Щоб функціонувати належним чином, організму необхідна значна кількість води. Безпечна вода, санітарія та гігієна (WASH) є основоположниками здоров’я людини. Проте понад 884 мільйони людей у всьому світі досі не мають доступу до безпечної питної води. 

Згідно з даними ЮНІСЕФ та Всесвітньої організації охорони здоров’я, мільярди людей у всьому світі продовжують страждати від поганого доступу до води, санітарії та гігієни, а 1 з 3 не має доступу до безпечної питної води. 

Усіх нас вчили, що ми складаємось з води. Загальний вміст води в організмі у відсотках від м’язової маси тіла змінюється залежно від віку. Приблизні нормальні значення становлять 80% у недоношених дітей, 70-75% у доношених, 65-70% у дітей раннього віку і 60% після статевого дозрівання. Протягом життя ці цифри змінюються, наприклад залежно від частки жиру в організмі. Оскільки жирова тканина містить значно нижчу кількість води, ніж м’язева, загальний вміст води у відсотках від загальної маси тіла нижчий у людей з більшою кількістю жирової тканини.

Загальна кількість води в організмі має два основних відсіки: позаклітинну та внутрішньоклітинну рідину, які “розділені” клітинною мембраною. Відносний розмір цих двох відділів змінюється залежно від віку. Компонент позаклітинної рідини більший у немовлят та дітей у порівнянні з людьми старшого віку. Мембрани клітин є вільно проникними для води, але не для електролітів, і тому допомагають підтримувати водно-електролітний баланс: солі натрію у позаклітинній рідині і солі калію у внутрішньоклітинній рідині.

Вода необхідна організму як для клітинного гомеостазу, так і життя загалом. Вода є потрібною для багатьох біохімічних реакцій, оскільки має унікальні фізичні властивості (наприклад, високу питому теплоємність для поглинання метаболічного тепла в організмі). Вода також необхідна для підтримки об’єму судин і служить середовищем для транспортування поживних речовин в організмі та виведення продуктів обміну. 

Люди споживають воду через власне питну воду, воду, що міститься в різноманітних напоях і воду, яка входить до складу їжі. Приблизно 20% добового споживання рідини зазвичай надходить з їжею, а решта – з напоями.

Хоча й низьке вживання води пов’язане з деякими хронічними захворюваннями - цих доказів недостатньо для рекомендацій щодо споживання води як методу зниження ризику розвитку хронічних захворювань. Натомість встановлено рекомендації щодо адекватної кількості вживання води, які дозволяяють запобігти пагубним, насамперед гострим, ефектам зневоднення, які включають метаболічні і функціональні порушення. 

У Національній академії наук, техніки та медицини США визначили рекомендовані щоденні норми  для споживання загальної кількості рідини (враховуючи загалом воду, інші напої та їжу):

• орієнтовно 15,5 склянок (3,7 л) рідини в день для чоловіків;
• орієнтовно 11,5 склянок (2,7 л) рідини в день для жінок. 

У нормі людина щодня втрачає воду шляхом потовиділення, дихання, сечовипускання, дефекації, слиновиділення та сльозотечі. Зазвичай організм відновлює втрачену рідину, коли людина споживає воду та їжу, у протилежному випадку розвивається зневоднення (дегідратація).

Зневоднення - це зниження загальної кількості води в організмі нижче нормального рівня без пропорційного зниження вмісту натрію та калію, що призводить до підвищення концентрації натрію в плазмі. Саме гіпернатріємія є основним біохімічним проявом при первинній втраті вільної води - приблизно дві третини втрати води відбуваються за рахунок внутрішньоклітинної рідини і лише одна третина з позаклітинної. Таким чином, явні ознаки гіповолемії відсутні, поки немає помітного ступеня втрати вільної води з організму.

Гіпернатріємія зазвичай не виникає у пацієнтів, які мають неушкоджений механізм відчуття спраги та нормальний доступ до води. Найчастіше гіпернатріємія  виникає через неможливість поповнити втрати води у зв'язку з порушенням відчуття спраги або відсутністю доступу до питної води, рідше - через вживання солі в надлишку або введення гіпертонічного розчину солі.

Зменшення об'єму рідини в організмі або підвищення осмолярності крові викликають відчуття спраги, яка відіграє важливу роль в регулюванні водно-електролітного балансу організму. Проте варто знати, що спрага не завжди є надійним раннім індикатором потреби організму у воді. Багато людей, особливо літнього віку, відчувають спрагу аж на стадії розвитку дегідратації.

Ознаки та симптоми зневоднення у немовля та маленької дитини:

• сухість у роті та сухий  язик;
• відсутність сліз під час плачу;
• тривала відсутність сечовипускання (сухі пеленки протягом 3х годин);
• запалі тім’ячка, очі та щоки;
• млявість або дратівливість.

У дорослих:

• надзвичайна спрага;
• рідше сечовипускання;
• сеча темного кольору;
• втома;
• запаморочення.

Окрім недостатнього вживання води існують й інші причини зневоднеyня: діарея, блювота, лихоманка, надмірне потовиділення, поліурія та ін.

Дегідратація може призвести до серйозних ускладнень:

• тепловий удар;
• ураження нирок;
• судоми;
• гіповолемічний шок.

Найбільшому ризику піддаються:

Немовлята та діти – вони особливо вразливі до зневоднення, оскільки частіше страждають  від сильної діареї та блювоти та часто ані не можуть озвучити дорослим, що спраглі, ані втамувати спрагу самостійно.

Люди похилого віку - запас рідини в організмі з віком зменшується, як і здатність утримувати воду, а відчуття спраги стає менш гострим. Ці проблеми посилюються хронічними захворюваннями, такими як цукровий діабет і деменція, а також вживанням деяких ліків. У літніх людей також можуть бути проблеми з мобільністю, які обмежують їх здатність добувати для себе воду.

Люди з хронічними захворюваннями - наявність неконтрольованого діабету, захворювання нирок, вживання діуретиків підвищують ризик виникнення дегідратації.

Люди, які займаються інтенсивною фізичною активністю, особливо в умовах спеки та підвищеної вологості (тоді піт не може нормально випаровуватися і охолоджувати тіло, як зазвичай, що призводить до перегрівання і підвищення потреби в кількості споживання рідини).

Можливі альтернативні джерела питної води

• вживання продуктів з високим вмістом води (огірки, кавун, листя салату, помідори, капуста, селера, знежирене молоко, шпинат, кабачки/цукіні, йогурт, яблука, виноград, апельсини, морква, брокколі);
• дощова вода та грунтові води;
• опріснена морська вода;
• вода в водопровідних трубах, бойлерах.

Як зробити воду безпечнішою для вживання?

У разі відсутності безпечної питної води, існуючу воду можна закип’ятити, щоб зробити її придатною для пиття. Кип’ятіння є найнадійнішим методом знищення хвороботворних мікроорганізмів, включаючи віруси, бактерії та паразити. Покращити смак кип’яченої води можна за допомогою її відстоювання впродовж кількох годин, або шляхом додавання дрібки солі на кожен літр води.

Якщо вода є каламутною, спочатку слід профільтрувати її через чисту тканину, паперовий рушник чи кавовий фільтр, або ж дати їй відстоятися.

У випадку, якщо кип’ятіння є неможливим, воду можна зробити безпечнішою для пиття, за допомогою використання хімічних дезінфікуючих засобів: хлорного відбілювача без запаху, йоду або таблеток діоксиду хлору.

Доволі ефективним є використання фільтрів для очистки води. Бажано обирати фільтри з малим розміром пор (абсолютний розмір пор 1 мікрон або менше). Проте, портативні фільтри для води не видаляють віруси, а деякі не видаляють і бактерії. У такому разі після фільтрації слід додадавати у  воду дезінфікуючий засіб, щоб знищити віруси та бактерії.

Також для знищення деяких мікроорганзімів можна використовувати ультрафіолетове світло. Портативні пристрої, які виділяють УФ-світло, допомагають продезінфікувати невелику кількість чистої води (але вони погано працюють на каламутній воді).

У надзвичайних ситуаціях  якість води можуть покращити сонячні промені. Для такої дезінфекції потрібно заповнити чисті та прозорі пластикові пляшки водою, що не є каламутною, та покласти їх на бік на сонце на 6 годин (якщо сонячно) або на 2 дні (якщо хмарно). Укладання пляшок дозволяє сонячним променям ефективніше знезаражувати воду всередині. Якщо поставити пляшки на темну поверхню, сонячні промені ефективніше знезаражуватимуть воду.

Не слід вживати:

1. воду, на поверхні якої після струшування з’являється піна;
2. воду з неприємним підозрілим запахом (хімічним, бензиновим, трупним або іншим);
3. воду, яка має забарвлення, що видно на білому фоні.

Публікація даної статті стала можливою завдяки підтримці Фонду Відродження