Ви займаєте посаду, яка передбачає турботу про інших? Чи бувала у вас ситуація, коли ви відчували себе поглинутим стражданнями людей, з якими працюєте?

Співчуття — цінний дар для тих, кому ми домомагаємо. І хоча воно може приносити глибоке задоволення, іншою стороною медалі є висока ціна співчуття для тих, хто його проявляє, особливо якщо доводиться часто стикатися з травмуючим досвідом інших.

Втома від співчуття: що це?

Втома від співчуття (ВВС) — це одна із форм стресу або напруги, яка виникає під час частих контактів з травмованими людьми, за якої ми стаємо надмірно стурбованими стражданнями чи болем інших.

ВВС — серйозна проблема, яка не лише має негативний вплив на стосунки та здатність у подальшому турбуватися про інших, але і здатна підірвати як психічне, так і фізичне здоров'я людини, яка від неї страждає.

Симптоми та поведінкові прояви:

• Зниження здатності турбуватися про інших або зацікавленості у цьому
• Наднімна занепокоєність людьми, яким ви надаєте допомогу
• Фізичне і/або психічне виснаження
• Злість та дратівливість
• Тривожність
• Депресивність
• Нав'язливі думки
• Проблеми зі сном
• Відчуття безнадії у контексті роботи
• Флешбеки
• Підвищена настороженість
• Уникнення певних дій, ситуацій та людей, яким ви допомагаєте
• 
Відчуття власної невдачі та некомпетентності
• Зниження продуктивності
• Емоційне зціпеніння
• Складнощі з відділенням особистого життя від професійного
• Дисфункціональна поведінка (вживання ПАР або алкоголю)
• Кількість часу, що відводиться для роботи, перевищує нормальні/звичні значення
• Зниження здатності приймати самостійні рішення
• Зниження здаловоленості від роботи

Що спричиняє ВВС?

Існує два компоненти ВВС: вторинний травматичний стрес та вигорання.

Якщо наша робота містить елементи надання допомоги іншій людині, яка є травмованою чи знаходяться у скрутному становищі, нам необхідно розділити її точку зору, аби бути здатними до співчуття.

Діючи таким чином, ми обов'язково підпадаємо під вплив емоцій та почуттів пацієнта, з яким працюємо, що може призвести до вторинного травматичного стресу.

З часом може з'явитися відчуття, що надана допомога більше не приносить результати, — так проявляються перші симптоми вигорання.

Однак, якщо співчуття має таку високу ціну, чому ми продовжуємо його використовувати?

На думку деяких авторів, основний драйвером є відчуття задоволення від співчуття — позитивного досвіду, який зазвичай є досить приємним та ресурсним. Втома та задоволення від співчуття можуть бути присутніми одночасно, однак, коли відчуття втоми бере верх, воно починає витісняти відчуття задоволення та здатність отримувати позитивні емоції.

За багато років вчені розробили велику кількість моделей ВВС, однак насьогодні однією з найбільш впливових є Модель стресу та втоми Фіглі.

В основі цієї моделі лежить теза про те, що емпатія та емоційна включеність є необхідними складовими, які дозволяють медичному працівникові встановити зв'язок з пацієнтом та ефективно зреагувати на його страждання. Іншими словами, аби зрозуміти, як допомогти людині, для початку необхідно побачити світ її очима.

У результаті цього лікарі потрапляють під безпосередній вплив емоцій пацієнта, що відчуває біль, і, за рахунок своїх емпатичних реакцій, відчувають більшу мотивацію до пом'якшення його страждань.

У разі, коли це відчуття набуває постійного характеру, а сама особа втрачає здатність справлятися зі своїм станом, фокусуючись на досягнутому прогресі або відсторонюючись від надмірної роботи, виникає стрес співчуття.

Наскільки розповсюджною є ВВС?

ВВС — надзвичайно поширене явище у медицині, від 16% до 85% медичних працівників у різних галузях відчувають ВВС. За даними дослідження, опублікованого в журналі Journal of Emergency Nursing, 86% медсестер відділення швидкої допомоги відповідали критеріям втоми від співчуття. В іншому дослідженні більш ніж у 25% фельдшерів швидкої допомоги було виявлено тяжкі посттравматичні симптоми. Ще одна робота вченого з University of Connecticut показала, що 34% медсестер хоспісу в іншому дослідженні відповідали критеріям вторинного травматичного стресу/втоми від співчуття.

Як самостійно профілактувати розвиток ВВС та боротися з з симптомами?

1. Отримуйте знання

Якщо ви знаєте, що схильні до ризику ВВС, приділіть час вивченню ознак і симптомів (перераховані раніше), аби запідозрити у себе цей стан на його початкових етапах.

Багато людей вважають, що ефективною стратегією є визначення рівня ВВС за шкалою від 1 до 10. Наприклад, оцінка 6 може означати, що ви відмовляєтеся від соціальних запрошень через відчуття виснаження, а оцінка 7 може свідчити про труднощі зі сном через надмірне занепокоєння про благополуччя іншої людини.

Розвиток високого рівня самосвідомості та розуміння того, чим ваша особиста 6 відрізняється від  7, може допомогти вам визначити, де ви знаходитесь, аби мати змогу застосовувати необхідні  стратегії для уникнення червоної зони, яка, швидше за все, відповідає 9 або 10.

Пам'ятайте, що ризик несе не лише робота, а й особисте життя. Наприклад, той, хто   піклується не тільки про людей на роботі, але й доглядає дитину або дорослого члена сім'ї, може бути більш схильний до ВВС. Якщо в даний час ви відчуваєте підвищений стрес як вдома, так і на робочому місці, стратегії профілактики можуть виявитися особливо актуальними.

2. Практикуйте турботу про себе

Практика турботи про себе є важливим методом захисту від ВВС. Нерідко ті, хто постійно дбає про потреби інших, у результаті нехтують своїми власними.

Люди, які практикують правильний догляд за собою, значно менше схильні до стресу і втоми від співчуття, ніж ті, хто цього не робить. Режим та обсяг правильного догляду за собою у кожної людини свій, але в цілому він повинен включати:

• Збалансоване, повноцінне харчування
• Регулярні фізичні вправи
• Регулярний повноцінний сон
• Баланс між роботою та відпочинком
• Задоволення емоційних потреб

3. Встановлення емоційних кордонів

Завдання полягає в тому, щоб залишатися співчутливим, співпереживати та підтримувати інших, без надмірного залучення та бажання перейняти на себе біль іншої людини. Встановлення емоційних кордонів допомагає підтримувати зв'язок, але пам'ятати і поважати той факт, що ви — окрема людина зі своїми потребами.

4. Займатеся сторонніми захопленнями

Збереження балансу між роботою та особистим життям — необмінна умова профілактики ВВС. Якщо весь ваш час витрачається виключно на роботу та думки про неї, ви можете швидко вигоріти.

5. Культивуйте здорові стосунки поза роботою

Хоча мати міцні стосунки з колегами — це прекрасно, не менш важливо розвивати та підтримувати здорові стосунки поза роботою. Іноді колегам важко уникнути розмов про роботу навіть у вільний від роботи час. Спілкування з друзями, які не знають всіх тонкощів вашої робочої ситуації, може дати таку необхідну емоційну та професійну розрядку.

6. Ведіть щоденник

Ведення щоденника — це відмінний спосіб переробити та виплеснути емоції, які можуть виникнути у зв'язку з вашою роботою. Час, витрачений на розвиток самосвідомості та зв'язок зі своїми думками та почуттями, допоможе запобігти пригніченню емоцій, яке згодом може призвести до ВВС.

7. Підвищуйте життєстійкість

Життєстійкість — це здатність відновлюватися після стресу. Хоча деякі люди від природи здаються стійкішими, ніж інші, життєстійкість — це те, чого можна навчитися. Її підвищення може зменшити негативні наслідки ВВС у міру освоєння нових методів подолання.

8. Використовуйте позитивні стратегії подолання

Хоча у вас нерідко може виникати спокуса зняти стрес та емоційний тягар роботи за допомогою алкоголю чи інших речовин, на практиці це може спрацювати у зворотний бік та посилити стрес у довгостроковій перспективі. Складіть список позитивних стратегій подолання стресу, які ви можете використовувати. Це може бути глибоке дихання, медитація, прогулянка, розмова з другом, перегляд смішного фільму або розслаблення в гарячій ванні.

Що робити, якщо попередні стратегії не спрацювали?

Якщо ви відчуваєте себе емоційно вразливим, відчуваєте сильний стрес або перевантажені, зверніться до психотерапевта, який допоможе вам розібратися у своїх почуттях та впровадити стратегії, що допомагають боротися зі втомою від співчуття та підтримувати здоровий баланс між роботою та особистим життям.

Пам'ятайте про те, які наслідки як для пацієнтів, так і для самого лікаря може мати ВВС, залишена без уваги, тому не нехтуйте своїм станом, аби мати змогу і далі покращувати стан інших!