Синдром гіперімуноглобуліну Е вперше був описаний як синдром Джоба в 1966 році, коли у 2 пацієнтів було зареєстровано екзематозний дерматит, періодичну появу стафілококових фурункулів, гіпермобільність суглобів/повторні переломи кісток та характерні грубі риси обличчя.

Педіатр Ребека Баклі розширила клінічну картину в 1972 р. та повідомила про зв'язок із підвищеним імуноглобуліном Е (IgE) у пацієнтів із синдромом гіпер-IgЕ. Синдром гіперімуноглобуліну Е в даний час визнаний первинною імунодефіцитною хворобою, що характеризується періодичними абсцесами шкіри, повторною пневмонією з пневматоцеле, екзематозним дерматитом та підвищеним рівнем IgE у сироватці крові. Спочатку повідомлялося, що синдром має аутосомно-домінантний тип успадкування, але є також про випадки аутосомно-рецесивного успадкування та спорадичні випадки.

Ознаки та симптоми

У пацієнта можуть бути:

• Часті шкірні інфекції
• Абсцеси шкіри або легенів, які часто повторюються
• Суха шкіра, що свербить (екзема)
• Часті пневмонії
• Грибкові інфекції
• Підвищений IgE  (більше 1000 МО/мл, у багатьох пацієнтів рівні перевищують 50,000 МО/мл) 

Ускладнення синдрому гіпер- IgE, залежно від генетичної мутації:

STAT3 мутація:

• Затримка втрати молочних зубів
• Великі кісти в легенях(пневматоцеле)
• Збільшення частоти переломів кісток
• Аномальне викривлення хребта (сколіоз)
• Зміни в судинах (аневризми)
• Лімфома

DOCK8 мутація:

• Астма та інші алергічні розлади
• Вірусні шкірні інфекції (бородавки, контагіозний молюск, герпес)
• Рак шкіри
• Лімфома

Рецидивуючий або хронічний середній отит та синусит зберігаються у дорослому віці. Хоча цим пацієнтам рекомендовано хірургічне втручання, операція рідко має сприятливі результати, і після неї може виникнути стійка оторагія.

Харчові та респіраторні алергени можна ідентифікувати за допомогою звичайного тестування на алергію; однак уникнення відомих алергенів має мінімальний вплив на дерматит пацієнта або інші атопічні особливості цього синдрому.

У пацієнтів з синдромом гіпер-IgE з аутосомно-домінантним типом успадкування переломи можуть бути наслідком мінімальної травми (патологічні переломи). Найчастіше страждають довгі кістки, ребра, хребці та тазові кістки.

Пневматоцеле часто розвивається після пневмонії при домінантному типі успадкування. Хронічний кашель з гнійною мокротою супроводжує утворення пневматоцеле. При рецесивному типі успадкування пневматоцеле розвивається рідко.

У пацієнтів при аутосомно-рецесивному типі нерідко спостерігаються неврологічні симптоми, які дуже пов'язані з судинними патологіями, включаючи стеноз, оклюзію та формування аневризми.

Аномалії обличчя при аутосомно-домінантному типі успадкування змінюються залежно від віку. Немовлята та діти молодшого віку часто не демонструють характерних рис обличчя, виявлених у пацієнтів старшого віку. Однак до середини дитинства більшість хворих мають грубі риси обличчя, грубе чоло, широке перенісся та ніс «цибулинкою». Можуть бути наявні аномалії обличчя середньої лінії, такі як розщеплення губи та піднебіння. У кількох пацієнтів повідомлялося про краніосиностоз. Такі скелетні аномалії відсутні у пацієнтів з аутосомно-рецесивним типом успадкування.

Екзематозний дерматит та ліхеніфікація вражають обличчя, тулуб та кінцівки. Дерматит зі свербежем, що призводить до екскоріацій. Він відрізняється від типової екземи тим, що інфіковані важкі екзематозні ураження шкіри зустрічаються рідше; натомість у пацієнтів з гіпер-IgE розвиваються фурункули, глибокі холодні абсцеси та навіть піоміозит.

У пацієнтів з аутосомно-домінантним типом переломи можуть призвести до асиметрії кінцівок або грудної клітки. Сколіоз розвивається в підлітковому віці, а аномалії хребців викликають деформацію хребта. Одне недавнє дослідження повідомило про гіпермобільність суглобів приблизно у 70% хворих. Стоматологічні відхилення також часто спостерігаються. Повідомляється, що деякі пацієнти з аутосомно-домінантним типом не втрачають молочних зубів. Вони залишаються, навіть коли прорізуються постійні зуби.

Хронічний синусит, хронічний бронхіт та абсцеси легенів є загальними синопульмональними проявами. Гнійний кашель з  мокротою, часто зустрічається у пацієнтів, у яких розвивається пневматоцеле, хоча у деяких осіб наявний сухий кашель .

Лікування

Профілактичні протимікробні засоби проти видів S.aureus та Candida є найважливішим лікуванням. Протистафілококові антибіотики першого ряду —  це диклоксацилін або триметоприм-сульфаметоксазол. Флуконазол є препаратом вибору проти видів Candida.

Екзематозний дерматит вимагає суворої місцевої терапії стероїдами та зволожуючим кремом. Місцеве застосування інгібіторів кальциневрину (такролімус та пімекролімус) також може використовуватися для контролю екзематозних уражень, але їх імунодепресивний вплив слід ретельно контролювати. Часто потрібен препарат для боротьби зі свербежем; це може бути димедрол або антигістамінні засоби більш тривалої дії, такі як лоратадин, фексофенадин, дезлоратадин або цетиризин.

Коли розвивається пневмонія, це, як правило, відбувається внаслідок інфікування S.aureus Внутрішньовенне введення нафциліну або ванкоміцину для метицилінорезистентного S.aureus(MRSA) є терапією першої лінії. Haemophilus influenzae тип b та нетипові штами також викликають пневмонію; у цих випадках цефуроксим внутрішньовенно є препаратом вибору. Суперінфекція пневматоцеле або абсцесів легенів видами Aspergillus вимагає внутрішньовенного введення амфотерицину протягом декількох місяців; як правило, також необхідне хірургічне втручання.

Трансплантація кісткового мозку лікує значну кількість первинних імунодефіцитних захворювань. Враховуючи роль DOCK8 у розвитку та функціонуванні Т- та В-клітин, дефіцит DOCK8 може вимагати трансплантацію кісткового мозку у більш ранньому віці.

Прогноз

Довгостроковий прогноз для осіб з гіпер-IgE залежить від типу наявного стану (аутосомно-домінантна або аутосомно-рецесивна форма) та того, наскільки важким є перебіг хвороби.

Більшість людей з аутосомно-домінантною формою живуть до середини дорослого віку, але скорочення тривалості життя є загальним явищем.  Найстарша особа мала вік приблизно 60 років. Повідомлялося про смерть у другому та третьому десятиліттях життя через важку хворобу легень та інфікування пневматоцеле. Інші повідомлення про ускладнення включають інфаркт міокарда , пов'язаний з аневризмою коронарних артерій та субарахноїдальний крововилив, пов'язаний з внутрішньочерепною аневризмою. Також повідомлялося про лімфоми та інші злоякісні новоутворення. 

Прогноз для осіб з аутосомно-рецесивною формою є гіршим, оскільки більшість уражених осіб не досягають повноліття, якщо їх не лікувати. Цей тип захворювання має високу смертність через сепсис, інфекції центральної нервової системи та ранній початок появи злоякісних новоутворень. Відомо, що особи з мутаціями гена DOCK8 мають часті ускладнення шкірних вірусних інфекцій, спричинених вітряною віспою, вірусами простого герпесу, ВПЛ та вірусом контагіозного молюска у молодому віці.