Чому не слід боятись ліків?
11 травня
Причини та наслідки неналежного прийому призначених лікарських засобів.
не треба боятись ліків

Успішне лікування різноманітних захворювань, як відомо, потребує максимального комплаєнсу та належного виконання лікарських призначень. Але в умовах реальності це звучить майже утопічно.

Хто з вас хоча б раз не приймав нестероїдний протизапальний засіб від головного болю або при легкому нездужанні чи температурі тіла 37,1? Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) мають чіткі покази до застосування, які включають м’язові болі, дисменорею, артрити, лихоманку, подагру, мігрені та деякі випадки гострої травми. Деякі з них, широко розповсюджені на теренах нашої країни як популярні універсальні знеболювальні, такі як анальгін, є небезпечними через токсичну дію на червоний кістковий мозок (агранулоцитоз і панцитопенія є побічними ефектами анальгіну, небезпечними для здоров’я та життя). Це і послужило причиною заборони цього засобу у Швеції, США, Сполученому Королівстві та Індії.

Читайте також: Найчастіші ознаки, що лікар лікує вас неправильно

Але навіть не забороненим препаратам є чим здивувати вас. Так, у дослідженні із вибіркою понад 1300 осіб, які приймали ібупрофен, було продемонстровано, що більше третини з них також отримують ще один медикамент із групи НПЗЗ (а частина цієї групи ще й не знала про те, що обидва препарати мають схожу дію) та близько 15% вибірки перевищували денну норму прийому. На перший погляд безпечний, ібупрофен, як і велика кількість інших НПЗЗ, серед побічних ефектів, зокрема, має шлунково-кишкові кровотечі та ульцерогенну дію, а німесил, який можна купити у звичайній аптеці при будь-яких симптомах ГРВІ, у багатьох країнах Європи відпускається за рецептом.

Згідно з даними огляду, опублікованого в Annals, від 20 до 30% лікарських призначень не виконуються належним чином, а приблизно 50% ліків від хронічних захворювань не приймаються за призначенням. Пацієнти ж, які отримують ліки, що відпускаються за рецептом, незалежно від того, чи це проста інфекція чи стан, що загрожує життю, зазвичай приймають лише приблизно половину призначеного курсу медикаментів.

Читайте також: Ефективний діалог з лікарем

Ця відсутність комплаєнсу, як пишуть автори, за приблизною оцінкою може призвести до 125 000 летальних наслідків та щонайменше 10% усіх госпіталізацій, а також коштуватиме американській системі охорони здоров’я від 100 до 289 мільярдів доларів на рік. У чому ж проблема?

На думку спеціалістів, однією з причин є стан під назвою «фармакофобія», що характеризується виникненням страху перед ліками та негативним ставлення до медикаментів загалом. Нещодавно науковці проводили онлайн-опитування для визначення передвісників фармакофобії. Отримані результати дозволяють припустити, що одним із таких чинників є схильність до віри в теорії змови (на кшталт «багато хвороб є вигаданими і на нашій вірі у них хочуть нажитись виробники ліків»), причому вища схильність до віри в теорії змови призводить до більшої фармакофобії.

Зокрема, це стосується кортикостероїдів, які є невід'ємною складовою лікування бронхіальної астми, великої кількості дерматологічних та ревматологічних нозологій, запальних захворювань кишечника, множинного склерозу тощо. Останнім часом, знаючи, що кортикостероїди призначаються для лікування COVID-19, досить поширене їх амбулаторне самопризначення навіть серед безсимптомних хворих. Слід зауважити, що дана група ліків виписується лише лікарями за наявності чітких показів, а при коронавірусній інфекції є визначені критерії потреби в кортикостероїдах, і це однозначно не профілактика або легкий чи середньої тяжкості перебіг.

Читайте також: Препарати, що не лікують COVID-19

Іншими причинами того, що пацієнти відмовляються дотримуватись рекомендацій і отримувати належне медикаментозне лікування, є:

  1.       Відсутність розуміння природи захворювання та потреби в ліках, природи побічних ефектів або часу, необхідного для отримання результатів;

  2.       Велика кількість призначених препаратів (як фінансове навантаження, так і незручність у прийомі);

  3.       Відсутність симптомів на момент звернення до лікаря;

  4.       Страх виникнення залежності від ліків;

  5.       Страх перед розвитком побічних ефектів;

  6.       Скептичне ставлення до ліків і медицини в цілому.

Крім недостатньо сумлінного виконання призначення лікарів, ця медаль має й іншу сторону: надмірне використання ліків. Причому це не лише перевищення тривалості курсу, як це часто буває із судинозвужуючими назальними краплями, а й необґрунтований прийом при появі будь-яких симпмтомів або навіть «для профілактики».

Набагато більш серйозну загрозу не лише для окремих осіб, а і для людства в цілому, являє собою неконтрольований прийом антибіотиків. Згідно з результатами британського дослідження 2014 року, 80-90% усіх антибіотиків призначають на первинній медичній ланці. Дані опитування лікарів загальної практики Сполученого Королівства свідчать, що половині всіх пацієнтів, які звертались із кашлем, застудою та вірусною ангіною, був призначений антибіотик..

Але, наче цього було недостатньо, дуже поширеним є самопризначення: в наших реаліях часто можна почути, що антибіотик як рукою зняв усі симптоми, починаючи від субфебрильної температури тіла і закінчуючи діареєю, в осіб, які вирішили навіть не звертатись до лікарів, знаючи про такий «чудодійний засіб».

Ще у 2015 році ВООЗ оголосила про створення глобального плану по боротьбі з антибіотикорезистентністю. Раціональна антибіотикотерапія, як відомо, включає в себе призначення антибіотиків виключно при підтвердженій бактеріальній інфекції. Ці ліки необхідно вживати одним повноцінним курсом для елімінації бактеріального агента, проте повторне виникнення, наприклад, кашлю або нежитю після вилікованої пневмонії зовсім не означає, що знову з’явилась потреба в антибіотиках, тому нехай зайві таблетки в упаковці там і лишаються.

Широко розповсюдженими як у світі, так і, на жаль, у нашій країні є недовіра та навіть страх перед гормональними препаратами, зокрема – перед жіночими статевими гормонами. Спектр їхнього призначення варіює від лікування синдрому полікістозних яєчників і зупинки ювенільних кровотеч до замісної терапії в жінок постменопаузального періоду. У1990-х роках були проведені два масштабних дослідження, результати яких викликали занепокоєння щодо безпеки замісної гормональної терапії при менопаузі (ЗГТ). На думку науковців, тривала ЗГТ може збільшити ризик виникнення раку молочної залози та серцево-судинних захворювань.

Довгострокові рандомізовані клінічні дослідження WHI, опубліковані в 2020 році, показали значне зменшення частоти постановки діагнозу раку молочної залози та смертності серед жінок, які за призначенням отримували ЗГТ, що містить лише естроген, тоді як жінки, що приймали комбіновані ліки, що містили естроген та прогестаген, дійсно мали підвищений ризик раку молочної залози, але значне збільшення смертності не було зареєстроване.

Щодо комбінованих оральних контрацептивів, які рекомендовано вживати із застережністю при порушеннях згортання крові, слід сказати, що терапевтична користь від застосування за показами набагато вища. В огляді бази даних Cochrane вчені дійшли висновку, що слід призначати ці ліки із мінімально можливою дозою етинілестрадіолу, тобто 30 мкг етинілестрадіолу з левоноргестрелом.

facebook коментарі
Допоможіть нам залишатися з вами

Кожна ваша копійка допомагає нам продовжувати робити нашу справу

Дякуємо вам, що вирішили нам допомогти  добровільною пожертвою.

 

Зворотній зв’язок
+38 (063) 506 10 54
ingeniusua@gmail.com
Як пандемія доб'є антибіотикорезистентність?
Раціональне та обгрунтоване використання антибіотиків важлива складова охорони здоров'я населення в усьому світі, але пандемія COVID-19 суттєво вплину...
Роман Деркач
07 грудня 2020
Менеджмент та лікування тонзиліту здорового лікаря
Основні аспекти лікування тонзиліту, показання до використання додаткових методів діагностики та тонзилектомії.
Роман Деркач
28 червня 2020