Однією з проблем акушерства України й досі лишається хибне уявлення про позиції та фізичну активність жінки під час пологів. Попри те, що і українські, і світові протоколи рекомендують заохочувати жінок займати ті положення, які їм зручні, в Україні в багатьох лікарнях жінок й досі значно обмежують у цій можливості, наводячи різноманітні аргументи.

Часто пацієнток переконують лежати на ліжках під час першого періоду пологів, та безпосередньо народжувати у горизонтальному положенні, лежачи на спині, ще й часто не на спеціальних сучасних ліжках для пологів, а на старих радянських.

Де ж правда, та як найкраще?

І період пологів
У цей період жінок заохочують обирати будь-яку зручну для них позицію. Винятком є хіба що ситуації, коли виникають ускладнення, що вимагають від жінки знаходитися у певному положенні через необхідність слідкувати за станом жінки чи плода.

Також відомо, що тривалість першої фази пологів була більш ніж на годину коротшою у тих жінок, які знаходилися у вертикальній позиції – стояли, ходили, сиділи, чи стояли на колінах – ніж у тих, яких просили лежати у ліжку. Окрім того, у тих, хто залишалися у вертикальному положенні, пологи рідше завершувалися кесарським розтином. Разом з тим, позиція жінки ніяк не впливала на потребу у підсиленні пологової діяльності окситоцином, на біль, що вимагав знеболення, чи на тривалість другої фази пологів. 

Слід зауважити, що проведені дослідження мають свої методологічні обмеження, адже у пологах може бути важко визначити конкретну позу яку приймає жінка та тривалість перебування у певному положенні. Хоча навіть попри недосконалість досліджень, можна побачити різницю у перебігу пологів.

ІІ період пологів
Якщо не передбачається жодних маніпуляцій чи ускладнень, пацієнтці рекомендовано тужитися у будь-якій комфортній для неї позі. Позиції, коли таз знаходиться у вертикальній, чи майже вертикальній площині – напівлежачи (голова та корпус під кутом 30-45°), сидячи, на колінах чи навпочіпки мають деякі відомі та теоретичні переваги, такі як збільшення обсягу тазу, краще розміщення плода у пологових шляхах, збільшення амплітуди рухів кісток тазу, та уникнення ризиків аортокавальної компресії (перетискання збільшеною вагітною маткою нижньої порожнистої вени). 

Загалом жодні наявні дані не виділяють якусь конкретну позу як найкращу, за винятком того, аби це не була лежача чи напівлежача позиція, аби знову ж, уникнути перетискання нижньої порожнистої вени. Але разом з тим, не виключається позиція лежачи на боку.

У разі, якщо виникає потреба у маніпуляціях з плодом, у проведенні епізіотомії, накладанні акушерських щипців, вакуум-екстракції плоду, тощо, то напівлежача позиція (корпус під кутом 30°) є найкращим варіантом. Окрім того, використання стремен для опори ніг не є обов’язковим.     

Варто зазначити, якість досліджень, на основі яких робилися висновки, все ж є низькою, але це має бути очевидним, оскільки у цьому питанні важко дотримуватися усіх критеріїв та правил дослідження та отримувати чіткі дані для аналізу.

Водночас, у пацієнток, яким проводилася нейроаксіальна анестезія, не спостерігалося значної різниці у тривалості пологів та ризиках оперативного розродження (використання акушерських щипців чи вакуум-екстракції плоду) незалежно від позиції, яку займала жінка. Щоправда, доказовість цих даних є, знову ж, низькою.

У підсумку, можна зробити висновок, що навіть попри недосконалість досліджень, на які ми спираємося, вертикальне положення жінки під час обох періодів пологів має низку переваг, хоча жінка має заохочуватися займати ту позицію, яку вона сама забажає.