Вперше термін «Посттравматичний ріст» (PTG) ввели в 1995 році Річард Тадескі та Лоуренс Калхун після опрацювання результатів обстеження осіб, що постраждали від катастрофи Herald of Free Enterprise (6 березня 1987р.). Восьмипалубний автомобільний та пасажирський пором перекинувся через кілька хвилин після виходу з Бельгії з порту Зебрюгге, причиною трагедії стали людський фактор та несправність техніки. Загинуло 193 людини. У 1990 році проведено чергове обстеження потерпілих і з’ясовано, що у 46% осіб погляди на життя змінилися на гірше, але у 43% - змінилися на краще!

Отже, «феномен посттравматичного росту» - це позитивні зміни, що відбуваються з особою після потенційно травматичних подій. Люди відмічають як через певний період після травми у них покращуються взаємовідносини з рідними, розширюються особисті можливості, життя набуває більшої цінності, відкриваються нові перспективи, які до цього часу були не задіяні, відбувається духовний розвиток.

На посттравматичний ріст рідко звертають увагу, адже за допомогою звертаються ті, хто має психологічні розлади, а оцінка позитивних змін супроводжується певними труднощами.

Феномен посттравматичного росту можна пояснити таким чином:

• Високий рівень стресу супроводжується підвищенням синтезу кортизолу в організмі людини, а це призводить до зниження кількості зв’язків між нейронами головного мозку - давні уявлення, цінності та ідеї слабнуть.
• Коли ж стрес зникає: у нашого мозку виникає так зване «вікно можливостей» - відбувається певне «перепрошивання» нейронів ГМ та наступна  «трансформація особистості». Ми можемо обрати нові наративи, сенси та цінності. Отже, деякі сфери руйнуються внаслідок психологічної травми, а в інших – відбувається ріст.

Виділяють три основні напрямки посттравматичного росту:

  -  Зміна самоусвідомлення: краще розуміння того що важливе, а що другорядне, самого себе, своїх можливостей, поглиблення здатності переживати глибокі почуття, на приклад болю, смутку, радості, що робить особистість більш стійкою до життєвих труднощів.

  -  Зміцнення значимих стосунків: більше цінування друзів, сім’ї, родини, більша здатність до співчуття іншим.

  -  Зміна життєвої філософії (екзистенційний зріст): духовний розвиток, переосмислення цінностей, більше цінування кожного дня. Людина починає цінувати та помічати прості речі.

Також звертають увагу на зміцнення життєстійкості або психологічну пружність, що дозволяє тим, хто пережив травму долати наступні тяжкі події більш спокійно і впевнено. Постравматичне зростання іноді вважають синонімом стійкості, проте психологи стверджують, що це дві  різні конструкції. Стійкість — це особистий атрибут або здатність повертатися назад. Хтось, хто вже є стійким, коли виникає травма, не зазнає PTG, тому що стійка людина не вражається подією до глибини душі і їй не потрібно шукати нову систему переконань, пояснює Тедескі. 

PTG, з іншого боку, відноситься до того, що може статися, коли хтось, хто має труднощі з відновленням,є менш стійким, переживає травматичну подію, яка кидає виклик його або її основним переконанням.  Людина витримує психологічну боротьбу (навіть психічне захворювання, таке як посттравматичний стресовий розлад), а потім зрештою знаходить відчуття особистісного зростання. Насправді це процес, який «забирає багато часу, енергії та боротьби».

Наявні дані про зв'язок між посттравматичним ростом і такими сприяючими йому факторами як стресостійкість, способи долати стрес (коупінг-стратегії), екстравертність та оптимізм, що дозволяють активізувати внутрішні емоційні та духовні ресурси. Також важливим фактором відзначають наявність соціальної підтримки: важливо мати можливість розповісти про пережите «безпечній людині в безпечному місці». Дослідники стверджують, що посттравматичний зріст не є наслідком травми. Тобто не обов’язково, що всі травматичні переживання приведуть до зросту, але ці два процеси завжди паралельно співіснують. 

Часто можна почути: «Після війни ми всі вже не будемо такими, як були». Часом такі зміни надто разючі, адже відомо що війна знімає маски та загострює характери . Але що ми побачимо в фіналі: тільки травму, чи також і зріст? Хотіли б щиро побажати Вам уміти долати стрес та в час, коли на Вас летітиме цегла – будувати з неї фортецю.