У світі, поглиненому страхом до коронавірусу, непоправна шкода була нанесена необґрунтованим призначенням антибіотиків та, як наслідок, зростанням резистентності до них. Проте це не значить, що необхідність адекватного призначення антибіотиків відійшла на другий план.

Лікування інфекцій сечових шляхів

Початковий вибір антибіотику для лікування дитини з підозрою інфекції сечових шляхів (ІСШ) базується на анамнезі, клінічній картині, лабораторних дослідженнях та є емпіричним. І інколи перший вибір є помилковим. Чи може це зашкодити?

У недавньому дослідженні було проаналізовано понад 300 випадків дітей (переважно амбулаторних) з ІСШ, у яких згодом були виявлені збудники, нечутливі до цефалоспоринів третього покоління. Хоча понад 90% пацієнтів спочатку отримували цефалексин, лише 2,2% дітей потребували зміни терапії. Водночас, у 85% пацієнтів спостерігалось клінічне покращення. Результати демонструють, що лікування можна починати з антибіотику вузького спектру дії, доки ми очікуємо висновків дослідження чутливості збудника. Протокол лікування Американської академії педіатрів (American Academy of Pediatrics) наголошує, що лікування слід розпочинати з антибіотику вузького спектру у пацієнтів без попередніх епізодів ІСШ, беручи до уваги чутливість збудників певної місцевості. В зв’язку з тим, що переважна більшість ІСШ спричинена Escherichia coli, препаратами вибору є цефалоспорини, амоксицилін з клавулановою кислотою чи  сульфаметоксазол/триметоприм.

Одна стаття, написана на додаток до цього дослідження, припускає, що стан всіх дітей однаково покращився б, незважаючи на емпіричне призначення антибіотика. Подальша зміна антибіотику з урахуванням чутливості збудника може допомогти попередити рецидиви ІСШ або зменшити наслідки захворювання.

Лікування дітей із негоспітальною пневмонією (НП)

У іншому дослідженні автори порівняли наслідки захворювання у дітей, які поступили до відділення екстреної допомоги (ВЕД) з підозрою НП та були відправлені додому з подальшою антибіотикотерапією, з тими, які були виписані без такого призначення. Діти з діагнозом НП були віком від 3 місяців до 18 років. Усім було проведено рентгенографію органів грудної клітки. Згодом автори викликали сім’ї через 1 та 2 тижні після виписки з ВЕД для того, щоб оцінити невдачу лікування (госпіталізація протягом 30 днів після візиту до ВЕД, будь-який візит з необхідністю зміни антибіотикотерапії або повідомлення від батьків, що їхній фахівець змінив антибіотик). Рівень невдачі був однаковим у обох групах (8,8%). Автори дослідження наголошують:

• Це не рандомізоване дослідження.
• Середній вік пацієнтів 3.4 років.
• Вони не змогли повністю оцінити різницю між двома групами.
• Вони не стверджують, що дітей з НП не слід лікувати.

У попередньому дослідженні припускають, що важко оцінити різницю наслідків НП з та без лікування. Звісно, це тому, що більшість захворювань нижніх дихальних шляхів у дітей мають вірусну етіологію.

У дітей молодше 5 років лікування Steptococcus pneumoniae обумовлює емпіричне призначення антибіотикотерапії. Препаратом вибору є амоксицилін, 80-90 мг/кг/день (висока доза). Розділення добової дози на трьохразовий прийом дозволяє досягнути вищої концентрації препарату у сироватці у порівнянні із цефалоспоринами.

Атипові бактерії відіграють важливу роль для дітей старше 5 років, тому емпірична терапія має бути обумовлена клінічною картиною. Макроліди є антибіотиками вибору при лікуванні атипової НП, проте вони не мають такий самий рівень покриття від пневмококової інфекції, як-от амоксицилін чи цефалоспорини (їх застосування можливе при відсутності ефекту від макролідів).

Кінцевий результат цього дослідження схожий на висновки попереднього та підтримує думку щодо використання антибіотиків максимально вузького спектру дії.

Окрім резистентності: інші шкідливі ефекти антибіотиків

У одному дослідженні була оцінена асоціація між повторюваними курсами антибіотикотерапії та розвитком алергічних/атопічних станів, аналізуючи застосування антибіотиків у здорових дітей віком до 6 місяців. У результаті було виявлено статистично значний зв’язок. Прийом антибіотиків був асоційований із вищим ризиком харчових алергій, анафілаксії, астми та атопічного дерматиту. Застосування більше одного класу антибіотиків пов’язано з подальшим зростанням ризику.

Автори іншого дослідження із Нової Зеландії вивчали вплив антибіотиків у дітей віком до 4 років на індекс маси тіла (ІМТ). Вони дійшли висновку, що існує сильна кореляція між антибіотикотерапією та ІМТ у діапазоні ожиріння (30+), але не просто з надлишковою масою (25,0–29,9). Ризик найвищий у разі застосування антибіотиків у перші 12 місяців життя.

Ключові факти

Два дослідження наводять на думку, що лікування антибіотиками вузького спектру таке ж ефективне, як і антибіотиками широкого спектру в амбулаторному веденні дітей, хворих як на ІСШ, так і на НП. Важливо відзначити, що пацієнти із складними станами були виключені з обох досліджень. До того ж, останні дані свідчать про те, що повторювана антибіотикотерапія може підвищувати ризик атопії та ожиріння до моменту досягнення дитиною шкільного віку.

Отже, ці дослідження підтверджуть необхідність обґрунтованого застосування антибіотиків лише у випадках, коли це дійсно потрібно. Варто призначати антибіотик максимально вузького спектру дії, короткими курсами та завжди наголошувати батькам про важливість завершення курсу лікування.