Бактеріальний вагіноз — це стан, який трапляється, коли у піхві занадто багато певних видів бактерій, що призводить до порушення балансу. Як правило, у нормі у складі вагінальної мікробіоти домінують лактобактерії. Бактеріальний вагіноз (БВ) пов'язаний зі зменшенням їхньої кількості та розростанням анаеробних і факультативних бактерій. У дослідженні, в якому вчені використовували комбінацію ПЛР широкого діапазону, клонування та секвенування, жінки з БВ мали більшу кількісну різноманітність бактерій, від 9 до 17 видів бактерій (у середньому 12,6), тоді як у жінок без БВ було від 1 до 6 видів бактерій (в середньому 3,3).

Історично бактеріальний вагіноз називали гарднерельозом, оскільки вважалося, що саме ця бактерія є етіологічним чинником. Однак, нова назва допомагає підкреслити той факт, що безліч різних бактерій, які природним чином живуть у піхві, можуть надмірно рости та спричиняти це захворювання.

Незважаючи на недостатню специфічність, Gardnerella vaginalis все ще залишається ключовою в етіології БВ, оскільки саме вона виробляє матрицю біоплівки, тоді як інші види бактерій, такі як Atopobium vaginae та Fusobacterium spp. лише стимулюють і посилюють її ріст.

Зв'язок між бактеріальним вагінозом та підвищеним ризиком майбутнього інфікування ІПСШ випливає з того факту, що БВ дозволяє іншим вагінальним збудникам отримати доступ до верхніх відділів статевих шляхів. При цьому стані наявні також ферменти, що знижують здатність лейкоцитів господаря боротися з інфекцією, а також реєструється підвищений викид ендотоксинів, що стимулюють вироблення цитокінів та простагландинів у піхві.

БВ не є інфекцією, що передається статевим шляхом. Більшість жінок із бактеріальним вагінозом скаржаться на посилення вагінальних виділень та появу специфічного "рибного" запаху. Часто він стає більш вираженим після статевого акту або в період менструацій. Додаткові симптоми можуть включати дизурію (дискомфорт при сечовипусканні), диспареунію (болі при статевому акті) та вагінальний свербіж, однак можливий також безсимптомний перебіг.

При появі типових скарг гінеколог на прийомі збирає відповідний анамнез для виявлення можливих провокуючих факторів та уточнює, чи жінка мала епізоди БВ за життя.

Факторами ризику бактеріального вагінозу є:

• спринцювання піхви
• наявність багатьох статевих партнерів
• нещодавнє вживання антибіотиків
• ранній початок статевого життя
• куріння сигарет
• використання протизаплідної спіралі.

Читайте також: Все, що ви соромитесь спитати про "молочницю"

Діагностика

Золотим стандартом діагностики бактеріального вагінозу є оцінка за Nugent зафарбованого за Грамом вагінального мазка. Цей метод є точним та включає кількісну оцінку бактерій у мазку. Оцінка 7 балів підтверджує діагноз БВ. Проте, ця методика є трудомісткою і займає певний час.

Для діагностики бактеріального вагінозу найдоступнішим методом наразі є використання критеріїв Амсела. Вони включають чотири параметри, що використовуються для визначення наявності або відсутності БВ, а саме:

• наявність рідких білих або жовтуватих гомогенних виділень
• наявність ключових клітин на мікроскопії вологого мазка
• рН вагінальних виділень більше 4,5
• поява рибного запаху при додаванні 10% розчину гідроксиду калію (КОН) до вологого мазка.

Для підтвердження діагнозу повинні бути присутні три з чотирьох вищезазначених критеріїв. Незважаючи на швидкість і простоту використання параметрів Амсела, чутливість методу коливається від 37% до 90%, а специфічність від 94% до 99% в порівнянні з методом Nugent.

Більш сучасним методом діагностики є використання швидкого тесту OSOM BV Blue. Це хромогенний тест, який вимірює рівень сіалідази у вагінальних виділеннях. Сіалідази, раніше відомі як нейрамінідази, виробляються такими бактеріями, як Гарднерела та Бактероїди. Цей тест дуже зручний у використанні, оскільки лікар отримує результат протягом 10 хвилин, а також він корисний у клініках, де недоступна мікроскопія. Чутливість та специфічність для тесту OSOM BV Blue коливається в межах 88% до 94% та 91% до 98% відповідно, порівняно з критеріями Nugent та Амсела.

Враховуючи обмеженість мікроскопії, були розроблені технології виявлення бактеріального вагінозу з використанням специфічних молекулярних маркерів. Молекулярні методи виявляють послідовності ДНК мікроорганізмів, асоційованих з БВ. Ці методи дуже точні. Однак цей тип тестування може бути непридатним для клінік через значні витрати та технічні вимоги.

Лікування

На основі оновлених рекомендацій Американського коледжу акушер-гінекологів (ACOG), висвітлюється важливість адаптації лікування до потреб кожного пацієнта. Вибір терапії повинен бути індивідуалізованим на основі таких факторів, як уподобання пацієнта, вартість, зручність, прихильність, простота використання та історія результату або побічних реакцій на попередні методи лікування. Можливість вибору жінкою форми препарату (таблетки, гель, крем) та тривалості лікування, чи надає пацієнтка перевагу одноразовому дозуванню чи багаторазовому, також враховується.

Першою лінією лікування є метронідазол та кліндаміцин. Також можливе використання нещодавно затвердженого Американською адміністрацією з контролю за продуктами та ліками (FDA) секнідазолу, що має ефективність еквівалентну метронідазолу.

В даний час лікування рекомендовано лише жінкам із наявними симптомами, згідно з рекомендаціями Центрів контролю та профілактики захворювань (CDC) та ACOG. Однак автори нещодавно опублікованого огляду БВ аргументували необхідність переоцінки та модифікації цих вказівок на підставі даних про те, що лікування безсимптомного БВ може зменшити ризик зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом.