Синдром обструктивного апное сну (далі СОАС) - це розлад сну, що характеризується повторюваною обструкцією (апное) або звуженням (гіпопное) верхніх дихальних шляхів під час сну, при збереженій функції дихальних м'язів, що призводить до зниження насичення крові киснем та пробудження під час сну (часто неусвідомлені). Це порушення викликає фрагментацію сну, що є причиною надмірної денної сонливості.

У чому причина?

Під час сну м'язи людини розслабляються, через що м’які тканини навколо них під дією сили тяжіння опускаються вниз. У більшості людей це не викликає проблем з диханням. Однак у людей із СОАС, внаслідок опускання м'яких тканин голови та шиї виникає звуження дихальних шляхів. Це призводить до зниження рівня кисню у крові й мозок активує рефлекс, щоб м’язи голови та шиї злегка напружилися, знімаючи тиск із трахеї, через що людина прокидається. Як тільки рівень кисню в крові нормалізується, мозок спробує відновити цикл сну, а це означає, що м’язи знову розслабляться й епізод прокидання повториться. До факторів, що сприяють обструкції горла під час сну належать надмірна вага, через яку об'єм м'яких тканин шиї буде збільшеним, чоловіча стать, похилий вік, велика шия (>43 см у чоловіків і >40 см у жінок), гіпертрофія піднебінних мигдаликів, довгий язичок піднебіння, вживання алкоголю, особливо перед сном, куріння, приймання заспокійливих лікарських засобів (снодійні, транквілізатори), викривлена носова перегородка, часті інфекції верхніх дихальних шляхів, алергічний риніт, цукровий діабет, акромегалія, гіпотиреоз, положення для сну на спині.

Зв’язок між гіпертензією та СОАС

Патофізіологія артеріальної гіпертензії (АГ) при СОАС складна та залежить від різних факторів, таких як нічний зсув рідини, підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, порушення якості сну, підвищення симпатичного тонусу при зниженні парасимпатичного тонусу та цитокін-опосередкований ефект гіпоксемії.

• У нічний час рідина з нижніх кінцівок перерозподіляється на шию, що викликає подальшу обструкцію та підвищення артеріального тиску, а також епізоди гіпопное або гіпоксії у хворих на АГ та СОАС. 
• Ренін-ангіотензин-альдостеронова система - це гормональна система, яка регулює артеріальний тиск, баланс рідини та електролітів в організмі. Рецидивуючі епізоди обструкції верхніх дихальних шляхів призводять до гіпоксії, що зі свого боку призводить до посилення активації реніну. Ренін викликає перетворення ангіотензиногену на ангіотензин I, який надалі перетворюється на ангіотензин II. Ангіотензин II – сильний судинозвужувальний пептид, що викликає вазоконстрикцію та підвищує артеріальний тиск. А надлишковий рівень альдостерону викликає набряк тканин носоглотки та верхніх дихальних шляхів, що призводить до обструкції дихальних шляхів та подальшого прогресування СОАС.
• СОАС є однією з найважливіших причин порушення якості сну. Порушення сну чи його дефіцит також є потенційним чинником розвитку гіпертензії.
• Симпатична нервова система активується, а парасимпатична нервова система дезактивується при зміні рівнів кисню та вуглекислого газу, які спричинені явищами апное. Активація симпатичної нервової системи призводить до підвищення рівня катехоламінів, що зберігається і вдень і може стати причиною розвитку гіпертензії.
• Також було відмічено, що СОАС корелює зі збільшенням системного запалення. Окислювальний стрес, спричинений СОАС, діє як ішемічно-реперфузійне ушкодження, що призводить до вивільнення активних форм кисню. Це загальне збільшення окисного стресу призводить до збільшення серцево-судинного ризику. Дослідження на мишах показали, що аторвастатин, який, як відомо, зменшує запалення, запобігає різноманітним несприятливим серцево-судинним процесам, пов'язаним з періодичною гіпоксією.

Діагностика

Будь-якому дорослому пацієнту з такими симптомами як втома, надмірна сонливість вдень, неефективний сон, пробудження з відчуттям задишки або якщо особа, яка спить з хворим, підтверджує голосне хропіння під час сну або зупинку дихання, необхідно провести нічну лабораторну полісомнографію. Під час тесту за пацієнтами спостерігають за допомогою ЕЕГ для оцінки мозкової активності, пульсоксиметрії, датчиків температури та тиску для виявлення потоку повітря через ніс та ротову порожнину, дихальних імпедансних плетизмографічних ременів навколо грудей та живота для виявлення руху під час дихання, електродів ЕКГ та датчиків ЕМГ для виявлення скорочення м'язів підборіддя, грудей та ніг.

Лікування

1. Зміна способу життя є першим та початковим лікуванням. Важливість зниження ваги слід підкреслити у пацієнтів із СОАС із надмірною масою тіла та ожирінням. Пацієнтів слід інформувати про вплив тривалості сну на їх здоров'я та надавати перевагу сну не менше 7–8 годин на добу. Пацієнтам слід рекомендувати уникати вживання алкоголю, бензодіазепінів, опіатів та деяких антидепресантів, які можуть погіршити їх стан. СОАС, який більш виражений у положенні лежачи на спині, можна лікувати за допомогою спеціального пристрою, що дозволяє утримувати пацієнта на боці.
2. Для всіх пацієнтів важливо усунути будь-яку супутню назальну обструкцію за допомогою назальних стероїдів при алергічному риніті або хірургічним шляхом при колапсі носового клапана. При наявності інших анатомічних факторів, що підвищують ризик СОАС, рекомендується проведення операцій, що їх корегують, наприклад, тонзилектомія, увулопалатофарингопластика, хірургія щелепи. Новішим варіантом є імплантація стимулятора під’язикового нерва, який контролює підборідно-язиковий м’яз. Нервова стимуляція не дозволяє язику розслаблятися і тиснути назад на горло під час сну, тим самим полегшуючи обструкцію.
3. Підтримання постійного позитивного тиску у дихальних шляхах є найефективнішим методом лікування СОАС у дорослих. Для цього використовується спеціальний пристрій для підвищення тиску повітря в дихальних шляхах під час вдиху, який нагнітає стиснене повітря в дихальне горло, залишаючи його відкритим. Ці пристрої проштовхують повітря через шланг, який прикріплюється до спеціальної маски, яку одягають на обличчя під час сну.
4. Для пацієнтів, які не можуть або не хочуть використовувати попередній метод лікування, можна використовувати індивідуально підібрані оральні пристрої для просування нижньої щелепи, щоб збільшити простір у задній частині горла і полегшити обструкцію дихальних шляхів. Зазвичай це підходить для пацієнтів із відповідним зубним рядом і легким або помірним СОАС.