Вживання алкоголю під час антибіотикотерапії є шикоро дискутабельною темою і часто спонукає виникнення багатьох запитань. Чи безпечно вживати декілька бокалів ігристого під час 5-денної АБ терапії? Чи впливає алкоголь на метаболізм препарату? На скільки сильно гепатотоксичною може бути взаємодія антибіотиків і алкоголю? Ми спробуємо розібрати ці питання разом з вами!

Існує два типи взаємодії алкоголю з іншими препаратами:

(1) фармакокінетичні взаємодії, при яких алкоголь втручається у метаболізм ліків;

(2) фармакодинамічні взаємодії, коли алкоголь посилює ефекти ліків, особливо на центральну нервову систему (наприклад, седативний). Фармакокінетичні взаємодії зазвичай мають місце в печінці, де алкоголь і велика кількість ліків часто метаболізуються одними і тими ж ферментами.

Печінка є первинним місцем метаболізму алкоголю. Спирт, що циркулює в крові, транспортується до печінки, де він розпадається за допомогою кількох ферментів, найважливішими з яких є алкогольдегідрогеназа і цитохром Р450. Активність цих ферментів може відрізнятися у різних людей, наслідком чого є різна здатність до елімінації алкоголю в них.

Алкогольдегідрогеназа перетворює алкоголь у ацетальдегід у реакції окиснення, і саме ацетальдегід є тією токсичною речовиною, яка може сприяти появі багатьох ознак алкогольної інтоксикації. Хоча різні варіанти алкогольдегідрогенази пов'язані з різними ризиками розвитку алкоголізму, на сьогоднішній день не проведено досліджень, у яких вивчався б вплив ефектів ізоферментів на сприйнятливість людини до алкогольно-медикаментозної взаємодії.

Цитохром P450 насправді є системою, що складається з двох ферментів, цитохром Р450 редуктази та CYP2E1, які вбудовані в мембрану ендоплазматичного ретикулуму. Крім алкоголю, CYP2E1 може метаболізувати численні сполуки, включаючи ацетальдегід, знеболююче ацетамінофен, ізоніазид іфенобарбітал. Відповідно, CYP2E1 відіграє важливу роль у багатьох взаємодіях між ліками та алкоголем.

Хронічний алкоголізм може збільшити активність CYP2E1 майже вдесятеро, що призведе до значного збільшення частки алкоголю, який метаболізується цим ферментом. У постійних споживачів алкоголю у цій системі етанол конкурує з ліками за можливість метаболізуватись CYP2E1. В результаті розпад ліків сповільнюється. Для багатьох лікарських препаратів збільшення або зниження швидкості метаболізму може мати несприятливі або навіть летальні наслідки.

Крім впливу на метаболізм багатьох лікарських препаратів за рахунок активації ферментів цитохрому Р450, метаболізм алкоголю спричиняє інші зміни в здатності печінки до метаболізму та виведення різних речовин із організму. Так, обмін етанолу впливає на рівень глутатіону та окисно-відновні процеси в печінці, та, за допомогою алкогольдегідрогенази призводить до конверсії NAD + в NADH, тим самим збільшуючи рівень NADH в печінці.

Підвищений рівень NADH, в свою чергу, стимулює вироблення жирових молекул і перешкоджає іншим ферментам печінки руйнувати молекули жиру та утворювати глюкозу. Крім того, підвищений рівень NADH може перешкоджати печінці брати участь у синтезі UDP-глюкуронової кислоти. Як обмін етанолу, так і метаболізм певних ліків може призводити до утворення кисневих радикалів, а, так як велике вживання алкоголю зменшує кількість глутатіону у клітинах печінки, особливо в мітохондріях, антиоксидантний захист організму працює гірше і це може призвести до загибелі клітин. Крім того, знижені рівні глутатіону підвищують сприйнятливість печінки до пошкодження, спричиненого токсичними продуктами обміну деяких ліків (наприклад, ацетамінофен та ізоніазид).

Нещодавно був проведений систематичний огляд з метою визначити релевантність доказів, що стоять за попередженнями не вживати антибіотики із алкоголем.

Всі взаємодії були розглянуті з точки зору трьох компонентів:

1) зміна фармакокінетики / фармакодинаміки антимікробних препаратів та / або алкоголю;

2) зміна ефективності протимікробних препаратів

3) розвиток токсичності.

Пеніциліни:

Наявні дані підтверджують, що пеніциліни, цефдинир, цефподоксим, фторхінолони, азитроміцин, тетрациклін, нітрофурантоїн, секнідазол, тинідазол та флуконазол є відносно безпечними при супутньому вживанні алкоголю. Ці дані справедливі і для триметоприму-сульфаметоксазолу.

Цефалоспорини:

На відміну від деяких інших антибіотиків, цефалексин і алкоголь є безпечними для сумісного вживання. Однак існує ряд повідомлень про неприємні побічні ефекти. Побічні ефекти цефалексину можуть бути подібними до дії алкоголю, тому поєднання цих двох речовин може потенціювати неприємні відчуття.

Хоча вживати цефалексин і алкоголь відносно безпечно, пацієнтам, які приймають цей антибіотик для лікування активної інфекції сечовивідних шляхів, все ж краще порадити уникати алкоголь взагалі. Зазвичай лікарі радять таким пацієнтам пити більше води.

Можливо також вживати разом із алкоголем фторхінолони, макроліди, нітрофурантоїн, флуконазол.

Цефотетан і метронідазол, наприклад, при сумісному вживанні з алкоголем можуть спричинити серйозні реакції, зокрема:

1) дисульфірамоподібна реакція: тахікардія, припливи крові до обличчя, нудоту, головний біль, біль у грудях;

2) гепатотоксичність;

3) судоми.

Проте, не всі антибіотики мають серйозні наслідки взаємодії з алкоголем.

Якщо алкоголь поєднується з антибіотиками, які також здійснюють депресивну дію на ЦНС, можуть виникнути адитивні ефекти. Ці ефекти можуть мати серйозні наслідки для водіїв, у людей похилого віку та у пацієнтів, яким показані інші препарати, що пригнічують ЦНС, такі як опіоїдні знеболюючі, м’язові релаксанти, антидепресанти, протитривожні або протисудомні.

Макроліди:

Еритроміцин може прискорити спорожнення шлунку, тим самим збільшуючи швидкість всмоктування алкоголю в кишечнику, внаслідок чого підвищується рівень алкоголю в крові.

Доксициклін:

Повідомлялося, що споживання алкоголю зменшує антимікробну дію доксицикліну.

Кетоконазол:

Результати досліджень свідчать про те, що одночасне застосування кетоконазолу та алкоголю може спричинити дисульфірамоподібну реакцію. NIH попереджає про нудоту, блювоту, прилив крові до обличчя та розвиток ушкодження печінки.

Хуміра:

Алкоголь із низьким вмістом тираміну може вживатися разом з оксазолідинонами. Дисульфірамоподібна реакція, хоча і традиційно пов'язана з метронідазолом, протікає з невизначеною частотою та різною вираженістю.

Ті, хто приймає Хуміру для лікування ревматоїдного артриту, також можуть супутньо отримувати метотрексат. Традиційно лікарі закликають пацієнтів обмежувати або уникати алкоголю під час прийому метотрексату через ризики підвищення ферментів печінки та її ураження.

Згідно з дослідженням, опублікованим у BMJ, особи, які приймають метотрексат, зазвичай можуть пити алкоголь у помірних кількостях або до 14 одиниць алкоголю на тиждень без ризику ураження печінки. Якщо людина приймає більш високу дозу метотрексату, алкоголь може скоріше пошкодити печінку.

Ураження печінки також може виникнути, якщо вживати алкоголь під час прийому ізоніазиду.

На додаток до перерахованих вище побічних ефектів, алкоголь може перешкоджати певним процесам імунної системи та негативно впливати на здатність вашого організму відновлюватися від цільової інфекції. Лише один епізод запою може призвести до зниження реакції імунної системи та зниження здатності боротися з інфекцією.

Алкоголь також може перешкоджати здоровому режиму сну та харчування, а також здатності організму засвоювати життєво важливі поживні речовини. Усі ці фактори відіграють важливу роль у відновленні від хвороб та збереженні здоров’я.

Ніколи не слід вживати алкоголь під час прийому будь-якого з наступних антибіотиків: 1) цефоперазон; 2) цефотетан; 3) доксициклін; 4) еритроміцин; 5) метронідазол; 6) тинідазол; 7) кетоконазол; 8) ізоніазид; 9) лінезолід; 10) гризеофульвін.

Поєднання цих антибіотиків та алкоголю може викликати потенційно небезпечну реакцію.

Звичайно, лише ви вирішуєте, чи слід вживати алкоголь із будь-якими препаратами, але ніколи не завадить дізнатись про можливі шкідливі наслідки, правда?

Авторка ілюстрації: Валерія Пінчук