Мазки на флору, посіви, ПЛР, рН-метрія та цитологія – більш-менш знайомі для кожної жінки аналізи. Щось з цього переліку призначається частіше, щось рідше, але не завжди частота застосування та покази відповідають реально доведеним вимогам. Ця стаття має за мету проаналізувати такі рутинні обстеження у кабінеті акушера-гінеколога.   

Мазок на флору
Найбільш популярне дослідження, яке проходять жінки як частину профілактичного огляду, так і для виявлення проблем за наявності скарг.
Напевно, немає української жінки, яка б за все своє життя жодного разу не здавала б цей аналіз. Скільком з них призначали лікування вагінітів лише на основі «поганого» мазку годі уявити, але тут слід безжально визнати, що даний аналіз у звичному для нас варіанті не має жодного сенсу, та насправді часто призводить до «лікування» тоді, коли жінка не має проблеми. 

Сам аналіз проводиться вже дуже давно, але що ж тоді з ним не так? Є декілька моментів. Перш за все, мікрофлора кожної жінки унікальна, і ізольоване збільшення кількості певних клітин відносно «норми» чи наявність неспецифічних збудників не свідчить про патологічний процес, якщо жінка не має скарг. Власне, на сьогодні ми орієнтуємося перш за все на відчуття самої жінки, а не намагаємося прирівняти її мікрофлору до уявної норми.

Іншим важливим моментом є те, що матеріал мазка висушується та оцінюється в лабораторії через день або навіть більше, і тому можливість побачити збудники як, наприклад, трихомонаду, стає набагато важче. 

Дане обстеження не згадується у жодних гайдлайнах з діагностики вагінітів, натомість зазвичай можна побачити рекомендації щодо нативної мікроскопії, яка виконується в межах 10-20 хв після забору матеріалу лікарем під час прийому. І хоча достовірність тесту є нижчою за посів чи ПЛР, нативна мікроскопія все одно залишається досить простим та швидким дослідженням, яке рекомендоване  до рутинного застосування. 

Посів виділень з піхви на флору та чутливість
Інший аналіз, який знайомий багатьом жінкам, і яким теж часто зловживають під час обстежень. В теорії все виглядає доволі логічно – виділення з піхви переносяться на поживне середовище, і якщо ріст якихось організмів перевищує норму (10*4 КУО), значить вони є у піхві в надлишку і викликають запалення. Але насправді все не зовсім так.

Знову ж таки, мікробіом піхви кожної жінки унікальний, і представлений великою кількістю різноманітних  мікроорганізмів. Навіть, якщо за результатами посіву певний організм виріс у великій кількості, це не значить, що у піхві він теж росте у великій кількості. Це також не значить, що його велика кількість спричинить у піхві запальний процес, бо важливим є саме співвідношення мікроорганізмів, а не їх абсолютна кількість. Говорячи про кількість, теж варто розуміти, що знайома нам норма 10*4 КУО не зустрічається ніде у гайдлайнах щодо вагінальних інфекцій.

Посіви виправдані у випадку, якщо це обстеження на виявлення стрептокока групи В у вагітних  жінок як частина скринінгу перед пологами; якщо метою є виявлення певного специфічного  збудника, такого, як, скажімо, трихомонада, гонорея, хламідія чи туберкульоз; для уточнення виду збудника, наприклад, кандиди. Але навіть у цьому випадку інформативність посіву в більшості випадків є дещо нижчою за ПЛР.

ПЛР, він же NAAT
Якщо перша абревіатура добре усім знайома, то друга може викликати у багатьох питання. Насправді все дуже просто: NAAT розшифровується як “Nucleic Acid Amplification Test” («Метод Ампліфікації Нуклеїнових Кислот»), і фактично позначає групу різних тестів, в яку також входить ПЛР. Проте, можна сказати, що попри зовсім різні назви, в усіх рекомендаціях ці два тести позначають приблизно одне й те саме – ідентифікацію певного збудника шляхом ампліфікації – копіювання – маленьких сегментів ДНК, виявлених у досліджуваному матеріалі. 

ПЛР-NAAT наразі вважається найбільш точним аналізом для діагностики вагінітів різної етіології, що рекомендований зокрема CDC та ACOG. До недоліків дослідження зараховують його вартість та довший час виконання, порівняно з нативною мікроскопією та вимірюванням рН. 

Вимірювання рН вагінальних виділень
Це обстеження, яке зараз все більше поширюється серед українських лікарів, хоча воно вже давно є одним з базових аналізів у гайдлайнах провідних медичних асоціацій. Воно полягає у визначенні кислотності вагінальних виділень спеціальним індикаторним папірцем, що допомагає провести диференційну діагностику між різними видами вагінітів, оскільки різні збудники потребують різного рівня кислотності середовища для розмноження. Попри свою простоту і швидкість у виконанні, визначення кислотності виділень не є самостійним аналізом, і для постановки остаточного діагнозу необхідно проводити нативну мікроскопію виділень та, за потреби, посів чи ПЛР-тест.  

ПАП-тест (Рідинна цитологія)
Аналіз, який рекомендований як частина рутинного чек-апу кожні 3 роки, або у поєднанні з ВПЛ кожні 5 років, проте він відрізняється від згаданих вище, оскільки його метою є не оцінка вагінальних виділень, а раннє виявлення раку шийки матки. Суть тесту полягає у заборі клітин з ділянки стику епітелію каналу і піхвової частини шийки матки, та виявлення атипових клітин в умовах лабораторії. Перевага надається саме рідинній цитології, адже вона дозволяє краще зберегти набраний матеріал.

Серед лікарів й досі інколи виникає певне хибне уявлення стосовно суті цього аналізу, яке пов’язане з існуванням старої та нової класифікацій його результатів. Річ в тім, що за старою шкалою перший тип патологічного мазка має назву «запальний», що може змусити лікаря вважати, що аналіз також виявляє запальний процес, зокрема у каналі шийки матки. Проте, ПАП-тест зарезервований як обстеження лише для скринінгу раку шийки матки.  

Можна підсумувати, що бачення стандартного набору обстежень при вагінітах в Україні не зовсім відповідає провідним світовим рекомендаціям, проте ми маємо усі умови для їх виконання.