1817 рік — подорожі стали більш доступними, були встановлені торгівельні закони, щільність популяції - висока як ніколи. Ідеальні умови для переходу епідемії холери в пандемію. Китай, Філіппіни, Англія та інші країни, які не мали жодного імунітету, бо вперше зіштовхнулися з цією хворобою, дуже постраждали. Люди помирали тисячами. Так почалась перша з семи пандемій холери, які відбувалися одна за одною.
Ми зупинимося на найважливішій та найвідомішій з них.

Лондон, 1854 рік. Населення — 2.5 мільйони, уряд міста не в змозі справитися з величезним об'ємом відходів такої кількості людей. Більшість з них викидають своє сміття та мертвих домашніх улюбленців у відкриті вигрібні ями (і найважливіше - випорожнення теж прямували туди). Від цих ям відходили каналізаційні труби, що знаходились поряд з водними насосами, з яких люди брали питну воду. І це ще не все. 
Існувала ціла категорія професій, заснована на сортуванні викинутих речей. Здобувачі кісток, каналізаційні мисливці, працівники нічного ґрунту (збирали випорожнення для удобрення). Так, це все були реальні професії Лондона 1854 року. 
Саме ці, на перший погляд, неважливі деталі, є ключовими для подальшої історії Лондона, науки та медицини.
Вищеописані умови життя в Лондоні у 1854 р. були ідеальними для спалаху третьої пандемії холери. 
А відбулось це за часів існування міазматичної теорії. Чули про таку? Її прихильники вірили, що у виникненні та розповсюдженні хвороб (у т.ч. холери) провідну роль грає забруднене повітря 
І тут на сцені з'являється британський лікар Джон Сноу (такий собі бастард сімейства лондонських лікарів, що сумнівався у вищезгаданій теорії) 

Чому Сноу не вірив у правдивість "міазми"? Бо тоді б частіше хворіли люди, робота яких пов'язана з забрудненим повітрям (пам'ятаєте професії, згадані вище?). Але люди хворіли випадковим чином. Тож він вирішує відслідкувати розповсюдження холери, позначає на мапі всі випадки захворювання і знаходить географічний компонент — більшість спалахів виникали в одному районі. Проте, були й винятки — жінка, яка жила в іншій частині міста і померла від холери; пивоварня, що знаходилася в самому центрі епідемії, де не захворів жоднен робітник. Протягом опитування хворих та родин померлих Сноу питав про їхні щоденні звички, включаючи те, звідки вони беруть воду.

Пам'ятаєте водні насоси, про які ми говорили? Вода в них була різної якості — десь чистіша, десь брудніша. Помпа на Броад Стріт славилася як вмістилище найсмачнішої води, тож багато людей з різних районів Лондона приходили сюди. Джон все частіше чув про Броад Стріт, і коли він позначив це місце в себе на мапі, він позначив епіцентр холери. 1700 людей на відстані 230 м від помпи померли. Жінка, згадана вище, полюбляла цю воду, тому її син ходив по неї через все місто (Джон милосердно не розповів йому, що ж насправді вбило його матір). А випадок з пивоварнею в центрі Броад Стріт — причина здоров'я працівників у тому, що вони не пили воду, лиш пиво.

Джон Сноу оголосив свою знахідку уряду Лондона і вони прибрали цей насос, таким чином визнавши, що виникненню хвороби сприяло не "погане повітря", а вода. Це вперше людство "схилило коліно" перед мікробною теорією, а холера зайняла своє почесне місце на залізному троні мікробіології.