Чи могли ви собі уявити, що навчаючись в інтернатурі, за один рік вашого життя ви проживете цілих шість?!

Нове дослідження свідчить, що до наступного літа ДНК новоспечених інтернів постарішає в 6 разів швидше ніж у звичайних людей. А ефект буде найбільшим серед тих, хто більше свого часу присвячуватиме роботі. Такого висновку дійшли дослідники з University of Michigan. Стаття, що була опублікована в онлайн-журналі Biological Psychiatry в листопаді 2019, розказує про зв’язок між стресом, який завдає інтернатура, та швидкістю старіння ДНК серед 250 резидентів першого року.

Дослідження використовувало теломери в якості індикатора старіння. Теломери складаються з некодуючих послідовностей нуклеотидів і розташовані на кінцях плечей хромосом. Вони захищають ДНК від пошкодження, та перешкоджають злиттю хромосом. Саме їхнє вкорочення пов’язують з усіма аспектами старіння на клітинному рівні.  З кожним поділом клітини відбувається зменшення теломери. Коли теломера стає занадто короткою, клітина втрачає здатність ділитись. Проте, результати можуть свідчити про можливість використання теломер ще й в якості біомаркерів стресу, та допоможуть зрозуміти як стрес потрапляє “під шкіру”, підвищуючи ризик виникнення захворювань.

В дослідженні, що тривало з 2015 по 2016 рік, студентам, які щойно закінчили медичний університет, було запропоновано здати зразки ДНК до початку резидентури. Після року тест повторювали. Також молодим людям давали заповнити анкету до початку навчання, під час і наприкінці року.

Результати показали, що деякі молоді лікарі починали резидентуру з вже коротшими теломерами, аніж їх колеги. До них відносились люди, сімейне середовище яких було дуже стресовим в ранньому періоді життя. В свою чергу, аналіз зразків ДНК виявив, що у всіх резидентів вкорочення теломер було більшим в 6 разів, ніж середні показники вкорочення в останньому мета-аналізі. До того ж, вивчаючи дані, дослідники виявили чіткий зв’язок між кількістю робочих годин і величиною скорочення: чим більше часу резидент проводив на роботі, тим меншою ставала довжина теломер.

Автори сподіваються, що подальші дослідження дозволять дізнатись, чи можливо захистити теломери від вкорочення або навіть простимулювати їх відновлення і подовження. Проте, своїм дослідженням вони також надіються привернути увагу до недосконалості в програмі підготовки молодих лікарів.