Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) — це прогресуючий стан розвитку неуважності та розсіяності уваги з супутньою гіперактивністю або без неї, який є одним з найпоширеніших діагнозів у дитячій клінічній психіатрії. 

Останнім часом помічається гіпердіагностика цього стану, або ж оперуванням ним, як свого часу оперували діагнозом “вегетосудинна дистонія” у випадках, коли не зрозуміло, що насправді відбувається з пацієнтом. Тому діагностика має бути всесторонньо розвиненою, включати аналіз клінічних і анамнестичних даних, правильно проведену психологічну атестацію, в окремих випадках - лабораторну діагностику, перш за все з диференційно-діагностичною метою.

Етіологія:

1. Спадковість :

• З високою вірогідністю РДУГ є  сімейним захворюванням, оскільки  родичі першої лінії пацієнтів з РДУГ мають у 2-8 разів більше шансів на розвиток розладу у порівнянні із  загальною популяцією.

Які саме гени або  хромосоми є залученими у цей процес, достеменно не відомо. Схильність до РДУГ може бути пов’язана з невеликими дефектами багаточисельних генів, так званими "генами малої дії". Наприклад, гени, які кодують рецептори дофаміну або продукти серотоніну, включаючи DRD4, DRD5, DAT, DBH, 5-HTT і 5-HTR1B.

2.Екзогенні причини: 

• Існують гіпотези щодо кореляції РДУГ з внутрішньоутробним впливом токсичних речовин, харчових добавок і барвників або алергічними реакціями. Менше з тим, дієтичні особливості, особливо цукор, не є причиною РДУГ.
• Достеменно невідомо, яку роль у патогенезі РДУГ відіграє мікроклімат у родині, та, безумовно, вплив його може посилити вираженість симптомів.
• Згідно з проведеним дослідженням, вплив пасивного куріння в побуті пов’язаний із більш високою частотою психічних розладів серед дітей. 
• Також існують занепокоєння з приводу кореляції між курінням вагітної та розвитку РДУГ у її дитини. У фінському популяційному дослідженні було проаналізовано пренатальний рівень котиніну (метаболіт нікотину) та РДУГ, і результати показали дозозалежний зв`язок  між впливом нікотину під час вагітності та розвитком цього розладу.
• РДУГ частіше діагностується у хлопчиків, ніж дівчаток, і вважається, що вичерпною діагностикою цього стану у пацієнток жіночої статі нехтують.

3. Індивідуальні особливості:

• Виражений невротизм та низький рівень емоційного інтелекту в поєднанні з генетичною предиспозицією може становити фактор ризику РДУГ.

Патофізіологія:

• Патологічні компоненти РДУГ на сьогодні достеменно не відомі. Психостимулятори (які сприяють вивільненню дофаміну) та норадренергічні трициклічні засоби, які використовують для лікування цього стану, дозволяють припустити, що певні ділянки мозку, відповідальні за увагу, мають дефіцит у ланці нейронної передачі. 
• З допомогою цифрових засобів діагностики та нейровізуалізації було встановлено, що зміни в осіб із РДУГ локалізуються переважно у лобних та префронтальних ділянках кори головного мозку.
• Хоча РДУГ асоціюється зі структурними і функціональними змінами в лобно-стріальних ланцюгах, останні дослідження також продемонстрували зміни за межами цієї області, а точніше в мозочку та тім’яних частках.

Діагностичні критерії DSM V

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю згідно із DSM-5 поділяється на:

Тип із переважаючою неуважністю повинен включати принаймні 6 із наведених нижче проявів неуважності, які повинні зберігатися протягом щонайменше 6 місяців до ступеню, що характеризується як дезадаптивний (супроводжується порушенням розвитку дитини):

• Дитина часто не приділяє увагу деталям або робить помилки з необережності під час шкільної, робочої чи будь-якої іншої діяльності
• Дитині часто важко сконцентруватися під час виконання завдань або ігрової діяльності
• Часто зі сторони здається, ніби дитина не прислухається до того, що говорять
• Дитина часто не дотримується  вказівок або не виконує у належному обсязі отримані доручення (не через опозиційність чи нездатність зрозуміти вказівку/ завдання)
• Часто відчуває труднощі з організацією завдань і діяльності
• Часто уникає завдань (наприклад, шкільні чи домашні завдання), які вимагають тривалих розумових зусиль
• Часто губить речі, які необхідні для виконання певної діяльності (шкільні зошити, олівці, книги, інструменти чи іграшки
• Часто легко відволікається на сторонні подразники
• Часто є забудькуватою у повсякденній діяльності

Тип гіперактивний/імпульсивний

Цей стан повинен включати принаймні 6 із наведених нижче симптомів гіперактивності/імпульсивності, які повинні зберігатися протягом щонайменше 6 місяців до ступеня, що характеризується як дезадаптивний (супроводжується порушенням розвитку дитини):

• Вередування або постукування руками чи ногами, непосидючість 
• Залишає без дозволу своє місце в класі або в інших ситуаціях, коли треба сидіти
• Занадто фізично активна, коли така поведінка є неприйнятною (у підлітків або дорослих це може обмежуватися суб'єктивними відчуттями внутрішньої тривоги та неспокою, ніби "не знаходить собі місця")
• Не може грати у спокійні ігри чи тихо поводитися на дозвіллі
• Ввважає для себе важким завданням знаходитися на одному місці протягом тривалого періоду часу (ніби заважає заведений внутрішній "моторчик")
• Балакучість
• Дає відповіді на запитання до того, як питання були поставлено
• Важко дається очікування в черзі (наприклад, під час групових ігор)
• Часто перебиває розмови інших і втручається у їхню діяльність

Також у діагностиці мають значення наступні особливості:

• Початок не пізніше 12 років
• Симптоми мають проявлятися у двох або більше ситуаціях, наприклад у школі, на роботі чи вдома
• Порушення викликає клінічно значущий дистрес або порушення соціальної, академічної або професійної діяльності
• Розлад не є частиною шизофренії чи іншого психотичного розладу і не пояснюється зміною настрою, тривожністю, дисоціативним розладом особистості, симптомами інтоксикації або абстиненцією.

Існує також комбінований тип РДУГ.

Крім того, розлад дефіциту уваги/гіперактивності поділяється за ступенями тяжкості на основі  функціональних порушень у сферах соціального або професійного (шкільних успіхів) розвитку: легкий (незначне порушення), помірний (порушення між «легким» і «важким»), тяжкий (виражені порушення).

Лабораторні, інструментальні та інші методи дослідження

Діагностика РДУГ є клінічним діагнозом. Спеціальні лабораторні та інструментальні методи дослідження не показані для підтвердження діагнозу. Тим не менш, наступні лабораторні дослідження можуть бути корисними для диференційної діагностики та під час складання індивідуального плану лікування:

• Розгорнутий аналіз крові, рівень електролітів у крові, печінкові проби,тиреоїдна панель (ТТГ, вільні Т3,Т4)
• Функціональна МРТ або однофотонна емісійна комп’ютерна томографія (SPECT), є корисними за наукових досліджень, але клінічних показань для цих процедур не існує
• Має бути здійснений контроль слуху та зору
• Анкетування та психологічні тестування виконують допоміжну роль у діагностиці

Conners Parent-Teacher Rating Scale є шкалою поведінкових проблем, пов'язаних із СДУГ, яка спочатку була створена як міра поведінкових змін для фармакологічних досліджень. Релевантність цієї шкали для дітей дошкільного віку під питанням.
MOXO, CPT-MOXO - тест безперервної виробничості (CPT від  англ. «Continuous Performance Test»), який виконується на комп'ютері та орієнтовно триває 20 хвилин. Тест відтворює візуальні і слухові подразники, які зазвичай відволікають досліджуваного у реальному житті. Даний аспект тестування допомагає більш точно діагностувати симптоми РДУГ.

Диференційна діагностика

• Тривожні розлади
• Біполярний розлад
• Депресія
• Афективні розлади(дистимії)
• Гіпертиреоїдизм та тиреотоксикоз
• ПТСР
• Розлади сну