Поліомієліт– це висококонтагіозне вірусне захворювання, яке уражає дітей віком до 5 років. Поліовірус передається від людини до людини, поширюючись переважно фекально-оральним шляхом або, рідше, контамінованою водою або їжею і розмножується в кишечнику, звідки й може проникнути в нервову систему і викликати параліч, грізне й небезпечне для життя ускладнення.

Першими проявами є грипоподібні явища: лихоманка, підвищена втомлюваність, головний біль, блювання, слабкість та іноді біль у м’язах шиї кінцівок, але протягом лічених годин-днів може розвинутись параліч. Часто уражаються саме нижні кінцівки, але, згідно зі статистичними даними, кожна десята інфікована особа помирає від нервово-м’язової або центральної дихальної недостатності через неадекватний нервовий контроль дихальних м’язів, а кожна 200-та – паралізованою на все життя.

З 1960 -х років для профілактики поліомієліту застосовувалися дві вакцини: вакцина Солка, яка є інактивованою вакциною, та вакцина Сейбіна, яка є живою ослабленою вакциною. Жива вакцина містить ослаблену версію природного вірусу "дикого типу". До винайдення вакцин використовувались так звані «залізні легені»: винайдений в кінці 1920-х років, це пристрій, герметично закритий в області шиї, що створює в камері негативний тиск, який втягує повітря в легені пацієнта. Коли в камері створюється надлишковий тиск, повітря знову витісняється з легень і пацієнт видихає. Останній людині, живій досі лише завдяки існуванню цієї машини, адвокату Полу Андерсону зі США, не пощастило захворіти лише за кілька років до створення першої вакцини. 

Читайте також: Як спалах поліомієліту в Копенгагені став причиною створення апарату ШВЛ

Пероральна вакцина проти поліомієліту дуже ефективна. Але якщо охоплення населення щепленнями низьке, то люди, які отримують живу вакцину, можуть передати цей вірус не імунізованим особам. Протягом кількох тижнів або місяців ця передача серед спільноти має перевагу у імунізації сприйнятливих людей. Однак протягом тривалого періоду від шести місяців до років у геномі вірусу можуть виникати мутації, здатні перетворити його назад у хвороботворний вірус – поліовірус, що походить від вакцин, надзвичайно рідкісний, але зареєстрований протягом останніх десятиліть далеко не в одній країні.

Для боротьби з цим явищем була розроблена нова оральна вакцина проти поліомієліту серотипу 2 (nOPV2). Вона потрапила до списку вакцин для екстрених випадків у листопаді 2020 року, безпосередньо перед вакцинами проти SARS-CoV-2, і її вже застосовували у семи африканських країнах. В даний час розробляються нові оральні вакцини проти поліомієліту проти серотипів 1 і 3. Наразі поточну ціль щодо викорінення поліомієліту подовжено до 2026 року.

У 1988 році Всесвітня Асамблея охорони здоров’я прийняла резолюцію щодо всесвітньої ліквідації поліомієліту, що ознаменувала початок Глобальної ініціативи з ліквідації поліомієліту, яку очолили національні уряди, ВООЗ, Ротарі Інтернешнл, Центри США з контролю та профілактики захворювань (CDC), ЮНІСЕФ, а пізніше до них приєдналися Фонд Білла та Мелінди Гейтс та Альянс вакцин Гаві. Кількість зареєстрованих випадків дикого поліомієліту зменшилася більш ніж на 99% з 1988 року, приблизно з 350 000 випадків у більш ніж 125 ендемічних країнах, а потім до 175 зареєстрованих випадків у 2019 році.

 Із 3 штамів дикого поліовірусу (тип 1, тип 2 і тип 3), дикий поліовірус 2 типу був ліквідований у 1999 році, і жодного випадку дикого поліовірусу типу 3 не було виявлено з моменту останнього зареєстрованого випадку в Нігерії в листопаді 2012 року. Обидва штами були офіційно сертифіковані як глобально знищені. Всього на 2016 рік нараховувалось більше 200 країн, вільних від поліомієліту. Україна також входила в цей перелік.

1 вересня 2015 року міністр охорони здоров'я України оголосив, що поліомієліт був ідентифікований як причина паралічу у 2 дітей віком 10 місяців і 4 років, які проживали у Закарпатській області на південному заході України. Країна провела три раунди додаткової імунізації, щоб захистити дітей України від інвалідизуючої хвороби, і, здавалось, можна зітхнути з полегшенням, хоча країна все ще знаходилась у групі високого ризику передачі поліомієліту внаслідок низького охоплення вакцинації. Але, 7 жовтня, був зареєстрований випадок поліомієліту другого типу у Рівненській області: у 18-місячної невакцинованої дитини вже розвинувся параліч, а в шести з десяти дітей у цій родині також підтверджено інфікування вірусом. За попередніми даними, батьки відмовились від проведення вакцинації дітям із власних переконань.

Читайте також: 

Даний випадок отримав міжнародний розголос і засудження за низьке охоплення вакцинацією населення та недостатньо якісне та ефективне поширення інформації урядом про важливість щеплень.

На сьогодні вакцинація від поліомієліту є обов’язковою для подорожуючих у наступні країни: Афганістан, Бахрейн, Бейліз, Бруней, Єгипет, Грузія, Індія, Іран, Ірак, Йорданія, Ліван, Лівія, Литва, Мальдіви, Марокко, Непал, Оман, Пакистан, Катар, Сент-Кітс і Невіс, Саудівська Аравія, Ефіопія, М’янма, Нігерія, Сомалі, Південний Судан, Сирія, Ємен, Демократична Республіка Конго. Вакцинація проти поліомієліту є обов’язковою у десяти з тридцяти однієї країни Європи (Бельгія, Болгарія, Хорватія, Чехія, Франція, Угорщина, Італія, Латвія, Польща, Словаччина) і рекомендованою – у решті. 

Україна є ключовою у знищенні поліомієліту для Європи, оскільки бодай один випадок цього захворювання ставить під загрозу статус вільної від поліомієліту для цілої частини світу, саме тому спалах на Рівненщині послужив повністю виправданій забороні невакцинованим від поліомієліту дітям відвідувати навчальні заклади. Захист населення від цієї загрози – завдання не лише для уряду, але і для кожного з нас, адже лише охоплення імунізацією якомога більшої кількості осіб є запорукою викорінення поліомієліту.