Колото-різана рана внаслідок пошкодження шкіри гострими медичними інструментами, що містять на собі кров або інші фізіологічні рідини, є дуже розповсюдженою серед хірургів, операційних чи маніпуляційних медсестер, а також працівників лабораторій. Подібні травми можуть бути дуже небезпечними не через пряму фізіологічну дію, а через можливий ризик зараження інфекціями з гемоконтактним шляхом передачі. У всьому світі випадки зараження більш ніж 25 видами інфекцій були спричинені уколом голкою. Найнебезпечнішими, а також найчастішими з них є: вірусний гепатит В (ВГВ), вірусний гепатит С (ВГС) і ВІЛ-інфекція. В наступній статті розглянуто доказові методи зниження ризиків розвитку данних хвороб.

Для зменшення частоти травмувань необхідно дотримуватися простих правил, впроваджених Центром Громадського Здоров’я МОЗ України:

• Дотримуватися стандартних заходів захисту для попередження інфекцій та дотримуватися гігієни рук:
  • завжди використовувати одну пару рукавичок для одного пацієнта та/або для однієї процедури одноразово;
  • вакцинуватися від вірусного гепатиту В.
• Передбачити безпечну послідовність маніпуляцій перед, під час та після використання гострих пристроїв чи їхньої утилізації:
  • використовувати пристрої відповідно до інструкцій виробника та рекомендацій відповідального за безпечну роботу медичних працівників;
  • уникати використання голок, якщо є безпечніші та ефективні альтернативні засоби;
  • уникати практики повторного надягання захисного ковпачка на голку чи згинання голки, незалежно від ризику контамінації голки біологічними рідинами (особливо двома руками).
• Поміщати голки чи інші гострі предмети у контейнери із широким горлом для медичних відходів категорії В, що стійкі до проколів та мають відповідне маркування.
• Співпрацювати з керівництвом закладу охорони здоров’я під час вибору найбільш безпечних пристроїв для медичних працівників, повідомляти завідувачу відділення чи іншому безпосередньому керівнику про всі випадки травми через уколи голкою чи порізи гострим предметом, брати участь у тренінгах із профілактики травмування.

Ризики передачі інфекцій

Для вірусного гепатиту B:

• Від HBeAg-позитивної особи – 22-31%
• Від HbsAG-позитивної і HbeAG-негативної особи – 1-6%

Для вірусного гепатиту C:

• Від HCV-позитивної особи – 1.8%

Для ВІЛ-інфекції:

• Від HIV-позитивної особи при перкутанному ураженні – 0.3%
• Від HIV-позитивної особи при контакті із слизовими оболонками – 0.09%

Як діяти, якщо запобігти травмуванню або забрудненню не вдалось?

В такому випадку рекомендовано:

• Промити місце ушкодження проточною водою із милом.
• Промити носову, ротову порожнину або шкіру проточною водою (в разі забруднення).
• Промити очі чистою водою, фізіологічним розчином або спеціальними стерильними розчинами.
• Повідомити про випадок вашого керівника.

Не рекомендовано:

• Стискання місця ураження, відсмоктування крові з рани.
• Застосування миючих засобів.
• Ін’єкції антисептиків та дезінфектантів у рану.

Слід зазначити, що в разі потрапляння біологічної рідини на слизові оболонки, ризик передачі зменшується в рази, тому достатньо первинної обробки.

Постконтактна профілактика (ПКП) вірусного гепатиту B:

1. Тестування як потенційного джерела інфекції, так і контактної особи, оцінка вакцинального статусу.
2. Власне профілактика ВГВ.
3. Спостереження в динаміці.

Рекомендації щодо строків проведення вакцинації проти ВГВ для дорослих

Ведення вакцинованих контактних осіб

• Для контактної особи, яка має задокументований факт повної вакцинації (≥3 дози вакцини від ВГВ), а також задокументована реакція у вигляді анти-HBs ≥10 мМО/мл, обстеження вихідного пацієнта не проводиться. Постконтактна профілактика контактної особи в даному випадку не потрібна.
• Для контактної особи, яка має задокументований факт повної вакцинації (≥3 дози вакцини від ВГВ) із кількістю антитіл анти-HBs <10 мМО/мл, вихідний пацієнт має бути обстежений на наявність HBsAg якнайшвидше. У випадку позитивного результату або неможливості тестування, контактна особа повинна має отримати 2 дози імуноглобуліну від гепатиту B (HBIG). Перша доза має бути призначена якнайшвидше після контакту, а друга доза – через 1 місяць. Якщо вихідний пацієнт має негативний HBsAg статус, то ані HBIG, ані повторна вакцина проти ВГВ не потрібні.
• Для контактної особи, яка має задокументований факт повної вакцинації (≥3 дози вакцини від ВГВ) та не має даних про визначення анти-HBs, вихідний пацієнт має бути протестований на наявність HBsAg якнайшвидше, а контактна особа – на наявність анти-HBs.
  • Якщо контактна особа має кількість антитіл анти-HBs <10 мМО/мл і вихідний пацієнт є HBsAg-позитивним, контактна особа має отримати 1 дозу HBIG і бути повністю ревакцинована якнайшвидше, згідно із рекомендаціями. Для оцінки відповіді на вакцину, контактна особа має бути протестована на анти-HBs через 1-2 місяці після останньої дози.
  • Якщо контактна особа має кількість антитіл анти-HBs <10 мМО/мл і вихідний пацієнт є HBsAg-негативним, контактна особа має отримати 1 дозу вакцини проти ВГВ з подальшим контролем анти-HBs через 1-2 місяці після ін’єкції.
  • Якщо контактна особа має кількість антитіл анти-HBs ≥10 мМО/мл, постконтактна профілактика проти ВГВ не потрібна, не зважаючи на HBsAg статус вихідного пацієнта.

Ведення осіб, які не мають задокументованого підтвердження вакцинації, невакцинованих або не повністю вакцинованих

• Якщо вихідний пацієнт є HBsAg-позитивним або має невідомий статус, контактна особа має отримати 1 дозу HBIG і 1 дозу вакцини проти ВГВ якнайшвидше після контакту. Контактна особа повинна завершити серію вакцин проти ВГВ згідно з рекомендаціями. Контроль відповіді на вакцину проводиться через 1-2 місяці після останньої дози.
• Якщо вихідний пацієнт є HBsAg-негативним, контактна особа має отримати всю серію вакцин проти ВГВ згідно з рекомендаціями. Контроль відповіді на вакцину проводиться через 1-2 місяці після останньої дози.

Постконтактна профілактика вірусного гепатиту C:

• Для вихідного пацієнта - тестування на анти-HCV.
• Для контактної особи:
  • початкове тестування на анти-HCV і активність аланінамінотрансферази (АЛТ);
  • подальше тестування на анти-HCV і активність АЛТ через 4-6 місяців.
• Необхідно підтвердити всі позитивні результати анти-HCV, застосовуючи імуноблотинг.
• При позитивному результаті необхідно направити пацієнта до спеціаліста-інфекціоніста для подальшого лікування.

Постконтактна профілактика ВІЛ-інфекції.

Якщо відбувся перкутанний контакт із кров’ю, вихідний пацієнт і контактна особа мають бути протестовані на ВІЛ.

В наступній таблиці описані основні клінічні ситуації та методи застосування ПКП.

*більш детально можна ознайомитись в джерелі