Колективний імунітет виникає, коли значна частина людської популяції набуває імунітет до хвороби, що робить поширення її від людини до людини малоймовірним. Наслідком цього є захищеність всієї спільноти від захворювання, а не лише осіб, які мають імунний захист.

Існує поняття про мінімальну частку населення, яка має бути інфікованою, щоб розпочалось поширення хвороби, - порогове значення. Якщо частка населення, що має імунітет до даної інфекції, є більшою за порогове значення, виникає так званий колективний імунітет. Для досягнення колективного імунітету слід враховувати також базове репродуктивне число (R0) – усереднена кількість вторинних інфекцій, спричинених типовим випадком інфекції в популяції, де всі сприйнятливі. Наприклад, якщо R0 для кору в популяції дорівнює 15, тоді можна очікувати, що кожен новий випадок кору призведе до 15 нових другорядних випадків (припускаючи, що всі ці 15 контактних осіб були сприйнятливими). За підрахунками, 94% населення повинно мати імунітет, щоб перервати ланцюг передачі кору всередині популяції.

Читайте також: Нові докази поширення Covid-19 за допомогою літаків

Колективний імунітет допоміг людству перемогти (або наблизитись за пару кроків до перемоги) велику кількість інфекційних захворювань, про деякі з яких ми навіть не згадуємо сьогодні. Так, випадки поліомієліту на сьогодні є дуже рідкісними (у США, до прикладу, поліомієліт вважається викоріненим), а натуральна віспа більше 30 років не зустрічається у дикому вигляді і це все – завдяки вакцинації достатньої кількості осіб у популяції і досягненню колективного імунітету. Але чи спрацює це із COVID-19?

Проаналізувавши офіційні статистичні дані, отримані з 15 найбільших країн Західної Європи, вчені оцінювали експоненціальний темп зростання захворюваності на коронавірусну інфекцію. На думку науковців, поширення хвороби виявляється надзвичайно подібним у більшості європейських країн, що дозволяє оцінити середнє значення R0 у Західній Європі у 2,2. За деякими іншими даними, більш ранніми, базове репродуктивне число для COVID-19 складає 1,4 – 3,9.

Крива розповсюдження коронавірусної інфекції у Сполученому Королівстві, згідно з даними, отриманими у березні 2021 року, продовжує поступово вирівнюватись, а швидкість потроху знижується.  Остання оцінка значення R від урядової науково-консультативної групи Sage становить від 0,7 і 0,9: це означає, що в середньому кожні 10 людей, хворих на COVID-19, потенційно інфікують від семи до дев’яти осіб, які вступили у контакт.

Вакцинація проти коронавірусу в теорії є ідеальним підходом до досягнення колективного імунітету, однак на практиці ця концепція часом має недоліки: імунний захист, зумовлений введенням деяких вакцин, може з часом зникнути, що вимагає повторної ревакцинації.

Колективний імунітет також гіпотетично може бути досягнутий, коли достатня кількість людей в популяції одужала від хвороби та виробила антитіла проти майбутньої інфекції. Наприклад, ті, хто пережив пандемію грипу 1918 року, згодом отримали імунітет до зараження грипом H1N1, підтипу грипу А. Однак, поки незрозуміло, чи зараження вірусом COVID-19 робить людину несприйнятливою до майбутнього інфікування цим же збудником.

Читайте також: Вакцинація перехворілих 2.0

Дослідження показують, що після зараження деякими коронавірусами повторна інфекція тим самим вірусом – хоча, як правило, і має більш легкий перебіг і трапляється лише у певної частини людей - можлива через місяці чи роки. Навіть якщо зараження SARS-CoV-2 створює тривалий імунітет, за підрахунками експертів, лише у США мало б інфікуватись і перехворіти на коронавірусну інфекцію до 70% населення - понад 200 мільйонів людей, щоб зупинити епідемію. Одночасне захворювання такої величезної кількості людей призвело б до швидкого перевантаження та виснаження системи охорони здоров'я. І, звичайно, не слід забувати, що для країн із регресивною структурою популяції, де значна частка осіб похилого віку, до яких відноситься і Україна, таке набуття колективного імунітету особливо небезпечне через вразливість цього прошарку населення і високу ймовірність летальних та інвалідизуючих наслідків захворювання.

До того ж, експерти досі не знають, скільки триває індивідуальний імунітет до SARS-CoV-2. Дані свідчать, що імунітет може тривати принаймні від 6 до 8 місяців після зараження або вакцинації, але за умови належного реагування імунної системи та проведення повноцінного курсу щеплення. І, на даний момент, вакцину ще не схвалили для застосування в осіб молодше 16 років.

 У лютому незалежний вчений Юян Гу змінив назву своєї популярної моделі прогнозування COVID-19 із «Шлях до колективного імунітету» на «Шлях до нормальності». За його словами, досягнення порогу колективного імунітету виглядає малоймовірним через такі фактори, як вагання із введенням вакцин, мутація вірусу та затримка надходження щеплень для дітей.

Так, Ізраїль розпочав вакцинацію своїх громадян у грудні 2020 року, і, частково завдяки домовленості з Pfizer – BioNTech про обмін даними в обмін на дози вакцин, в даний час він лідирує у світі за рівнем імунізації населення. Тим часом сусіди Ізраїлю - Ліван, Сирія, Йорданія та Єгипет - ще не щепили навіть 1% популяції.

Для більшої наочності завжди можна звернутись до статистики у країнах із різною динамікою імунізації населення: до початку вакцинації, для прикладу, у січні 2021 року кількість хворих у Сполученому Королівстві складала 1,018,700 осіб (1 випадок інфікування на 55 осіб населення) із приростом більше 50 000 осіб на добу, в Ізраїлі, де на цей час вже розпочали вакцинацію, станом на січень всього було зареєстровано 646,277 випадків із приростом більше 10 000 хворих на добу, а в Німеччині – 1,978,590 із приростом понад 25 000 підтверджених випадків на добу.

Станом на 22 квітня 2021 року приріст кількості хворих у країнах із найбільш активною вакцинацією населення, в Ізраїлі та Сполученому Королівстві, значно зменшився (74 виявлених випадків інфікування за 22.04 та  2729 відповідно). В Німеччині із набагато менш активною вакцинацією населення ситуація значно гірше: 18 742 виявлених хворих за 22.04. Безумовно, наведені дані свідчать про значний вплив вакцинації на зменшення поширення коронавірусної інфекції.

Останні дані опитувань свідчать про те, що від 25% до 30% дорослих у ​​США вагаються чи відмовляються отримувати вакцину, що ускладнює перехід мінімального порогу колективного імунітету в 70% без дітей та підлітків. Якщо більшість осіб молодше 18 років не можуть отримати вакцину, 100% людей старше 18 років доведеться вакцинувати, щоб досягти 76% імунітету серед населення.

Читайте також: Міфи про вакцинацію від COVID-19

Вчений також вбачає неможливість колективного імунітету в тому, що вакцини проти COVID-19 є надзвичайно ефективними для запобігання симптоматичному захворюванню, але досі незрозуміло, чи захищають вони від зараження чи поширення коронавірусу. Поява все нових варіантів SARS-CoV-2, які можуть бути більш трансмісивними та стійкими до вакцин, перетворює розробку вакцин на справжні перегони, в яких переможець досі невідомий.

Окремо слід відзначити проблему із тим, що важко буде зупинити людей у бажанні повернутись до допандемічної поведінки. Техас та уряди деяких інших штатів США вже полегшують масковий режим, хоча значна частина їх населення залишається незахищеною, тоді як вчені наголошують, що, навіть після того, як порогове значення імунізації буде досягнене, все одно будуть спостерігатись окремі спалахи захворювання.

Настав час для більш реалістичних очікувань. Вакцина є неймовірним досягненням прогресу, але навряд чи повністю зупинить поширення, тому необхідно продумати вже зараз подальше життя із вірусом, який може ніколи не зникнути. Навіть без колективного імунітету можливість вакцинувати осіб із груп ризику зменшує кількість госпіталізацій та смертність від COVID-19. Хвороба може не зникнути найближчим часом, але її поширеність і загроза, швидше за все, зменшиться.