Синдром Сандіфера можна коротко описати як аномальні дистонічні рухи голови, шиї, очей і тулуба під час відрижки, пов’язані з гастроезофагеальним рефлюксом, езофагітом або грижею стравохідного отвору діафрагми. Початкове його лікування складається зі зміни способу харчування. Також таким хворим допомагає зміна положення тіла. Наприклад, зміна положення голови може полегшити дискомфорт, спричинений рефлюксом. Пацієнтам із важкою формою ГЕРХ, що не реагують на консервативне лікування, показана фундоплікація.

Ознаки та симптоми синдрому Сандіфера

Характерна поза при синдромі Сандіфера часто буває нетривалою, пов’язаною з годуванням, пароксизмальною та не виникає під час сну. Як правило, спина вигнута назад з гіперекстензією хребта, лікті можуть бути зігнуті з надмірно розігнутими стегнами (краще один раз побачити).

Результати фізикальних обстежень у таких пацієнтів зазвичай без особливостей. У дітей старшого віку цей синдром може бути пов’язаним із психічними порушеннями або з патологією шлунково-кишкового тракту  на зразок грижі стравохідного отвору діафрагми.
Виражена ГЕРХ чи алергія на молочний білок у дітей також часто пов’язані з поганим харчуванням та недостатнім набором ваги.

Діагностика

Гваякову пробу використовують для виявлення прихованої шлунково-кишкової кровотечі. Якщо існують підозри щодо недостатнього харчування чи порушеного метаболізму, використовують скринінгові тести: базові біохімічні аналізи, загальний аналіз крові та сечі.

Візуалізація верхньої частини шлунково-кишкового тракту (наприклад, рентген-контрастне дослідження з барієм) може використовуватися для виявлення анатомічних аномалій на зразок грижі стравоходу.

МРТ головного мозку використовують для виявлення характеру неврологічних змін у дітей із порушенням психічного розвитку або для виключення супутніх аномалій черепа.

Відеоелектроенцефалографія допомагає відрізнити специфічну позу при даному синдромі від судом. Можна також використовувати pH-метричний зонд чи багатоканальний внутрішньопросвітний імпеданс для виявлення будь-якого зв'язку із рефлюксом.

Ендоскопія з виконанням біопсії стравоходу є найбільш чутливим способом діагностування рефлюкс-езофагіту, але це дослідження має бути зарезервоване для пацієнтів із незвичайними проявами та рефрактерними симптомами.

Лікування

Синдром Сандіфера зазвичай не потребує лікування і, як правило, зникає протягом перших 12-24 місяців життя. Лікування має бути спрямованим на такі зміни способу життя:

•  модифікація харчування;

•  індивідуальна дієта;

•  зміна пози дитини для полегшення її стану.


Типові препарати, спрямовані на ГЕРХ, включають кислотні супресанти (антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи), буфери (антациди) та прокінетичні засоби. Ці препарати застосовуються для лікування ГЕРХ у дітей старшого віку та дорослих, але дані про їх корисність у немовлят віком до 12 місяців дуже обмежені.

У пацієнтів із важким підтвердженим ГЕРХ, що не реагує на консервативну терапію та перешкоджає росту та розвитку, фундоплікація може полегшити симптоми.