Розлад ритмічних рухів, пов’язаний зі сном

Кодування: ICSD - Rhythmic Movement Disorder (307.3)

Розлад ритмічного руху, що пов’язаний зі сном включає групу стереотипних, повторюваних рухів за участю великих м'язів, як правило, голови та шиї; рухи зазвичай виникають безпосередньо перед засинанням і зберігаються в поверхневому сні.

Найпоширенішим варіантом є хедбенгінг (ритмічні рухи головою або вдаряння головою). 

• Дитина може лежати на животі, неодноразово піднімаючи голову або всю верхню частину тулуба, з силою вдаряючись головою об подушку чи матрац. 
• Дитина може розгойдуватися на руках і колінах, вдаряючись об маківку або лобову частину голови об узголів'я ліжка або стіни. 
• Або дитина може сидіти, притиснувшись потилицею до узголів’я чи стіни, постійно стукаючи потилицею. 

Повороти головою складаються з рухів головою з боку в бік, як правило, коли дитина лежить на спині. Розгойдування тіла відбувається, коли дитина гойдається вперед і назад, не стукаючи головою. 

Погойдування може охоплювати все тіло, коли дитина стоїть на руках і колінах, або воно може обмежуватися торсом, коли дитина сидить.  Ритмічне мугикання або наспівування може супроводжувати будь-який ритмічний рух і може бути досить голосним.

Пов’язані ознаки

Переважна більшість дітей, в яких спостерігається цей розлад не мають порушень розвитку в ранньому дитячому віці. Однак, якщо це зберігається в старшому дитинстві або навіть пізніше, ритмічно-руховий розлад сну може бути одним із ознак порушення інтелектуального розвитку, РАС або іншою іншої психопатології.

Перебіг

Зазвичай виникає у немовлят і дітей раннього віку, минає на другому-третьому році життя. Продовження після чотирьох років є незвичним. Симптоми можуть зменшуватися як за інтенсивністю, так і за тривалістю, а також можуть не зникати, чи зберігатися в дорослому віці.

Поширеність

Певна форма ритмічної активності виявляється у двох третин усіх немовлят у віці дев'яти місяців. 

До 18 місяців поширеність знижується менше ніж наполовину, а до чотирьох років вона становить лише 8%. 

Похитування тілом більш поширене в перший рік, але похитування головою частіше зустрічається у дітей старшого віку.

Співвідношення статей

Розлад частіше зустрічається у хлопчиків із співвідношенням хлопчиків та дівчаток 4:1.

Діагностичні критерії

А. У пацієнта спостерігаються ритмічні рухи тіла під час дрімоти або сну.
B. Наявність принаймні одного з наступних типів розладу:

1. Голова насильно рухається в передньо-задньому напрямку (хедбенгінг)
2. Голова рухається вбік у положенні лежачи на спині (хедролінг)
3. Погойдування всім тілом на руках і колінах (бодірокінг)
4. Все тіло рухається в сторони в положенні лежачи (бодіролінг)

C. Початок зазвичай відбувається протягом перших двох років життя.
D. Полісомнографічний моніторинг під час епізоду демонструє обидва наступні результати:

1. Ритмічні рухи під час будь-якої фази сну чи неспання
2. Жодних інших нападів, пов’язаних із розладом, не виникає

E. Немає іншого медичного чи психічного розладу (наприклад, епілепсії, що викликає симптоми).
F. Симптоми не відповідають діагностичним критеріям для інших розладів сну, що викликають ненормальні рухи під час сну (наприклад, сонний бруксизм).

Мінімальні критерії: А плюс В.

Критерії важкості

Легкий: епізоди трапляються рідше одного разу на тиждень, без ознак тілесних ушкоджень або погіршення психосоціального функціонування.
Помірний: епізоди трапляються частіше одного разу на тиждень, але рідше, ніж щоночі, з ознаками легкого порушення психосоціального функціонування.
Важкий: епізоди трапляються щоночі або майже щоночі з ознаками фізичної травми або значних психосоціальних наслідків.

Критерії тривалості

Гострий: 1 місяць або менше.
Підгострий: більше 1 місяця, але менше 6 місяців.
Хронічний: 6 місяців і довше.

Лікування

Багато випадків порушення ритму рухів у маленьких дітей не вимагають ніякого лікування, окрім запевнення, що стан є нормальним і найчастіше тимчасовим.
Найважливішою є безпека дитини, щоб не відбулося травмування. Будь-які м’які підкладки в ліжко мають обговорюватися індивідуально і використовуватися з умовами безпечного сну для профілактики виникнення синдрому раптової дитячої смерті.

У важких випадках може бути призначена медикаментозна терапія. У літературі є клінічні повідомлення про гіпноз, бензодіазепіни, мелатонін, обмеження сну і когнітивну поведінкову терапію.

Нічні терори

Кодування: ICSD - Sleep Terrors (307.46-1)

Характеризуються раптовим збудженням від повільного сну з пронизливим криком або плачем, що супроводжується вегетативними та поведінковими проявами сильного страху.

Нічні жахи проявляються у вигляді сильної вегетативної дисфункції з тахікардією, тахіпное, гіперемією шкіри, потовиділенням, мідріазом, зниженням опору шкіри та підвищенням м’язового тонусу. Пацієнт зазвичай сидить у ліжку, не реагує на зовнішні подразники, і, якщо його розбудити, буде збентежений і дезорієнтований. Виникає амнезія на епізод, хоча іноді є повідомлення про фрагменти або дуже короткі яскраві образи сну чи галюцинації. Епізод може супроводжуватися незв’язною вокалізацією або сечовипусканням.

Супутні ознаки

Спроби втекти з ліжка або влаштувати бійку можуть завдати шкоди пацієнту чи іншим. Психічні оцінки дорослих вказують на те, що психопатологія може бути пов'язана зі нічними жахами. Діти, які страждають від нічних жахів, не мають більшої частоти психопатології, ніж діти в загальній популяції.

Вік

Нічні терори зазвичай спостерігаються у дітей віком від 4 до 12 років і, як і при лунатизмі, зазвичай спонтанно зникають у підлітковому віці.
Фактори схильності: епізоди страху сну можуть бути викликані лихоманкою, депривацією сну або використанням препаратів, що пригнічують центральну нервову систему.

Поширеність

Поширеність становить приблизно 3% дітей і менше 1% дорослих.

Вік початку: зазвичай виникають у дітей препубертатного віку, але можуть виникнути в будь-якому віці. У дорослих вони найбільш поширені у осіб у віці від 20 до 30 років.

Співвідношення статей

Нічні жахи частіше зустрічаються у чоловіків, ніж у жінок.

Діагностичні критерії: 

А. Пацієнт скаржиться на раптовий епізод сильного жаху під час сну.
B. Епізоди зазвичай виникають протягом першої третини ночі.
C. Настає часткова або повна амнезія щодо подій під час епізоду.
D. Полісомнографічний моніторинг демонструє початок епізодів під час стадії 3 або 4 сну. Тахікардія зазвичай виникає разом з епізодами.
E. Інші медичні розлади (наприклад, епілепсія не є причиною епізоду).
F. Інші розлади сну (наприклад, можуть бути кошмари).

Мінімальні критерії: A плюс B плюс C

Критерії важкості:

Легкий: епізоди нічних жахів трапляються рідше одного разу на місяць і не завдають шкоди пацієнту чи іншим.
Середній: епізоди трапляються рідше одного разу на тиждень і не завдають шкоди пацієнту чи іншим.
Важкий: епізоди трапляються майже щоночі або пов’язані з фізичними ушкодженнями пацієнта чи інших осіб

Критерії тривалості:

Гострий: 1 місяць або менше.
Підгострий: більше 1 місяця, але менше 3 місяців.
Хронічний: 3 місяці і довше

Лікування

Немає лікування, окрім заспокоєння дитини, цей розлад зазвичай припиняється, коли дитина стає старшою.
У рідкісних випадках, якщо епізоди впливають на повсякденну діяльність дитини (наприклад, на її успішність у школі або її стосунки з друзями та родиною), можуть бути призначені низькі дози бензодіазепінів (наприклад, клоназепаму) або трициклічних антидепресантів (такі як іміпрамін).
Синдром неспокійний ніг

Кодування: ICSD - Restless Legs Syndrome (780.52-5)

Це розлад, що характеризується неприємними відчуттями в ногах, які зазвичай виникають перед засинанням і викликають майже непереборне бажання рухати ногами.

Найбільш характерною ознакою є часткове або повне полегшення відчуття при русі ноги і повернення симптомів після припинення рухів ноги. Відчуття та пов’язані з ними рухи ніг зазвичай заважають заснути. Для опису відчуттів можна використовувати різні слова, як правило, включаючи «біль», «дискомфорт», «стягнення», «поколювання», або "сверблячий."

Пацієнт зазвичай має відчуття між щиколоткою та коліном, але може мати відчуття в стегнах або стопах і, рідко, в руках. Незважаючи на те, що зазвичай є двосторонніми, симптоми можуть бути асиметричними за тяжкістю та частотою і рідко виникають односторонньо. Зазвичай вони присутні лише в стані спокою та безпосередньо перед періодом сну пацієнта; однак вони можуть виникати в інший час доби, особливо коли пацієнт тривалий час сидить (наприклад, за кермом).

Симптоми можуть тривати кілька хвилин або кілька годин; однак навіть найбільш серйозно уражені пацієнти зазвичай можуть спати кілька годин.

Супутні ознаки

Захворювання може бути пов’язане з вагітністю, анемією та уремією. Синдром неспокійних ніг, пов’язаний із вагітністю, зазвичай з’являється після 20-го тижня вагітності. Пацієнти можуть відчувати ознаки сильної тривоги та депресії у зв’язку з синдромом неспокійних ніг. У деяких пацієнтів емоційний стрес може бути серйозним і пов’язаним із психосоціальною дисфункцією.

Перебіг

Синдром неспокійних ніг може тривати багато років із посиленням і ослабленням симптомів. Синдром неспокійних ніг може зменшуватися під час лихоманки та погіршуватися через порушення сну. 

Фактори схильності включають вагітність, анемію та ревматоїдний артрит.

Вік початку

Рідко повідомлялося, що синдром неспокійних ніг починається в дитинстві і може вперше виникнути в похилому віці. Пік початку зазвичай припадає на середній вік.

Співвідношення статей

Частіше зустрічається у жінок.

Діагностичні критерії

А. Пацієнт скаржиться на неприємні відчуття в ногах вночі або труднощі з засинанням.
B. Присутні неприємні відчуття «повзання» в литках, які часто пов’язані із загальним болем у ногах.
C. Дискомфорт знімається рухом кінцівок.
D. Полісомнографічний моніторинг демонструє рухи кінцівок на початку сну.
E. Немає доказів будь-яких медичних або психічних розладів, які пояснюють рухи.
F. Інші розлади сну можуть бути присутніми, але не пояснюють симптом.
Мінімальні критерії: A плюс B плюс C.

Критерії важкості

Легкий: виникає епізодично, з не більш ніж легким порушенням сну, яке не викликає у пацієнта значних страждань.
Помірний: трапляється рідше двох разів на тиждень із значною затримкою настання сну, помірним порушенням сну та легким порушенням денної функції.
Важкий: епізоди трапляються три або більше разів на тиждень із серйозним порушенням режиму нічного сну та вираженими денними симптомами.

Критерії тривалості:
Гострий: 2 тижні або менше.
Підгострий: більше 2 тижнів, але менше 3 місяців.
Хронічний: 3 місяці і довше

Лікування

Синдром неспокійних ніг, спричинений основним захворюванням, часто можна вилікувати шляхом лікування цього захворювання.
Наприклад, залізодефіцитну анемію можна лікувати прийомом препаратів заліза.
Якщо це пов’язано з вагітністю, воно зазвичай зникає самостійно протягом 4 тижнів після пологів.

Зміна способу життя:

• уникати стимуляторів у вечірній час (таких як кофеїн, тютюн і алкоголь)
• не палити 
• регулярні щоденні вправи (але уникати вправ перед сном)

Під час епізоду синдрому неспокійних ніг такі заходи можуть допомогти полегшити симптоми:

• масаж ніг
• прийом гарячої ванни ввечері
• накладання гарячого компресу на м’язи ніг
• виконання діяльності, яка відволікає ваш розум, наприклад, читання або перегляд телевізора
• розслаблюючі вправи, такі як йога 
• ходьба і розтяжка

Агоністи дофаміну можуть бути рекомендовані, якщо у присутні часті симптоми синдрому неспокійних ніг. 

Якщо синдром порушує сон - снодійні зазвичай рекомендуються лише для короткочасного застосування (як правило, не більше тижня).