Патогенез важкої форми COVID-19 і пов'язана з ним дихальна недостатність є все ще недостатньо вивченими. Вища смертність незмінно асоціюється із похилим віком та чоловічою статтю. У численних звітах також повідомляється про наявність асоціації важкого перебігу із гіпертонією, діабетом, ожирінням та серцево-судинними захворюваннями. Однак роль багатьох клінічних факторів ризику досі залишається нез’ясованою. Але ще на початку пандемії науковці різних країн помітили, що існують певні детермінанти, що негативно впливають на перебіг інфекції.

Ще в березні група китайських науковців провела аналіз, який виявив взаємозв’язок між групою крові та підвищеним ризиком інфікування вірусом SARS-CoV-2. Згідно з результатами дослідження, пацієнти з групою крові А мали статично вищий ризик захворіти на COVID-19, водночас поширеність коронавірусної хвороби була меншою серед людей із групою крові О. Для порівняння були використані дані розподілу населення за групами крові.

Вже в квітні група дослідників з Columbia University (Нью-Йорк, США) виявила взаємозв’язок COVID-19 не лише з групами крові за системою ABO, але й з наявністю резус-фактора (Rh). Зокрема, поширеність інфекції була нижчою серед людей із групою крові О. Водночас ризик необхідності інтубації був вищим у пацієнтів із групами крові AB та B та нижчим - із A та Rh-. Летальність була також дещо вищою у хворих із групою AB та нижчою з групами A, B та Rh-.

Аналогічні результати отримали також дослідники з Данії. Вони порівняли розподіл пацієнтів з COVID-19 за групами крові з загальною популяцією Данії. Захворювання було менш поширеним серед осіб із групою крові О, та більш поширеним серед інших груп.

Ці ж спостереження були підтверджені дослідженням опублікованим 15 жовтня в The New England Journal of Medicine (NEJM). Згідно аналізу 1980 випадків COVID-19 з Італії та Іспанії люди з групою крові А мають найвищий ризик інфікування, а з групою О – найнижчий. Водночас дослідники не виявили значної різниці в розподілі пацієнтів за групами крові між тими, хто потребував додаткового кисню, та тими, кому була необхідна механічна вентиляція. Автори, ймовірно, пов’язують це явище із наявністю anti-A та/або anti-B антитіл.

Основною ж темою описаної вище публікації NEJM був повногеномний пошук асоціацій (genome-wide association study, GWAS) – дослідження, що полягає у аналізі геномних варіантів та фенотипічних ознак. Науковці дійшли висновку, що локус хромосоми 3p21.31 (кластер із 6 генів: SLC6A20, LZTFL1, CCR9, FYCO1, CXCR6 та XCR1) відіграє важливу роль в сприйнятливості до COVID-19, а також пов'язаний із важким перебігом захворюванням. Це підтверджується значно вищою частотою цих алелів серед пацієнтів, що потребували механічної вентиляції, ніж серед тих, хто отримував тільки додатковий кисень, а також частішим виявленням гомозигот за алелем ризику серед пацієнтів молодого віку, ніж гетерозигот.