Вроджені порушення метаболізму
28 вересня
Вроджені порушення метаболізму є широкою групою генетично обумовлених захворювань. Їх загальна частота у популяції сягає 1:800. У пацієнтів зазвичай виявляються важкі порушення багатьох органів та систем, що характеризуються важкою неврологічною симптоматикою, органомегалією, нестабільністю температури тіла, порушенням тонусу м'язів, дисфункцією печінки. Як діагностувати та лікувати таких пацієнтів?
порушення метаболізму

Вроджені порушення метаболізму є широкою групою генетично обумовлених захворювань. Принципово класифікувати дані патології можна у дві групи:

  • порушення, що призводять до накопичення токсичних метаболітів (патології циклу сечовини, лізосомальні хвороби накопичення);
  • порушення продукування енергії в клітині та утилізації відповідних метаболітів (патології функцій мітохондрій, глюконеогенезу, глікогенолізу).


Деякі хвороби зустрічаються у популяції вкрай рідко (наприклад, частота недостатності гуанідоацетатметилтрансферази – 1:250 000), але загальна частота сягає 1:800, що є доволі високим показником.

У пацієнтів зазвичай виявляються важкі порушення багатьох органів та систем, що характеризується важкою неврологічною симптоматикою, органомегалією, нестабільністю температури тіла, порушенням тонусу м'язів, дисфункцією печінки, серця, легень. Але іноді початок хвороб асимптоматичний, тому наголошується на важливості своєчасного скринінгу.

Новонародженим зазвичай проводять скринінг на 29, а в деяких країнах — на 50+ захворювань. Наразі золотим стандартом скринінгу вважається тандемна масс-спектрометрія. Чутливість та специфічність даного методу перевищує 99%.

Біохімічний аналіз крові дає можливість класифікувати більшість хвороб з гострим перебігом і загрозою життю на категорії, що включають щонайменше один з наступних проявів:

  • метаболічний ацидоз, часто з підвищеним аніонним розривом;
  • гіпоглікемія;
  • гіперамоніємія.


Головними виключеннями є некетотична гіперглікемія (летаргія, кома, судоми, гіпотонія, апное) та недостатність піридоксину (енцефалопатія, важкоконтрольовані судоми).

Певні лабораторні показники відіграють важливу роль у диференційній діагностиці порушень метаболізму, тому пацієнтам з підозрою слід визначити наступні показники:

  • ЗАК;
  • аналіз електролітів, бікарбонату та газів в крові;
  • нітроген сечовини та креатинін;
  • рівень білірубіну, трансаміназ;
  • амоніак у випадку порушення свідомості пацієнта, частого блювання, первинного респіраторного алкалозу або первинного метаболічного ацидозу;
  • рівень глюкози та рН сечі, наявність відновлюючих субстанцій. Хибнопозитивні результати можуть бути спричинені пеніциліном або глюкуронідами;
  • лактатдегідрогеназа, альдолаза, креатинінкіназа, міоглобін сечі у пацієнтів з нейроміопатією.


За можливості слід провести визначення амінокислот в плазмі, ацилкарнітинів, органічних кислот, оротату, лактату та пірувату.

"Laboratory Researcher. National Cancer Institute researcher Chanelle Case Borden, Ph.D., setting up genetic samples and primers for polymerase chain reaction, or PCR, a laboratory technique used to make multiple copies of a segment of DNA. Photographer Daniel Sone"
Laboratory Researcher. National Cancer Institute researcher Chanelle Case Borden, Ph.D., setting up genetic samples and primers for polymerase chain reaction, or PCR, a laboratory technique used to make multiple copies of a segment of DNA. Photographer Daniel Sone

Для деяких синдромів характерні особливі зміни зовнішності:

  • синдром Зелвегера: велике тім'ячко, виражений лоб, епікантус, гіпопластичний надорбітальний край, сплощена спинка носу;
  • недостатність піруватдегідрогенази: епікантус, сплощена спинка носу, подовжений підносовий жолоб;
  • глутарова ацидурія: макроцефалія, високий лоб, сплощена спинка носу, гіпоспадія, аномалії вух та стопа у вигляді "гойдалки";
  • Синдром Сміт-Лемлі-Опітцу: епікантус, сплощена спинка носу, синдактилія, катаракта, аномалії статевих органів;
  • лізосомальні хвороби накопичення: грубі риси обличчя.

 

Частина хвороб характеризується специфічним запахом пацієнтів:

  • синдром кленового сиропу: відповідно запах кленового сиропу;
  • цистинурія та тирозинемія 1 тип: запах сірки;
  • тирозинемія 1 тип: запах вареної капусти;
  • фенілкетонурія: мишиний запах.

 

Терапія вродженних вад метаболізму направлена на попередження подальшого накопичення токсичних субстанцій, корекцію метаболічних порушень, елімінацію токсичних метаболітів, дієту та, за можливості, замісну терапію.

Дієта зазвичай включає обмеження певних речовин (галактоза, фруктоза, деякі амінокислоти), корекція гіпоглікемії проводиться в/в введенням декстрози болюсно (0.25-1 г/кг/доза), не більше 25 кг/дозу. А далі — постійно вводити в/в декстрозу (10%, 7-8 мг/кг/хв), щоб підтримувати рівень глюкози на рівні 120-150 мг/дл. Можна додатково вводити інсулін у кількості 0,2-0,3 МО/кг.

Корекція ацидозу полягає у введенні натрій карбонату або калій ацетату (якщо у пацієнта гіпокаліємія), за потреби — перейти до діалізу. Гіперамоніємія є дуже небезпечним станом і повинна швидко коригуватися, наприклад натрій фенілацетатом або натрій бензоатом. Пацієнтам з порушенням циклу сечовини слід додатково призначити аргінін (окрім недостатності аргінази).

За потреби слід призначати такі кофактори, як L-карнітин (25-50 мг/кг в/в протягом 2-3 хвилин або як інфузію, за якою слідує 25-50 мг/кг/день, не більше 3 г/день), піридоксин (100 мг в/в) для немовлят з судомами, що не зупиняються антиконвульсантами. В залежності від аномального ферменту, можливе додавання також тіаміну, біотину, рибофлавіну, кобаламіну.

Радикальна форма терапії включає трансплантацію кісткового мозку, генну терапію або ферментозамісну терапію.

Детальну інформацію як для пацієнтів так і лікарів можна знайти на сайті Національної Організації Рідкісних Захворювань.

facebook коментарі
Допоможіть нам залишатися з вами

Кожна ваша копійка допомагає нам продовжувати робити нашу справу

Дякуємо вам, що вирішили нам допомогти  добровільною пожертвою.

 

Зворотній зв’язок
+38 (063) 506 10 54
ingeniusua@gmail.com