Останній метааналіз на цю тему підтверджує високу ефективність вакцин проти COVID-19 і чітко демонструє, що їх переваги значно перевищують ризики. Однак не можна відкидати факт того, що серед вакцинованих осіб були окремі випадки побічних реакцій, включаючи розвиток міокардиту. 95% цих випадків описуються як легкі з переважно нетривалою госпіталізацією. З урахуванням глобального застосування вакцин проти COVID-19  (понад 13,3 мільярдів доз), поява побічних ефектів не є несподіванкою. Тому важливо, щоб медичні фахівці уважно відслідковували будь-які симптоми, що виникають після щеплень сучасними вакцинами проти COVID-19.

Важливо зазначити, що міокардит як побічний ефект виникає не тільки після вакцинації проти COVID-19. Під час аналізу одинадцяти досліджень, які охоплювали різні нековідні вакцини (десять мільйонів щеплень), була проведена оцінка даних щодо випадків міокардиту. Перш за все, виявлено, що частота міокардиту була значно вищою після живої вакцини проти віспи, ніж після вакцинації проти COVID-19. Після щеплення проти грипу або інших патогенів вона була приблизно на однаковому рівні з частотою випадків після вакцинації проти COVID-19.   

Як розпізнати перші симптоми міокардиту, які ще види запалення серця існують і як відрізняється їх діагностика та лікування? В усіх цих питаннях спробуємо розібратися в цій статті.

Види запалення серця

Залежно від того, який шар серця запалений, його називають ендокардитом (запалення внутрішньої оболонки), міокардитом (запалення м'язового шару) або перикардитом (запалення перикарда).

Міокардит – захворювання серцевого м'яза (міокарда), яке супроводжується його запаленням і нездатністю виконувати свої функції. Найпоширенішою причиною міокардиту в Україні є вірусна інфекція, спричинена вірусом Коксакі типу В, парвовірусом B19 та іншими. Пацієнти часто повідомляють, що нещодавно перенесли інфекцію верхніх дихальних шляхів. Рідше міокардит викликають аутоімунні захворювання, бактерії та паразити.

Багато випадків міокардиту протікають безсимптомно і залишаються непоміченими пацієнтом. У симптоматичних випадках основними скаргами є:

1. ознаки серцевої недостатності (особливо падіння працездатності)
2. подразнення перикарда (біль у грудях) 
3. серцева аритмія (прискорене серцебиття)

Історія захворювання (перенесені інфекції) та клінічне обстеження, зокрема аускультація серця, можуть допомогти у початковій диференційній діагностиці. Збільшення ознак запалення (лейкоцити, С-реактивний білок) зазвичай виявляється в аналізах крові. Деякі пацієнти також можуть мати підвищений рівень серцевих ферментів. Результати ЕКГ (зміни сегмента ST, аритмія) та ехокардіографії можуть підтвердити підозрюваний діагноз; у разі необхідності може бути виконана МРТ серця. Для пацієнтів з вираженими симптомами може бути проведена біопсія міокарда в рамках катетеризації серця для підтвердження діагнозу.

Лікування спрямоване лише на симптоми. Пацієнт має залишатися в ліжку під час гострої фази та перебувати під наглядом лікарів. За потреби надають кисень та знеболювальні препарати. Моніторинг під час гострої фази є важливим, оскільки міокардит на цьому етапі може призвести до раптової зупинки серця. При аутоімунних захворюваннях призначається цілеспрямована імуносупресивна терапія, при бактеріальному міокардиті – антибіотики після аналізу на збудників.

У разі виявлення симптомів серцевої недостатності застосовується відповідне лікування. Залежно від характеру захворювання може бути необхідним відпочинок пацієнта протягом кількох місяців.

Більшість випадків міокардиту завершуються без наслідків. Рідко можуть залишатися безпечні серцеві аритмії. Важкі ускладнення, такі як раптова серцева смерть або постійна лівошлуночкова недостатність, відбуваються рідко.

Ендокардит – це запалення внутрішньої оболонки серця (ендокарда). Ендокард покриває всю внутрішню частину серця, включаючи серцеві клапани. Найпоширеніша форма – інфекційний ендокардит, викликаний стафілококами або стрептококами. Особливою формою є менш поширений неінфекційний ендокардит. Він виникає як частина збою в роботі імунної системи, наприклад, при аутоімунних захворюваннях, алергічних реакціях або після перенесеної стрептококової інфекції.

Серцеві клапани – це випинання ендокарда, які, як правило, найбільш сильно пошкоджуються при ендокардиті. Мікроорганізми оселяються там, руйнують їх і утворюють так звані вегетації – відкладення бактерій та лейкоцитів. Це може призвести до того, що уражені клапани стають не щільними або згодом стискаються через рубцювання. Відкладення також можуть відриватися від клапанів і переноситися з потоком крові до інших органів, де вони блокують кровоносні судини і, таким чином, спричиняють зниження кровообігу. Найчастіше ендокардит вражає мітральний клапан серця.

Найпоширенішими збудниками ендокардиту є α-гемолітичні стрептококи, які потрапляють у кров з носоглотки та колонізують серце. Зазвичай вони викликають підгострий ендокардит. Стафілококи також є поширеними збудники ендокардиту, особливо у міських регіонах їх кількість останнім часом значно зростає. Ендокардит, спричинений стафілококами, часто спостерігається у наркоманів, які вводять наркотики внутрішньовенно; збудники переносяться до серця через нестерильні голки. Рідше зустрічаються гострі ендокардити, викликані ентерококами, які потрапляють в організм у складі інфекцій сечовивідних шляхів. Підвищений ризик ендокардиту існує у випадку попередніх ушкоджень серця, або якщо пацієнт вже переносив раніше операції на серці.

Симптоми можуть варіюватись від неспецифічних загальних проявів, таких як втома і слабкість, до серйозних септичних реакцій із високою температурою тіла та задишкою. Крім того, інфекційні бляшки (септичні емболії) можуть відділятися, що може призвести, наприклад, до інсульту. Прогресуюче ураження серцевих клапанів може спричинити серцеву недостатність.

Діагноз ставиться шляхом спостереження за відповідними клінічними симптомами та виявлення збудників у посіві крові. Для оцінки точного ступеня захворювання часто проводять ТЕЕ (трансезофагеальна ехокардіографія).

Інфекційний ендокардит – вкрай серйозне захворювання, яке потребує дбайливого і тривалого лікування. Комбіновані антибіотики в високих дозах застосовуються протягом 4-6 тижнів. Вибір антибіотиків залежить від очікуваного збудника і частково від того, чи був встановлений штучний серцевий клапан у пацієнта. Антибіотикотерапію слід розпочинати при найменшій підозрі на ендокардит, не чекаючи результатів культури крові. Як тільки збудник встановлений, антибіотикотерапію можна скоригувати.  

У деяких випадках серцеві клапани вже настільки пошкоджені, що функція серця суттєво обмежена. В таких випадках, крім антибіотикотерапії, необхідно лікувати серцеву недостатність. Іноді не обійтись без хірургічного втручання для заміни ураженого серцевого клапана. Без антибіотикотерапії ендокардит часто стає причиною смерті. Навіть з антибіотикотерапією прогноз сильно залежить від супутніх обставин, таких як вік, тип збудника, імунітет пацієнта, ускладнення тощо.

Перикардит – це запалення навколосерцевої сумки. Перикард – це мішок, наповнений невеликою кількістю рідини, який оточує серце. Розрізняють перикардит з перикардіальним випотом (ексудативний) і перикардит без перикардіального випоту (фібринозний).

У більшості випадків запалення перикарда викликають віруси, які інфікують його під час респіраторних інфекцій. Рідше це може бути результатом системних захворювань, таких як аутоімунні захворювання, бактеріальні інфекції, пухлини, прийом лікарських засобів, радіаційна терапія або нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Наприклад, у випадку ниркової недостатності, яка призводить до підвищення рівня сечовини в крові (уремії), також може розвинутися перикардит.

Пацієнти з фіброзним перикардитом відчувають колючий біль у грудях, який може віддавати у ліве плече та спину, і часто схожий на симптоми серцевого нападу.  У багатьох пацієнтів спостерігаються супутні симптоми грипоподібної інфекції з респіраторними проявами (кашель, біль у горлі), що вказує на вірусну природу перикардиту. Ексудативний перикардит характеризується помірним болем. Якщо утворюється велика кількість ексудату, можуть виникнути ознаки правосторонньої серцевої недостатності, наприклад, розширення шийних вен і дискомфорт у животі через застій крові у печінці. Випіт, який впливає на гемодинаміку, супроводжується ознаками шоку, такими як тахікардія та гіпотензія.

Гострий вірусний перикардит зазвичай діагностується клінічно. У випадку фібринозного перикардиту може бути присутній характерний звук над серцем (тертя перикарда). Загальний аналіз крові зазвичай вказує на збільшення показників запалення (лейкоцити, С-реактивний білок), а також може бути підвищений рівень серцевих ферментів. ЕКГ часто виявляє типові зміни. Для уточнення діагнозу застосовують ехокардіографію, рентген грудної клітки і, за необхідності, КТ. Важливо виключити серцевий напад у процесі диференційної діагностики.

Лікування гострого вірусного перикардиту є симптоматичним і включає постільний режим та прийом знеболювальних препаратів, таких як парацетамол та ібупрофен. При інших формах перикардиту лікується основне захворювання. У випадку перикардіального випоту, що впливає на гемодинаміку, може бути необхідний перикардіоцентез. При хронічному констриктивному перикардиті, крім лікування проявів серцевої недостатності, часто потрібне хірургічне видалення перикарду (перикардектомія).

Висновок

Перш за все, міокардит після вакцинації переважно має транзиторний характер, і пацієнти зазвичай повністю одужують. У порівнянні з цим, зараження COVID-19 може спричинити більш важкі та триваліші випадки міокардиту. 

Важливо підкреслити, що випадків міокардиту після введення бустерних доз не було виявлено. Отже, запалення серця здебільшого пов'язано з другою дозою вакцини, і немає підстав очікувати подібного ризику з майбутніми бустерними дозами. Якщо бустерні вакцини проти COVID-19 стануть аналогічними до щорічної вакцини проти грипу, то ймовірність виникнення міокардиту буде низькою.

Симптоми міокардиту, пов'язані з вакциною, зазвичай з'являються протягом тижня після щеплення. Якщо у вас з'явилися будь-які з наступних нових симптомів, вам слід звернутися за медичною допомогою:  

1. Біль або стиснення в грудях, які віддають в інші ділянки тіла
2. Біль у шиї, який віддає в плечі та/або руки 
3. Задишка при ходьбі або виконанні легких фізичних вправ 
4. Утруднене дихання під час відпочинку або запаморочення 
5. Відчуття прискореного серцебиття, або якщо серце б'ється в незвичному ритмі 
6. Відчуття загального нездужання.

І памʼятайте, що чим раніше почати лікування, тим краще прогноз на повноцінне одужання.