Дисгевзія - це загальний термін, об'єднує усі варіанти порушення відчуття смаку як кількісні (агевзія, гіпогевзія, гіпергевзія), так і якісні (парагевзія, фантогевзія).

За даними різних досліджень, розлади нюху і смаку спостерігаються у хворих на Covid-19 в 68-85% і 71-88,8% випадків відповідно, і тому мають навіть більше діагностичне значення, ніж інші симптоми, такі як лихоманка, кашель та слабкість. Крім того, деякі науковці описують випадки, у яких порушення смаку не супроводжувалась втратою нюху і було єдиним проявом коронавірусної інфекції.

Більша частина теорій щодо механізмів розвитку як дисгевзії, так і аносмії пов’язана з конкурентною активністю SARS-CoV-2 щодо рецепторів ACE2 (angiotensin converting enzyme 2), через які вірус і потрапляє в клітини. Ген, що кодує білок рецептора ACE2, було виявлено в клітинах, які забезпечують метаболічну та структурну підтримку нюхових сенсорних нейронів.

Читайте також: Як COVID-19 викликає аносмію

Базуючись на цих спостереженнях, можна припустити, що на здатність сприймати смак у пацієнтів з COVID-19 впливає супутня наявність розладів нюху через тісне функціонування цих двох хемосенсорних систем. Проте ще на початку 2020 року китайські науковці встановили експресію ACE2 в ротовій порожнині. Ці результати свідчили про те, що слизова оболонка ротової порожнини може бути шляхом інфікування COVID-19. Рецептори ACE2 були виявлені дифузно по всій ротовій порожнині, причому більше на язиці, ніж у інших тканинах, а отже можна говорити про пряму взаємодію вірусу зі смаковими рецепторами.

Крім того, встановлена цитотоксичність і пряме пошкодження смакових рецепторів Covid-19. Зв’язування вірусу з ACE2 рецепторами призводить до зниження рівня цього ферменту, що, у свою чергу, веде до збільшення запального ангіотензину II та зниження рівня протизапального ангіотензину (1-7). Цей дисбаланс залучає носові проходи, язик і ротову порожнину, що призводить до посилення запалення та пошкодження в тому числі смакових рецепторів.

В case study бразильські науковці дослідили 8 випадків коронавірусної інфекції, підтверджених за допомогою ПЛР-тестів. Усі пацієнти мали оральні прояви, починаючи від афт і закінчуючи поширеними некротичними виразками під час активного періоду захворювання, а дисгевзія була присутня у шести з восьми пацієнтів, включених до дослідження. Крім того, ураження ротової порожнини були більш дифузними та важкими при більш важкій інфекції COVID-19.

Слинні залози відіграють важливу роль у смакових відчуттях, оскільки слина є основною рідиною середовища, яке оточує клітини смакових рецепторів. У макак резус слинні залози були визначені як первинні мішені для РНК SARS-CoV-2. Таким чином можна припустити, що Covid-19 може також викликати дисфункцію у слинних залозах людей, особливо у випадках де дисгевзія є початковим проявом у безсимптомних або олігосимптомних пацієнтів з Covid-19.

Ще одна теорія полягає в тому, що SARS-CoV-2 може зв’язуватися з рецепторами сіалової кислоти, що є невід'ємним компонентом муцину слини і захищає від передчасної ферментативного розщеплення глікопротеїнів, які передають молекули в порах смакових рецепторів. Зниження вмісту сіалової кислоти пов’язане з підвищенням смакового порогу в слині.

Інша гіпотеза заснована на ланцюгу запальної відповіді, який опосередковується взаємодією вірусу з toll-подібними рецепторами, що призводить до апоптотичних процесів з нетиповим оновленням смакових рецепторів, що, в свою чергу, призводить до спотворення смаку та можливої ​​гіпоксії тканин (зображення нижче).

Джерело: https://www.sciencedirect.com

Більшість хворих на Covid-19 з розладами нюху та смаку відновлюють ці функції без специфічної терапії протягом 15-20 днів від початку захворювання. Однак може бути доцільним розглянути методи лікування у випадках коли розлад нюху та/або смаку зберігається більше двох тижнів.

В науковій літературі згадуються наступні терапевтичні заходи:

• Ольфакторне тренування 
• Кофеїн
• Системні або місцеві кортикостероїди
• Сульфат цинку
• Вітамін А
• Альфа-ліпоєва кислота (ALA)
• Інтраназальний цитрат натрію
• Теофілін
• Омега-3 жирні кислоти

Читайте також: Відновлення після Covid-19: вправи для нюху

Специфічного терапевтичного режиму для дисгевзії не існує, а деякі методи лікування не мають надійних доказів і є важкодоступними для клінічного використання. Хоча деякі варіанти терапії й показали певні перспективи, наприклад, тренування нюху, оральні або місцеві кортикостероїди, вітамін А і цитрат натрію, більшість з досліджень охоплюють дуже малу кількість пацієнтів. Крім того, в них відсутні засліплення, рандомізація та контрольна група.