Все більше вчених-сомнологів погоджуються із припущенням, що порушення сну можуть стати однією із найбільш поширених втрат із потенційними довготривалими негативними ефектами для психічного, фізичного та емоційного здоров’я з часів початку пандемії COVID-19.

Про що каже статистика?

У численних опитуваннях та дослідженнях, проведених за останній рік, виявилося, що левова частка населення потерпає від клінічно значущих змін якості або кількості сну. Так в одному крос-секційному дослідженні, опублікованому у Journal of Clinical Sleep Medicine (JCSM), участь у якому взяли понад 3000 осіб із 49 країн, було встановлено, що 58% учасників незадоволені якістю свого сну, а 40% повідомили про його погіршення з початком пандемії.

 David Gozal, співавтор дослідження та спеціаліст у галузі медицини сну University of MissouriinColumbia, коментує: «З плином карантину та ростом безробіття ми отримуємо все більше скарг на труднощі із засинанням, а кількість снодійних, які отримують пацієнти, збільшилася на 20%».

Подібні результати були отримані в іншому дослідженні, де поміж 843 учасників, котрі взяли участь, лише 47,5% вказали на задовільну якість сну, 69,4% повідомили про зміну характеру сну із початком епідемії, а 7,4% – про приймання снодійних.

Частка людей, що відчувають труднощі зі сном, найвища серед хворих на COVID-19 і складає 74,8%. Не виключено, що саме фізіологічні зміни, пов’язані з COVID-19, можуть сприяти порушенню архітектури та тривалості сну. Таке припущення було висловлене у Journal of Experimental Medicine, де зазначалося, що SARS-CoV-2 може не лише зв’язуватися з нейронами, але і викликати метаболічні зміни як у інфікованих, так і сусідніх клітинах.

Також існує ймовірність, що вплив інфекції на сон може зберігатися ще довгий час після видужання. За повідомленням The Lancet, частка пацієнтів, що повідомляють про порушення сну навіть через 6 місяців після перенесеної гострої коронавірусної інфекції, складає 26%.

Яка тривалість сну вважається достатньою?

У рекомендаціях American Academy of Sleep Medicine зазначено, що добова потрffffеба дорослої людини у сні складає 7 та більше годин. National sleep foundation (US) дещо обмежили цей діапазон, помістивши його у межі 7-9 годин для дорослого населення.

Яку небезпеку несе недотримання цих норм?

1. Безсоння шкодить здоров’ю серцево-судинної системи.

Згідно з результатними дослідження, опублікованого у JCSM, сон тривалістю 4 та менше годин асоціюється з підвищенням ймовірності розвитку артеріальної гіпертензії (АГ) на 86%, 5 годин – 56% та 6 годин – 27%. Цікаво, що ці зміни набагато сильніше виражені у жінок, ніж чоловіків. Окрім цього, ризик смерті від ішемічної хвороби серця у жінок збільшується на 48%, а від інсульту – на 15.

2. Низька якість сну провокує набір ваги.

Люди з короткою тривалістю сну в середньому важать більше тих, хто спить достатньо, а також мають на 55% вищу ймовірність розвитку ожиріння.

Такі відмінності пояснюють як дисфункцією нейрогуморальної регуляції процесів голоду та насиченняітерморегуляції, так і зниженням фізичної активності на тлі відчуття виснаження внаслідок безсоння.

В одному з експериментів учасників змушували обмежити час сну до 5 годин на добу протягом кількох днів, а після цього вимірювали рівні гормонів, що регулюють апетит. У результаті дослідники спостерігали зниження концентрації лептину, гормону, що відповідає за насичення, на 15,5%, а також підвищення греліну, відповідального за голод, на 14,9%. Такі зрушення гормонального балансу призводять до підвищення споживання калорій на 20-30%, що еквівалентно 320-670 додатковим калоріям у день.

3. Епідеміологічні дані пов’язують недостатню тривалість та якість сну із ризиком розвитку ожиріння, інсулінорезистентності та діабету 2 типу.

Так Spiegel та колеги оцінили вплив 4-годинного сну на метаболізм глюкози. У результаті всього 6 ночей з обмеженою кількістю сну призвели до зниження чутливості до інсуліну на 24% та зниження гострої інсулінової реакції на глюкозу на 30%, що є свідченням неадекватної реакції β-клітин острівців підшлункової. Таке зниження чутливості до інсуліну схоже з порушеннями, які спостерігаються під час гестаційного діабету. Окрім цього, зміни метаболізму супроводжувалися дисбалансом тонусу вегетативної нервової системи (у бік підвищення симпатичної активності) та зміною 24-годинного профілю кортизолу з вищими денними показниками.

4. Вплив на психіку людини.

Активність мозку значно коливається під час різних стадій сну, сукупність яких утворює цикл сну: NREM-стадія характеризується сповільненням мозкової активності, REM-стадія – пришвидшенням, тому саме вона асоціюється з більш яскравими сновидіннями.

Кожна зі стадій робить внесок у збереження здоров’я мозку, дозволяючи у певні відрізки часу регулювати діяльність різних відділів мозку, що сприяє підтриманню процесів мислення, навчання та пам’яті на оптимальному рівні.

Достатня кількість сну, особливо REM-стадії, необхідна для опрацювання мозком емоційної інформації. Недостатня її тривалість негативно впливає на настрій людини та емоційну реактивність, що пов’язано як з розвитком психічних розладів, так і з важкістю їх перебігу, включаючи ризик виникнення суїцидальних думок та намірів.

Неспроможність до засинання, а також підтримки сну є фактором ризику появи  першого депресивного епізоду, а нормалізація сну пов’язана зі зниженням ризику рецидивів. Збереження аномально короткого REM сну (до 65 хв) загрожує підвищенням ймовірності рецидивів.

Враховуючи усе, написане вище, слід наголосити на важливості повноцінного сну, адже людський організм досі лишається недостатньо вивченою складною системою. На будь-які зміни стану, що впливають на повсякденне життя, варто реагувати вчасно: ніколи не знаєш, чим вони можуть бути небезпечні.

Авторка: Олена Сушан