Шизофренія — це важкий психічний розлад, для якого характерні серйозне спотворення мислення, сприйняття, а також неадекватні емоційні реакції.

Захворювання спричиняє значні соціально-фінансові втрати для світової економіки: так, у дослідженні, присвяченому глобальному економічному тягарю захворюваності, шизофренія становить 1,1% від загального показника Disability-Adjusted Life Year (роки життя з поправкою на інвалідність, DALY)  і 2,8% - для  Years Lived with Disability (років, проведених в стані непрацездатності, YLD). Навіть попри великі економічні витрати, шизофренія продовжує скорочувати тривалість життя хворих в середньому на 10 років. Окрім цього, лише 10–15% хворих на шизофренію мають оплачувану роботу.

За різними джерелами поширеність шизофренії становить від 0,64% до 1%.  Шизофренія може вражати людей впродовж усього життя, хоча найчастіше маніфестація відбувається в ранньому дорослому віці. У дітей і літніх людей шизофренія розвивається відносно рідко. Частота діагностування нових випадків шизофренії різко збільшується в підлітковому періоді, досягаючи піку в віці від 16 до 25 років.

Попри тривалу історію вивчення цієї патології, про шизофренію все ще ходить безліч міфів. Її зображення в фільмах і засобах масової інформації часто лиш дезінформують глядачів та підживлюють шкідливі уявлення, замість того, аби розвіювати стигму навколо пацієнтів із даним діагнозом. У цій статті буде розглянуто 5 найбільш поширених міфів про шизофренію, а також наведено факти, які їх спростовують.

Міф №1: Люди з шизофренією мають кілька особистостей

Факт: Шизофренія — це окрема нозологія, часто пов'язана з дисоціативним розладом ідентичності (ДРІ), симптомом якого є «розщеплення особистості».

Людині з ДРІ може бути помилково діагностована шизофренія, якщо під час інтерв'ю її опис фрагментів власної особистості інтерпретується як маячіння. Шизофренія формально відрізняється від ДРІ наявністю марення і галюцинацій. Дисоціативні розлади пов'язані зі зміненим почуттям реальності, схожим на шизофренію, але для них не характерні галюцинації або марення.

Міф №2: Люди з шизофренією — небезпечні та жорстокі

Факт: Хворі на шизофренію помилково визнані небезпечними через спотворене зображення клінічної картини захворювання у ЗМІ.

Дослідження, проведене в 2012 році, показало, що в більшості (80%) фільмів персонажі з шизофренією зображувалися жорстокими та безжальними. Інше дослідження 2016 року показало, що індустрія кіно навмисно гіперболізує симптоми шизофренії героїв з метою посилення драматичності сцен.

Дослідження, що вивчають поширеність насильства серед пацієнтів психіатричних лікарень, демонструють широкий діапазон результатів в залежності від умов лікування, в яких вони проводилися. Найнижчий рівень поширеності насильства спостерігався в амбулаторних умовах (2,3-13%), а найвищий — в умовах надання невідкладної допомоги (10-36%) і в пацієнтів, які отримують примусове лікування (20-44%).

Дійсно, близько 10% пацієнтів з шизофренією або іншими психотичними розладами можуть демонструвати агресивну поведінку, в порівнянні з 2% населення в цілому. Хоча це свідчить на користь того, що психічні захворювання підвищують ризик насильницької поведінки, важливо відзначити, що 1-річний популяційний ризик насильства, пов'язаний з серйозним психічним захворюванням, складає лише 4%. Іншими словами, навіть якщо ризик насильницької поведінки у людей з шизофренією зрівняється з середнім у популяції, приблизно 96% насильства, яке нині існує, буде продовжуватися.

Міф №3: Люди, хворі на шизофренію, не можуть працювати

Факт: Правильно підібране лікування дозволяє пацієнтам не лише успішно справлятися зі своїм захворюванням, але й мати задовільний рівень функціонування.

Попри наявність прикладів у крайніх положеннях спектру (як тих, хто досягає майже повного одужання, так і людей з важкою інвалідністю), переважна частина пацієнтів займає проміжне положення: вони живуть з деякими функціональними порушеннями і періодичними кризами, але й мають необхідні для життя навички та соціальні стосунки, а також значні періоди задовільного стану.

Підтверженням цього є 16-річне дослідження, яке показало, що після належного лікування у людей з шизофренією і розладами, пов'язаними з вживанням психоактивних речовин, покращилися симптоми і підвищилася якість життя. Вони самостійно жили, працювати і мали широке коло соціальної підтримки.

Проблеми починаються у ситуації, коли належна терапія відсутня: пацієнти, чий стан не лікується протягом періоду до п'яти років, переживають серію психотичних епізодів зі зниженим когнітивних функцій після кожного з них. Після цього початкового періоду когнітивні здібності мають тенденцію до стабілізації і залишається на тому ж рівні (який може значно відрізнятися від "преморбідного"), попри періодичні загострення.

Міф №4: Якщо хтось із членів моєї сім'ї має шизофренію, то з часом її виявлять і у мене

Факт: Шизофренія має складну психобіосоціальну етіологію. Дійсно, наявність цього діагнозу у одного з батьків підвищує ймовірність виявлення шизофренії на 13%, а у близнюка — на 44%. Але генетика — лише основа, на яку надбудовуються фактори навколишнього середовища. Вони включають:

• вірусні або бактеріальні інфекції;
• недоїдання, хвороби і стрес матері під час вагітності;
• сильний стрес під час критичних етапів розвитку.

Крім того, дослідження показують, що деякі рекреаційні наркотики, особливо канабіс, збільшують ймовірність розвитку шизофренії. Однак важливо пам'ятати, що спостереження кореляції в дослідженні не обов'язково є доведенням причинно-наслідкового зв'язку.

Міф №5: Якщо хтось із моїх знайомих має шизофренію, я абсолютно безсилий

Факт: Існує значна кількість речей, які можуть бути корисними для близької людини з подібним діагнозом:

• Здобувайте інформацію про шизофренію та поглиблюйте свої знання. Знання та розуміння симптомів захворювання, його причин і перебігу, здатні полегшити розуміння поведінки близької людини, зробити її сприйняття менш страшливим;
• Слухайте і валідуйте. Природно не знати, як реагувати та що сказати, коли близька людина описує свої галюцинації або ілюзії. Попри це, ви все одно можете валідувати їх почуття розгублення, розчарування і страху, навіть якщо не до кінця розумієте їх переживання;
• Запитайте, як ви можете допомогти. Можливо, ви захочете зробити все можливе, щоб полегшити життя близькій людині, маєте безліч пропозицій або порад. Однак людина з психічним діагнозом все ще залишається самою собою і може не потребувати вашого постійного нагляду. Якщо людина відмовляється від допомоги, варто ставитися до її вибору з повагою, допоки це не ставить її життя на межі ризику;
• Допоможіть скласти план на випадок кризових ситуацій. Оскільки шизофренія має хвилеподібний перебіг, наявність чіткого алгоритму дій є важливою передумовою контролю симптомів у разі їх повторного виникнення або погіршення;
• Просто залишайтеся поруч. Самоізоляція і соціальна абстиненція часто є ранніми ознаками шизофренії, однак ваша присутність може забезпечити важливу соціальну та емоційну підтримку. Підтримання зв'язку дає можливість вчасно виявити бажання близької людини відмовитися від лікування та повпливати на нього.