Історичний етап вивчення хвороби Крона (ХК) налічує 80 років. За цей період клінічні уявлення про ХК значно еволюціонували, що позначилося на оптимізації діагностичних підходів та інтеграції в клінічну практику нових високоселективних терапевтичних препаратів та оптимальних методів хірургічного лікування. Проте доводиться констатувати, що інтерес до проблеми ХК у світовому медичному науковому співтоваристві не згасає. Неповне розкриття патогенетичних ланок, а також багатогранність клінічних проявів БК привертають увагу багатьох фахівців від генетиків, імунологів та патофізіологів до гастроентерологів, колопроктологів, ревматологів та дерматологів.

Тенденція до зростання захворюваності та поширеності ХК у поєднанні з переважним ураженням осіб працездатного віку зводить цю патологію до класу соціально значущих, визначаючи підвищену актуальність цієї проблеми.
Згідно з сучасними уявленнями ХК – мультисистемне захворювання невідомої етіології, що характеризується неспецифічним гранулематозним трансмуральним запаленням із сегментарним ураженням будь-якого відділу шлунково-кишкового тракту, а також розвитком позакишкових та системних ускладнень з ураженням суглобів, шкіри, очей та слизових оболонок.

Обсяг резекції товстої кишки при хворобі Крона все ще є предметом дискусій, залежно від кількості локалізацій, ризику рецидиву та постійної утоми, а також ролі медикаментозної терапії.

Сегментарна колектомія може бути безпечним та ефективним вибором для деяких пацієнтів з товстокишковою хворобою Крона, демонструючи значно нижчу частоту повторних операцій та меншу потребу в стомі, згідно з довгостроковими даними.

Джанлука Пелліно, доктор медичних наук, із відділення передових медичних та хірургічних наук Університету Кампанії «Луїджі Ванвітеллі» в Неаполі, Італія, керував дослідженням, опублікованим в журналі Crohn's and Colitis.
За словами авторів, ХК товстої кишки привернула менше уваги, ніж поширене захворювання тонкої кишки, але воно може бути виснажливим і незворотно знижувати якість життя. Захворюваність на ізольовану ХК коливається від 14% до 32% усіх випадків ХК з початку захворювання. Історично тотальна резекція була пов'язана з більш тривалим безрецидивним періодом та меншою кількістю повторних операцій порівняно з сегментарною резекцією. Проте більшість даних включали докази низької якості, а звіти, як правило, неадекватно враховували роль біологічних препаратів або досягнення у періопераційному лікуванні пацієнтів із ХК, пишуть автори.

Міжнародне дослідження «Сегментарна колектомія при хворобі Крона» (SCOTCH) включало ретроспективний аналіз даних шести європейських референс-центрів за запальними захворюваннями кишечника про пацієнтів, оперованих у період з 2000 по 2019 рік, яким була виконана сегментарна або тотальна колектомія.
Серед 687 хворих (301 чоловік; 386 жінок) сегментарна колектомія була виконана у 285 (41,5%) випадках та тотальна колектомія у 402 (58,5%). Частота хірургічних рецидивів протягом 15 років склала 44% серед пацієнтів із ТК та 27% серед пацієнтів із сегментарною колектомією ( P = 0,006).

Дослідження SCOTCH показало, що сегментарна колектомія може бути виконана безпечно та ефективно і знизити потребу в стомі у пацієнтів з ХК без збільшення ризику повторних операцій порівняно з тотальною колектомією, яка була основною мірою, яку вивчали дослідники. Результати цього дослідження також свідчать про те, що біологічні препарати при ранньому та правильному застосуванні можуть дозволити більш консервативні варіанти лікування ХК із п'ятикратним зниженням хірургічного ризику рецидиву у пацієнтів з однією-трьома локалізаціями у товстій кишці.
Захворюваність та смертність були однаковими у групах сегментарної та тотальної колектомій.

Одним з обмежень дослідження є те, що пацієнти з тотальною колектомією в дослідженні мали показання для тотальної колектомії, які також були вищими факторами ризику рецидиву, наприклад, періанальне захворювання.
Автори написали: «Відмінності між пацієнтами, які перенесли сегментарну та тотальну колектомію, могли пояснити вибір одного лікування над іншим. Однак важко отримати однорідну популяцію пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю». Вони також посилаються на труднощі із набором достатньої кількості пацієнтів для рандомізованих досліджень.

"Ці результати необхідно обговорити з пацієнтами, і вибір операції має бути індивідуальним", - підсумували вони. «Мультидисциплінарне ведення пацієнтів з ХК має вирішальне значення для досягнення оптимальних довгострокових результатів щадних підходів до кишечнику».
Мігель Регейро, доктор медичних наук, завідувач відділення гастроентерології, гепатології та харчування в Клівлендській клініці, який не брав участі в дослідженні, сказав цій публікації, що результати слід розглядати як підтверджуючі, а не передбачуючі зміни практики.

"Якщо у пацієнта обмежений сегмент хвороби Крона, наприклад, ілеоцекальна хвороба Крона - поширений фенотип, - то стандартом лікування є сегментарна резекція та первинний анастомоз", - сказав він. «Якщо у пацієнта більша ХК — періанальна фістула, ХК тільки товстої кишки — вони, швидше за все, зазнають тотальної колектомії. Це дослідження підтверджує це».

Таким чином, коли це технічно можливо, сегментарна колектомія безпечна та зменшує тимчасову та постійну стому. Несприятливо позначається молодий вік, кількість локалізацій та періанальне ураження, але післяопераційна біотерапія значно знижує віддалені рецидиви оперативного втручання.