово зникають протягом 5-7 днів. Діагноз ставиться за допомогою анамнезу та фізикального обстеження. Для нього характерна позитивна проба Райта.

5. Неонатальний первинний простий герпес

Простий герпес новонароджених — це інфекція, спричинена вертикальною передачею вірусу від матері до дитини.
Його можна класифікувати на три основні види:

• захворювання шкіри, очей та рота (skin, eye, and mouth (SEM));
• захворювання центральної нервової системи із наявністю SЕМ або без нього;
• дисемінована форма.

Дисемінована форма

Ця форма становить 25% усіх випадків та зазвичай маніфестує у перші дні після народження із важкими порушеннями роботи печінки, легень та ЦНС. Без оперативного лікування смертність може сягати 80% та вище. Дисеміновану ВПГ-інекцію необхідно диференціювати з бактеріальним сепсисом.

SЕМ-захворювання проявляється на 10-12 добу життя макулами, які стрімко прогресують у везикули з еритематозною основою. Прогноз добрий з оперативною та противірусною терапією; коли стан не лікується, однак, за оцінкою, у 75% немовлят без лікування захворювання переходить у дисеміновану форму.

Ураження ЦНС

Третина інфекцій герпесу новонародженого маніфестує у ЦНС. Початкові прояви включають млявість, дратівливість, тремор, погіршення апетиту, нестабільність температури, вогнищеві судоми. Обстеження спинномозкової рідини виявляє плеоцитоз та підвищений рівень білку. На електроенцефалограмі дифузні аномальні ознаки. Без лікування більшість пацієнтів з ураженням ЦНС помирають або страждають серйозними неврологічними порушеннями.
Остаточний діагноз герпетичної інфекції новонароджених вимагає вірусологічного дослідження або виявлення вірусної ДНК простого герпесу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Лікування включає противірусні препарати і часто вимагає госпіталізації у реанімаційне відділення.