Рекомендації є результатом спільної роботи німецьких ассоціацій отоларингологів, судинних хірургів та лікарів сімейної медицини. Головною метою даної статті є ознайомлення зі змінами у оновлених рекомендаціях та головними засадами консервативної терапії ринусинуситів. Попередньо ми вже розглядали оновлене керівництво від американської асоціації отоларингології щодо лікування риносинуситів.  

І. Обґрунтування діагнозу

• Для обґрунтування діагнозу риносинусит необхідно встановити час появи скарг, безсимптомні інтервали та кількість загострень протягом останніх 12 місяців.
• Доцільною буде інформація про успішність попередньої терапії (у разі її наявності), які препарати полегшували скарги, супутні релевантні захворювання та порушення носового дихання.
• У полі діагностичного зору лікар має тримати, окрім типових симптомів і скарг, також наявність температури, погіршення загального стану здоров’я, та посилення больового синдрому у ділянках голови, лобу, нижньої щелепи та зубів за нахилу пацієнта вперед.
• Рутинне рентгенологічне дослідження не рекомендоване. Діагностика гострого риносинуситу ( ≤12 тижнів) базується перед за все на клініці. Тому, рентгенологічне, так само, як лабораторне та мікробіологічні дослідження, є зайвими.  
• За вираженого больового синдрому, в залежності від показів, може бути релевантним визначення С-реактивного протеїну та ШОЕ. Ці ж рекомендації стосуються рецидивуючого гострого риносинуситу.
• За обґрунтування хронічного риносинуситу (>12 тижнів), релевантною буде пошарова візуалізація (томографія).
• У разі запланованого оперативного втручання показаним є КТ чи, альтернативно, панорамна томографія. Вирішальним для вибору діагностичного обладнання є достатня якість зображення для комп’ютеризованих навігаційних систем. 
•  У подальшій діагностиці хронічного запалення носових пазух лабораторні та апаратні методи діагностики можуть бути релевантними лише за підозр наявності системного характеру захворювання.
• За хронічного ринусинуситу нез’ясованого генезу без наявності поліпів (включаючи рецидив постопераційного риносинуситу) та за будь-яких підозр на алергологічну етіологію захворювання,  діагностичною опцією є алергологічні проби; за хронічного риносинуситу з поліпами вони є зайвими.

ІІ. Медикаментозна терапія

1. Деконгестанти рекомендовані в якості симптоматичного лікування ГРС. Їх не можна застосовувати більше 10 днів. Місцеві деконгенсанти не повинні містити у складі бензалконію хлорид.
2. Муколітики ацетилцистеїн та амброксол часто використовуються у комбінації з прийомом антибіотиків для лікування ГРС, менше з тим,їхня клінічна доказовість не є доведеною.
3. Застосування місцевих кортикостероїдів  рекомендовано лише за гострого алергічного та рецидивуючого ГРС.
4. Антигістамінні препарати рекомендовані пацієнтам з ГРС за наявності алергічної предиспозиції (ускладнений алергологічний анамнез, позитивний прик-тет, лабораторно підтверджене підвищення IgE). Лоратадин є рекомендованим для полегшення симптомів чхання та закладеності носу. Як інший варіант для терапії - місцеві блокатори Н1 рецепторів.
5. Знеболювальні/протизапальні препарати за лікування ГРС рекомендовані лише для лікування больового симптому. Через більш виражену протизапальну дію, слід обирати саме аспірин або ібупрофен НПЗП. У випадку наявних скарг зі сторони ШКС, або потенційного оперативного втручання, ібупрофен рекомендований замість аспірину. У актуальних рекомендаціях дослідження цих препаратів не проводились, лікування слід проводити залежно від ефекту.
6. Інше. Клінічна доказовість препаратів цинку та вітаміну С під час проведення досліджень не доведена. Наразі не можна рекомендувати ці препарати для лікування ГРС. 

ІІІ. Антибіотикотерапія згідно оновлених рекомендацій

• У разі гострого риносинуситу або різкого загострення, антибіотики, як правило, не показані. Вийнятки перераховані нижче.
• У разі особливих факторів ризику (хронічні запальні захворювання легень, імуносупресія) слід розглянути антибіотики. Також слід призначати антибіотики, якщо є ознаки ускладнень, таких як сильний головний біль, набряк обличчя або виражене порушення загального стану.
• Антибіотикотерапія рекомендована за гострого риносинуситу або рецидиву ГРС із сильним або дуже сильним болем і одночасно підвищеними параметрами запалення (СРБ> 10 мг / л або ШОЕ> 10 мм / год у чоловіків,> 20 мм / год у жінок) .
• Лікар може також розглянути антибіотики: при гострому риносинуситі та  загостреннях, які, швидше за все, мають бактеріальну природу, за наявності симптомів, що суттєво впливають на загальний стан та / або погіршуються протягом хвороби та / або якщо температура> 38,5 ° C.
• Препарат першого вибору - амоксицилін (три рази по 500 мг / добу) або цефалоспорин (цефуроксим, двічі по 250 мг / добу). Макроліди (наприклад, азитроміцин, 500 мг / добу), амоксицилін та клавуланова кислота, доксициклін або котримоксазол є можливими препаратами другого вибору.
• Тривале застосування кларитроміцину слід розглядати при хронічному синуситі без поліпів в разі, якщо стандартна терапія не дає результатів.
• В окремих випадках еритроміцин також можна використовувати для поліпшення результатів, або рокситроміцин можна використовувати для тимчасового поліпшення якості життя.
• Не рекомендовано застосовувати азитроміцин.
• При хронічному риносинуситі з поліпами тривале лікування доксицикліном може розглядатися за рецидиву, еритроміцин, азитроміцин та рокситроміцин не рекомендовані.
• Нарешті, автори рекомендацій акцентують увагу на недоречності місцевої антибіотикотерапії пацієнтам із хронічним запаленням носових пазух.

IV. Медикаментозна симптоматична терапія

• « За гострого РС або за гострих рецидивів РС рекомендована місцева терапія сольовим розчином (у спреї або краплях) та інгаляція гарячого пару(38-40)».
• Однозначно  оцінити ефективність акупунктури та гомеопатії неможливо, за відсутності достатньої доказової бази.
• Можливе призначення препарату «Синупрет» або екстрактів евкаліпту (якщо генез захворювання алергічний).
• Слід утримуватися від  деконгестантів за хронічного РС для попередження виникнення медикаментозного риніту.
• Місцеві кортикостероїди слід застосовувати для лікування хронічного риносинуситу без поліпів, з поліпами, в окремих випадках вдатися до системних кортикостероїдів.
• На думку авторів рекомендації, недостатньо доказової бази щодо рекомендацій за або проти фітотерапії за рецидивуючих гострих та хронічних риносинуситах.

 V. Коли варто перенаправляти пацієнта до вузьких спеціалістів?

• "Перенаправлення до вузьких спеціалістів є релевантим для пацієнтів із супутньою  імуносупресією для уточнення рецидивуючого гострого риносинуситу та хронічного риносинуситу, якщо існує стійкість до терапії, якщо є дані про одонтогенну етіологію і якщо подальша успішна діагностика та лікування можливі лише у закладах охорони здоров'я вищих рівнів, наприклад з метою потенційно показаного оперативного втручання ", - зазаначають автори.
• Якщо є ознаки небезпечних процесів або ускладнень, лікар повинен ініціювати перехід до закладу зі спеціалізованою стаціонарною допомогою.

Детальніше тут.