Пацієнтки та їхні рідні часто не помічають післяпологової депресії. Нелікована післяпологова афективна хвороба загрожує матері та немовляті і пов’язана зі значними негативними довгостроковими наслідками для розвитку та поведінки дитини.

Післяпологовий психічний розлад спочатку був віднесений до групи розладів, специфічно пов’язаних із вагітністю та пологами, і тому вважався діагностично відмінним від інших типів психічних захворювань. Однак факти свідчать, що післяпологові психічні захворювання практично не відрізняються від психічних розладів, які трапляються в інший час життя жінки.

Читайте також: Чи може поєднання психоделіків та медитації лікувати депресію?

Статистика

У післяпологовий період до 85% жінок відчувають певний тип розладу настрою; за оцінками Американської академії педіатрії, щороку у матерів, які перебувають у депресії, народжується понад 400 000 немовлят.  Хоча для більшості жінок симптоми порушення настрою є тимчасовими і відносно слабкими (так званий «післяпологовий блюз»), 10-15% жінок переживають більш інвалідизуючу та стійку форму депресії, а 0,1-0,2% жінок — післяпологовий психоз.

Фактори ризику 

Хоча передбачити, кому загрожує психічна хвороба після пологів, важко, гормональні, психосоціальні та біологічні фактори вважаються факторами ризику післяпологових розладів настрою.

Гормональні фактори

Хоча рівні естрогену, прогестерону та кортизолу різко падають протягом 48 годин після пологів, рівень цих гормонів і пролактину в жінки з післяпологовою депресією не відрізняються суттєво від жінок без депресії. Однак такі особи можуть бути аномально чутливими до змін гормонального середовища і в них можуть розвиватись депресивні симптоми при лікуванні екзогенним естрогеном або прогестероном.

Дослідження продемонстрували, що жінки з післяпологовою депресією мають різні стенограми, пов'язані з передачею сигналів естрогену, у третьому триместрі вагітності порівняно з жінками, які не мають депресії. Наявність виявлених особливостей стенограми передбачала післяпологову депресію з точністю до 88%. Це може бути способом виявлення жінок із групи ризику в майбутньому.

Психологічні фактори

Жінки, які повідомляють про неадекватну соціальну підтримку, проблеми у шлюбі або нещодавні негативні життєві події, такі як смерть близької людини, фінансові труднощі або втрата роботи, частіше переживають післяпологову депресію. Однак не було жодного очевидного зв'язку між акушерськими факторами та ризиком розвитку післяпологової депресії. Однак останні дані свідчать про те, що певні несприятливі перинатальні наслідки пов’язані з посиленням симптомів післяпологової депресії.

Дослідники  виявили, що насильство з боку інтимних партнерів є поширеним явищем серед жінок, які повідомляють про симптоми післяпологової депресії, що може бути важливим фактором, який слід враховувати при лікуванні цих пацієнток.

Жінки з депресією в анамнезі, сімейним анамнезом розладів настрою або депресії під час поточної вагітності мають підвищений ризик розвитку післяпологової депресії.  Крім того, жінки з попередньою історією післяпологової депресії або психозу мають ризик рецидиву до 90%.

Скринінг

Незважаючи на численні контакти з медичними працівниками протягом післяпологового періоду, пацієнтки та їхні родичі часто не помічають афективних захворювань після пологів. Дуже часто післяпологову депресію відкидають як нормальний або природний наслідок пологів. Насправді жінки зазвичай повідомляють про збереження симптомів депресії протягом багатьох місяців до початку лікування. Хоча симптоми депресії можуть зменшуватись або ж навіть зникати спонтанно, багато жінок все ще переживають депресію через 1 рік після пологів.

Необхідним є скринінг усіх матерів протягом передпологового та післяпологового періоду. Скринінг жінок на наявність симптомів депресії під час вагітності також може допомогти виявити осіб, які мають більш високий ризик розвитку післяпологової депресії.

Единбурзька шкала післяпологової депресії (EPDS) — це 10-позиційний опитувальник із оцінкою, який широко використовується для виявлення післяпологової депресії. Оцінка 10 балів або більше за EPDS або стверджувальна відповідь на десяте питання про наявність суїцидальних думок вимагає більш ретельного опитування. EPDS може бути включена в перелік звичних заходів під час візитів у палату породіль.

Шкала оцінки депресії Монтгомері-Асберга (MADRS) — це шкала для загальної оцінки, що складається з 10 пунктів і використовується у випадку позитивного результату скринінгу. Вона дозволяє точно диференціювати пацієнток із депресією та без неї, оцінює тяжкість захворювання та виявляє зміни симптомів з часом.

Післяпологовий блюз

До 85% жінок відчувають афективну нестабільність після пологів: часто коливається настрій, присутня плаксивість, дратівливість і занепокоєння.

Симптоми досягають максимуму на четвертий або п’ятий день після пологів і тривають кілька днів, але, як правило, спонтанно стихають протягом перших 2 післяпологових тижнів. Симптоми не заважають матері нормально функціонувати та піклуватися про свою дитину. Спеціальне лікування не потрібне, лише психологічна підтримка.

Післяпологова депресія є більш стійкою та виснажливою, ніж післяпологовий блюз, і часто перешкоджає здатності матері доглядати за собою чи своєю дитиною.

Моніторинг

Жінок із високим ризиком післяпологових захворювань слід ідентифікувати перед пологами. До групи високого ризику входять особи з попереднім епізодом післяпологового розладу настрою в анамнезі та жінки з анамнезом моно- або біполярної депресії. Жінок, які страждають від депресії під час вагітності, також слід віднести до цієї групи.

На додаток до моніторингу, жінкам, у яких в анамнезі спостерігалася рецидивуюча або післяпологова депресія, може бути корисним профілактичне лікування антидепресантами. Якщо антидепресанти не використовувалися під час вагітності, їх прийом можна розпочати незадовго до або відразу після пологів, щоб зменшити ризик повторного захворювання.

Антидепресанти при грудному вигодовуванні

Жінки, які планують годувати грудьми, повинні бути поінформовані про те, що всі психотропні препарати, включаючи антидепресанти, проникають у грудне молоко. Концентрації в грудному молоці дуже різняться. Рівень антидепресантів у сироватці крові немовлят зазвичай не визначається.

Читайте також: COVID-19: грудне вигодовування та післяпологовий догляд

Дані про застосування трициклічних антидепресантів, флуоксетину, сертраліну та пароксетину під час грудного вигодовування є позитивними, а рівень антидепресантів у сироватці крові у немовляти на грудному вигодовуванні або низький, або не визначається. Повідомлення про токсичність цієї групи ліків для немовлят на грудному вигодовуванні зустрічаються рідко, хоча довгострокові наслідки впливу незначної кількості їх невідомі.

Жінкам, які отримують вальпроєву кислоту та карбамазепін, слід уникати грудного вигодовування, оскільки ці препарати асоціюються з гепатотоксичністю у немовляти. Крім того, під час прийому цих препаратів не рекомендоване грудне вигодовування у недоношених дітей або у дітей з печінковою недостатністю через незрілість їхнього метаболізму та підвищений ризик токсичності.

Грудне вигодовування у жінок, які отримують літій, слід контролювати, оскільки літій виділяється у високих концентраціях у грудному молоці і може бути токсичним для немовляти. Якщо дитина на грудному вигодовуванні зазнає впливу літію у грудному молоці, показаний періодичний скринінг для визначення в неї рівня літію у крові та функції щитовидної залози.