Перша українська лікарка в Антарктиді
03 лютого
Інтерв'ю з лікаркою, яка повернулася з 24-ї української антарктичної експедиції.
збережись будь ласка

  Щороку на антарктичну станцію «Академік Вернадський» відправляється наукова експедиція для проведення метеорологічних, геофізичних та біологічних досліджень. Більша частина команди складається з науковців, але на такий тривалий період часу учасникам, звичайно, необхідний лікар. Щороку проводиться конкурс, за яким обирають найкращого кандидата, і ми вирішили взяти інтерв’ю у першої лікарки в складі української антарктичної експедиції – Наталії Бабій – і розпитати її про роботу лікаря на станції.

0
Фото з особистого архіву Наталії, надані INgenius

Життя і медицина

Народилася Наталія на Вінниччині в медичній сім’ї: тато – хірург, мама – провізор. Наталія розповідає, що ще з дитинства твердо обрала для себе медицину, а саме хірургічну спеціальність, тому вже у 8-му класі під час літньої практики влаштувалась санітаркою в хірургічне відділення Яготинської районної лікарні.

     "Робота, окрім досвіду, дала змогу придбати свій перший велосипед за власні кошти, який потім успішно викрали в мого брата."

В 9-му класі влаштувалась санітаркою на станцію швидкої медичної допомоги міста Яготин. Після школи вступила до НМУ імені О.О.Богомольця, а після закінчення інтернатури почала працювати хірургом в Яготинській районній лікарні. У 2004 році пройшла ординатуру з торакальної хірургії в КМКЛ №17 і там залишилась працювати у відділенні політравми.

Під час Революції гідності Наталія разом зі своїми колегами приймали та надавали допомогу постраждалим, адже через розташування лікарні багато людей привозили саме туди. А з 2016 була учасницею, а потім і медичним директором ВО «Захист патріотів», де вона разом з колегами проводила тренінги з надання першої невідкладної допомоги при травмах для лікарів. В цьому самому році проходила стажування в університетській клініці Йоганнесбургу (ПАР), де мала змогу покращити навички роботи з вогнепальними пораненнями. 

"Пригадую, що дуже хотіла побачити пінгвінів, але змогла втілити цю мрію тільки через два роки, в Антарктиді."

2
Фото з особистого архіву Наталії, надані INgenius

Подача заявки

Лікарка говорить, що ніколи не мала якогось бажання відвідати холодний материк і, мабуть, воно б не з’явилося, якби не її близький друг – Ігор Дейнека. Саме він розповів Наталії про можливість відправитись до Антарктиди в складі експедиції та вони разом подали свої заявки. Хоча на 24-ту експедицію відібрали Наталію, наступна зустріч чекала на них вже в Антарктиді, адже Ігор приїхав замінити її в складі 25-ї антарктичної експедиції.

     "Ця зустріч була одним з найяскравіших моментів перебування в Антарктиді. Спочатку він чекав на моє повернення, а тепер я чекаю на нього."

Підготовка та подорож

Після схвалення кандидатури лікаря Наталія пройшла співбесіду з лікарем, який вже був на станції, потім з психологом та керівництвом Національного антарктичного наукового центру. З вимогами до лікаря можна ознайомитись на сайті центру. Знайомство з командою вже відбулося під час тижневого тренінгу на базі Низькочастотної обсерваторії в с. Мартове Харківської області, де учасники імітували роботу антарктичної станції.

Учасники 24-ої антарктичної експедиції, фото з сайту ДУ НАНЦ

Одним з обов’язків є формування необхідних медикаментів та інструментів перед відправленням експедиції. Бюджет на медичне устаткування був обмежений, з основних груп препаратів, які брала Наталія, були НПЗП, ІПП, антигіпертензивні та вітаміни. Наркотичні анальгетики лікар, який їде на станцію, взяти з собою не може, оскільки він їде туди як провідний фахівець з медицини. Також лікарка з собою везла стоматологічні розхідники, креми та лосьйони для шкіри, гіпс та іммобілізаційні шини. Окрім фінансів, підготовку обмежувала ще й вага вантажу на одну людину (40 кг), тому багато взяти з собою не виходило. 

З посмішкою на обличчі пригадує, що перед експедицією самостійно пройшла імпровізований спец-курс зі стоматології у своєї подруги і ці навички їй знадобились в Антарктиді під час встановлення пломб. 

Наталія за свою роботу на острові отримувала мінімальну заробітню плату та 700 грн за кожну добу перебування на станції, тобто близько 26 тисяч гривень за місяць.

Робота та життя на станції

Добиралася команда до Антарктиди близько місяця: спочатку літаком з пересадками в Туреччині, Бразилії та Чилі, а з місцевого порту кораблем до станції. Після прибуття потрібно швидко розвантажити свої речі та завантажити речі команди, що покидає станцію, оскільки погода в Антарктиді змінюється дуже швидко. Окрім власного багажу кожного учасника, потрібно розвантажити близько 150 тонни дизельного палива, завдяки якому станція буде функціонувати наступні 13 місяців.

1
Фото з особистого архіву Наталії, надане INgenius

В розпорядженні у лікаря, розповідає Наталія, є невеличкий медичний кабінет, устаткований ліжком, столом, стінкою з препаратами, рентген-апаратом, УЗД апаратом та сухожаровою шафою. Медична лабораторія також наявна, але вона є частиною лабораторії біологів.

"Однією із проблем, з якою я стикнулася, був термін придатності розхідників для гемоаналізатора: вони розраховані на 3 місяці, а експедиція триває 13 місяців, але ми змогли користуватися ними 8 місяців. Також на станції була наявна велика кількість протермінованих терапевтичних препаратів, якими можна було б забезпечити один міський стаціонар, які я відправила на утилізацію",  розказує Наталія.

Робочий день у Наталії починався по-різному, але значного навантаження вона не відчувала. За час експедиції довелося пролікувати перелом реберної дуги, плеснових кісток та запломбувати зуби. Цікаво, що за час експедиції жоден з учасників не хворів на ГРВІ чи бактерійні захворювання, що пов’язано з майже повною відсутністю, патогенних для людини, вірусів та бактерій.

Тому від нудьги лікарка займалася читанням книжок, переглядом фільмів (на станції наявні бібліотека та фільмотека) та прогулянками з біологами, які досліджували навколишню флору та фауну. Прогулянки деколи обмежувала погода, хоча найнижча температура, яку застала Наталія, була -22С, але висока вологість та сильний вітер унеможливлювали вихід назовні.

1
Фото з особистого архіву Наталії, надане INgenius

Проживають учасники експедиції у кубриках: це невеличкі кімнати, які нагадують купе в потягах, тільки з дуже тонкими стінами, про що іронічно пригадує Наталія. Один кубрик може вмістити в себе 4 людей, але учасники живуть в них по двоє за винятком літнього періоду.

Ментальне здоров’я

Тривала ізоляція може мати значний вплив на психічне здоров’я учасників, тому ми запитали в Наталії, як вона зберігала ментальне здоров’я команди і чи везла з собою антидепресанти. Лікарка відповіла:

"Антидепресантів я не везла, через що мене називали «поганим» лікарем, але ми мали свої ліки у вигляді святкування днів народжень та конкурсу найоригінальніших подарунків. Антарктида не багата на бутіки та магазини, тому подарунки створювали завдяки фантазії та підручним засобам, хоча я передбачливо привезла 12 пар в’язаних шкарпеток, які придбала у майстрині з Криворіжні."

Фото з особистого архіву Наталії, надане INgenius

Завершення експедиції

Останні 3 дні команда провела за вивезенням сміття зі станції, яке згодом завантажать на корабель та доставлять на материк для утилізації. Відчуття перед від'їздом були змішані, але Наталія раділа, що нарешті їде додому. На своє звання "першої лікарки в Антарктиді" Наталія реагує з посмішкою і говорить, що, мабуть вона перша і остання. Хоча Наталія ніколи не ставила за мету побачити холодний материк, але вона рада була там побувати та познайомитися з українськими науковцями. 

Майбутнім лікарям Наталія бажає мати свідомість при виборі професії та говорить, що медицина  це не тільки білий халат, а ще й брудні руки. 

Інформаційна кампанія проходить за підтримки фонду "Відродження".

facebook коментарі
Допоможіть нам залишатися з вами

Кожна ваша копійка допомагає нам продовжувати робити нашу справу

Дякуємо вам, що вирішили нам допомогти  добровільною пожертвою.

 

Зворотній зв’язок
+38 (063) 506 10 54
ingeniusua@gmail.com