Нещодавно Верховна Рада України прийняла в першому читанні новий законопроект “Про самоврядування у сфері охорони здоров’я”, що має на меті докорінно змінити медичну систему в країні. Цей законопроект, якому зараз приділяється достатньо багато уваги в медичній спільноті, стосується системи самоврядування медичних та фармацевтичних професій, і покликаний створити більш ефективну та прозору систему охорони здоров’я нашої країни.

Підґрунтям для нового закону стало складне становище сучасної системи охорони здоров’я України. Після здобуття незалежності в 1991 році, медична галузь зазнала численних труднощів, зокрема хронічне недофінансування та корупцію, професійну еміграцію лікарів. Відсутність належного фінансування призвела до погіршення умов праці медичних працівників, зниження їх професійного рівня підготовки та подекуди втрати довіри пацієнтів до системи охорони здоров’я. Необхідність реформування стала особливо очевидною на фоні пандемії COVID-19, яка ще більше оголила слабкі місця української медицини. Як повідомляється, професійне самоврядування, як частина реформ, покликане підвищити стандарти медичної допомоги, забезпечити справедливість у розподілі ресурсів шляхом створення більш ефективної системи управління.

Коротка суть законопроекту:

Однією з основних новацій системи є створення палат медичних та фармацевтичних професій, які стануть ключовими організаціями професійного самоврядування. Закон передбачає створення чотирьох основних палат: лікарів, стоматологів, медичних сестер і фармацевтів. Кожна палата буде мати чітко визначені функції та повноваження. Вони включатимуть організацію безперервного професійного розвитку, проведення атестацій та видачу сертифікатів, розгляд дисциплінарних справ та вирішення етичних питань та конфліктів. Палати також будуть відповідати за ведення реєстру медичних працівників, що міститиме інформацію про їхню освіту, кваліфікацію та професійну діяльність. Крім того, палати будуть співпрацювати з Міністерством охорони здоров’я та іншими державними органами, беручи участь у розробці нормативно-правових актів, що стосуються медичної діяльності.

Тут важливо зазначити, що закон передбачає незалежність цих палат від органів державної влади, що є необхідним, важливим кроком у бік демократизації та децентралізації управління медичною сферою.

Закон також вводить поняття безперервного професійного розвитку, що передбачає постійне навчання та підвищення кваліфікації медичних працівників. Це означає, що кожен медичний працівник буде зобов’язаний регулярно оновлювати свої знання та навички, що сприятиме підвищенню якості медичних послуг. Палати медичних професій відповідатимуть за організацію та контроль цього процесу, що включатиме проведення атестацій та видачу сертифікатів.

Одним із ключових моментів закону є впровадження так званого реєстру людських ресурсів у сфері охорони здоров’я. Цей реєстр міститиме інформацію про освіту, кваліфікацію та професійну діяльність медичних працівників, що дозволить забезпечити прозорість та підзвітність системи.

Не менш важливою є і нова система професійної відповідальності, що включає дисциплінарні стягнення за порушення етичних норм та професійних стандартів. Медичні працівники, які порушують ці стандарти, можуть отримати попередження, тимчасове зупинення дії свідоцтва або навіть його анулювання. Скарги на дії медичних працівників розглядатимуться етичною комісією палати, що забезпечить справедливий та неупереджений підхід до вирішення конфліктів.

Цей закон також відкриває нові можливості для міжнародного співробітництва, оскільки передбачає та підкреслює участь у розробці та впровадженні нових стандартів медичної допомоги разом з міжнародними партнерами. 

Приклади інших країн

Авжеж, ідея медичного самоврядування не є унікальною. У світі існують численні приклади систем у сфері охорони здоров’я, які так чи інакше дуже нагадують попередньо схвалену урядом систему.

Так, наприклад, в Німеччині існує система палат лікарів (Ärztekammern), які регулюють медичну професію на регіональному рівні. Вони мають значні повноваження у визначенні стандартів освіти, ліцензування лікарів та забезпечення постійного професійного розвитку. 

У Великобританії діє Генеральна медична рада (General Medical Council, GMC), яка відповідає за ліцензування та реєстрацію лікарів, а також за підтримку стандартів медичної освіти та клінічної практики. Окрім того, GMC має повноваження розслідувати скарги на лікарів та застосовувати дисциплінарні заходи у випадку встановлення порушень. У Франції таким органом є Орден лікарів (Ordre des Médecins), в Канаді кожна провінція має свою колегію лікарів (College of Physicians and Surgeons), а у США кожен штат має Медичні “борди” (ради, - State Medical Boards). Отже, маємо достатньо обʼємний досвід розвинених країн, котрий можна та потрібно аналізувати та вивчати. 

Проблеми, виклики та труднощі на шляху до імплементації нової системи 

Зрештою, новий закон та регламентовані ним нововведення можуть зіткнутися з низкою проблем та викликів. По-перше, частина медичної спільноти може скептично ставитися до нововведень, що може викликати опір або пасивне невиконання нових правил. Існуюча бюрократія також може створювати перешкоди, затримуючи впровадження необхідних змін. Фінансування є ще одним критичним питанням – забезпечення належного фінансування для створення і функціонування палат може стати складним завданням в умовах обмеженого бюджету та великої війни.

Крім того, навчання та підготовка медичних працівників до нових стандартів і процедур можуть затримати реалізацію закону, оскільки потребуватимуть додаткових ресурсів і часу. Ефективний контроль за дотриманням нових стандартів та етичних норм потребуватиме розробки та впровадження дієвих механізмів моніторингу. Виникає також потреба в перепідготовці кадрів, що вимагатиме додаткових ресурсів і часу.

Отож, інформаційна підтримка, без перебільшення стане ключовим аспектом для забезпечення успішного впровадження закону, для цього необхідно забезпечити достатню кількість інформації для медичних працівників та пацієнтів, щоб пояснити нові правила та процедури. Інтеграція нових палат з існуючими структурами в системі охорони здоров’я повинна бути плавною, щоб уникнути конфліктів і на початку дублювання функцій. Юридичні питання можуть також створити певні перешкоди, викликаючи потребу в додаткових роз’ясненнях і нормативних актах. Щоб подолати ці виклики, необхідно забезпечити достатнє фінансування для створення сучасних навчальних центрів та підтримувати відкритий діалог з медичними працівниками щодо важливості реформ та важливої ролі кожного у їх успішному впровадженні.

Висновок

Цей майбутній закон - лише крок на шляху до реформування системи охорони здоров’я в Україні. Прийняття цього закону може стати підґрунтям для нових можливостей розвитку медичної сфери, підвищення якості медичних послуг та захисту прав медичних працівників. Однак, впровадження цих реформ потребує часу та зусиль з боку всіх учасників процесу. Попри значний потенціал для покращення системи охорони здоров’я в Україні, його впровадження неодмінно супроводжуватиметься рядом викликів та проблем. Важливо, щоб ці питання були враховані та вирішені в процесі реалізації реформ, щоб забезпечити їхню ефективність та успішність. Важливо памʼятати, що успіх впровадження цього закону залежить від підтримки з боку громадськості та професійної спільноти. За великим рахунком, істину можна віднайти лише коли існує активна участь медичних працівників у процесі змін, саме це є ключем до створення сучасної, ефективної та прозорої системи охорони здоров’я в Україні!

Долучайтеся до нашої події 27 липня та обговорюйте законопроект особисто з професіоналами: 

Подія та Реєстрація тут

Автор статті: Владислав Кравченко