Коксакі та всі його діти: Інфекційні захворювання, викликані вірусом Коксакі
08 грудня
Віруси Коксакі (Coxsackievirus) — кілька споріднених серотипів ентеровірусів,що передаються переважно повітряно-крапельним та фекально-оральним шляхом.
вірус коксакі

Ентеровіруси це маленькі, безкапсульні РНК-віруси, що належать до родини Picornaviridae. Передумовою для їхнього потрапляння в шлунково-кишковий тракт є стабільність за низького рН. Ентеровіруси відносно стійкі до впливу навколишнього середовища і не чутливі до ліпідорозчинних агентів (ефір, хлороформ).
Чисельни підтипи простіше розділити на категорії:

  1. вірус Коксакі А,  що є відповідальним за такі інфекції як герпангіна, ентеровірусний везикулярний стоматит з екзантемою (також відомий як хвороба рука-нога-рот), гострий лімфонодулярний фарингіт.
  2. вірус Коксакі В є етіологічним чинником епідемічної плейродинії та міокардиту
  3. обидва підтипи А і В викликають вірусний менінгіт, кон'юнктивіт та ГРЗ (гостре респіраторне захворювання), так званий,”літній” грип, з характерними для грипу симптомами 

Сезонність захворювання припадає переважно на кінець літа/осінь.
Ризик зараження можна зменшити, якщо дотримуватись належним чином правил гігієни: регулярне та ретельне миття рук з милом, особливо після зміни підгузників дитині та відвідування туалету. Забруднені поверхні та предмети (включаючи іграшки та дверні ручки) необхідно ретельно обробляти миючими засобами. Слід уникати тісного контакту з хворими (поцілунки, обійми, спільні столові прибори або чашки тощо).

Ентеровірусний везикулярний стоматит з екзантемою (Хвороба рука-нога-рот)

Збудник: В сновному викликається ентеровірусами групи А (EV-A). До них відносяться віруси Коксакі А (A2 - A8, A10, A12, A14, A16), ентеровірус A71 (EV-A71) і новіші серотипи.

Контагіозність: висококонтагіозна хвороба, оскільки часто інфекція протікає безсимптомно, що полегшує його передачу. В перший тиждень захворювання хворі є максимально заразними, особливо за наявності афт (маленьких виразок на слизових із серозним вмістом). Протягом тижнів після виникнення симптомів вірус ще виділяється разом із випорожненнями.  У групі ризику діти до 10 років, але інфікуватися і захворіти може представник будь-якої вікової категорії.

Інкубаційний період: В середньому від 3 до 10 днів (загалом 1-30 днів).

Клінічний перебіг та симптоматика:

  • Захворювання дебютує болем в горлі, відчуттям загального нездужання; рідко, в разі інфікуванням серотипом EV-71 - блюванням
  • Після підвищення температури з 1-2 дня  з’являються макулярні ураження на слизовій оболонці щік, язика та/або твердому піднебінні. Ці ураження слизової оболонки швидко прогресують до везикул; далі везикули ерозуються, оточені еритематозним вінчиком, і прогресують до виразок .
  • Протягом двох наступних днів  також можуть проявитися макуло- та макулопапульозні, частково везикулярні екзантеми, особливо характерним є висип на руках, ногах, сідницях і геніталіях, подекуди висип супроводжується свербежем. 
  • Протягом наступних 24-48 годин  може спостерігатися лихоманка до  38-39 °C


Перебіг: характерний неускладнений перебіг, одужання за 5-7 днів.

Ускладненния: атипові клінічні прояви, як правило, спричинені  штамами вірусу Коксакі EV-71 (поширений переважно у Малайзії, Японії, Китаї, Сінгапурі).

  • Азіатські штами мають більшу частоту ускладнення у вигляді ураження нервової системи (синдром, подібний до поліомієліту, асептичний менінгіт, енцефаліт, енцефаломієліт, гостра мозочкова атаксія, синдром Гієна-Барре, опсоміоклонусний синдром, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія і т.д).
  • Специфічним ускладненням є відшарування нігтьових пластин пальців рук та ніг в інтервалі 4 тижнів після захворювання.


Діагностика: Встановлення  діагнозу переважно ґрунтується на клінічних ознаках. За легкого перебігу лабораторна діагностика не потрібна.
За важкого перебігу та з прогностичною метою у разі інфікування вірусом Коксакі, асоційованим з EV-71:

  • Виявлення вірусу за допомогою ПЛР зі зворотною транскрипцією зі зразку калу, мазка з горла та секрету везикул.
  • У перші два тижні від початку захворювання у 80 % випадків можливе виявлення збудника у калі.
  • Найбільш ізольованими будуть зразки, взяті зі слизових оболонок роту
  • Серологічні тести (наприклад, рівень антитіл) не є рекомендованими через чисельні перехресні реакції.
  • За наявності неврологічних ускладнень показана люмбальна пункція.

Лікування:

  1. Специфічне лікування відсутнє
  2. Профілактика дегідратації переважно охолодженими напоями, уникнення продуктів харчування, що подразнюють слизові (гострі та тверді страви)
  3. Симптоматичне лікування:
  • Протизапальні та знеболюючі препарати (парацетамол та ібупрофен)
  • За необхідності - антигістамінні препарати

Перебіг у вагітних та новонароджених:

  • Більшість ентеровірусних інфекцій під час вагітності перебігають легко або  безсимптомно. Доказові ознаки серйозних ускладнень ентеровірусних інфекцій під час вагітності дуже рідкісні. Однак вагітні жінки, які мають симптоми ентеровірусної інфекції на останніх термінах вагітності, можуть передати вірус новонародженому.
  • Більшість новонароджених мають легку форму захворювання.
  • Ризик тяжкого перебігу захворювання найбільший у новонароджених у перші два тижні життя. У дуже рідкісних випадках може виникнути системна інфекція або залучення життєво важливих органів (печінка, серце), що може призвести до фульмінантного перебігу.

     Герпангіна (Ентеровірусний везикулярний фарингіт)

Збудник: Переважно викликається вірусами Коксакі групи А.

Контагіозність: див. ентеровірусний везикулярний стоматит з екзантемою.

Інкубаційний період: див. ентеровірусний везикулярний стоматит з екзантемою.

Клінічний перебіг та симптоматика:

  • Захворювання супроводжується загальним нездужанням по типу грипу, високою температурою, болем у горлі та при ковтанні.
  • Протягом двох днів після початку симптомів з'являється  герпесоподібний висип, пухирці  діаметром 1-2 мм, оточені червоним вінчиком. Кількість везикул вд ініціальних 4-5 може збільшуватися до 20.
  • Локалізація переважно на мигдаликах, а також на м’якому піднебінні, язичку або язику, особливо на ділянці передньої піднебінної дуги.
  • Протягом наступних 24-х годин висип прогресує у виразки, вкриті фібрином.

Перебіг: характерний неускладнений перебіг, одужання  протягом 7 днів.

Ускладнення: Переважно не характерні (див. ентеровірусний везикулярний стоматит з екзантемою). Можливе поєднання з іншими формами ентеровірусів.   

Діагностика: зазвичай достатньо оцінки клінічних проявів для постановки правильного діагнозу.

Лікування:

  1. Симптоматичне лікування: Протизапальні та знеболюючі препарати парацетамолу та ібупрофену

Через виражений больовий компонент маленькі пацієнти дуже неохоче вживають пиття і їжу, тому необхідно щадне харчування (наприклад, пюре), охолоджені напої.


Епідемічна міалгія (епідемічна плейродинія), також відома під назвою  Борнгольмська хвороба.

Збудник:  В основному викликається вірусами Коксакі Групи В (В1-В5), рідше групи А чи еховірусами.

Контагіозність: Ризик інфікуватися існує вже до появи симптомів захворювання. Протягом тижнів після виникнення симптомів вірус ще виділяється разом з випорожненнями. У групі ризику діти та підлітки, але інфікуватися і захворіти може представник будь-якої вікової категорії.

Інкубаційний період: Декілька днів.
.
Клінічний перебіг та симптоматика:

  • Раптовий оперізуючий біль у ділянці грудній клітці, можлива локалізація у епігастрії, нижньої частини спини (етіологія болю пов'язана з запальними процесами м'язів груднини та спини, в т.ч. можливе ускладнення плевритом).
  • Біль колючого характеру, посилюється під час акту дихання
  • Травматичний генез повністю виключено
  • Симтоми загального нездужання, лихоманка, головний біль, біль у горлі, блювання
  • Можлива міалгія та м’язова слабкість інших груп м’язів (наприклад, кінцівок, плечового пояса)

Перебіг: характерний неускладнений перебіг, одужання  протягом 7-14 днів.

Ускладнення: рідко. Можливі сценарії асептичного менінгіту, плевриту, перикардиту, міокардиту, перитоніту, орхіту, епідидиміту.

ДІагностика:

  1. За даними фізикального обстеження, аускультативно - ознаки плевриту.
  2. Лабораторно:
  • С-реактивний білок - від нормальних показників до підвищених.
  • Виявлення вірусу за допомогою ПЛР зі зворотньою транскрипцією із зразку калу, мазка з ротоглотки.
  • Тест на виявлення нейтралізуючих антитіл

Інструментальна діагностика

  1. УЗД, рентген, КТ - для виключення/підтвердження плеврального випоту
  2. МРТ- можливі ознаки міозиту

За суперечливих даних діагностики: виключення інфаркту міокарда, пневмотораксу, плевриту, пневмонії, перелому ребер

Лікування:

  1. Специфічне лікування відсутнє
  2. Симптоматичне лікування: протизапальні та знеболюючі препарати (парацетамол та ібупрофен)
  3. Локально - тепло

 

facebook коментарі

Громадська організація INgenius – україномовна медична платформа, що пропагує доказову медицину серед спільноти лікарів в Україні з 2016 року. Наша команда створила відкриту базу з перекладених протоколів лікування, аналітичних статей про достовірні методи лікування та розбори фуфломіцинів. Також ми організовуємо на високому рівні події для медиків. 

Якщо Ви хочете ще більше доказового україномовного контенту, цікавіших експериментів та практичних заходів, підтримайте нас за допомогою донатів!

Зібрані кошти будуть витрачені на: 
- технічне забезпечення сайту;
- щомісячний платіж за платформи такі як ZOOM, telegram і т.д.;
- оплату дизайнера;
- безкоштовні заходи;
- рекламу.

Кожний Ваш внесок - це вклад у майбутнє не тільки наше як платформи, але й також у прогресивний розвиток доказової медицини в України.
Revolution in you!

Допоможіть нам залишатися з вами

Кожний Ваш внесок - це вклад у майбутнє не тільки наше як платформи, але й також у прогресивний розвиток доказової медицини в України.
Revolution in you!

Зворотній зв’язок

info@ingeniusua.org
Тропічні вірусні інфекції, про які ви, можливо, ще не знаєте
Люди зазвичай заражаються вірусом Ласса від попадання сечі або фекалій заражених щурів Mastomys natalensis. Вірус Ласса також може поширюватися між лю...
Слив'як Катерина
14 грудня 2019