Памела Уібл, доктор медицини, працює сімейним лікарем у штаті Орегон. Вона щаслива у своїй кар’єрі і не приймає жодних психоактивних ліків. Доктор Уібл є автором книги "Physician Suicide Letters—Answered".
Дані щодо використання психоактивних речовин серед медиків в подальшому тексті викладено від особи доктора Уібл.
"Ви коли-небудь відчували депресію через лікарську практику?"
Я задала це питання 220 лікарям, і 90% із них відповіли позитивно. Та все ж мало хто звертався за професійною допомогою. Чим же вони займаються, коли ніхто не бачить? Деякі вживають алкоголь, займаються спортом тощо. Що більш шокуюче, 75% студентів-медиків та молодих лікарів зараз приймають препарати, що впливають на активність нервової системи.
Психолог із програми допомоги у моєму медичному університеті сказала, що 75% із 175 людей були на антидепресантах. Вона не жартувала. Наскільки зламана система, що лікарі вимушені хворіти, щоб навчитися виконувати свою роботу?
Під час мого стажування я дізналася, що 75% моїх колег були на інгібіторах зворотнього захоплення серотоніну та інших антидепресантах, просто щоб "пройти через це, тому що це жахливо". Саме таким чином появнює ситуацію лікар Джоел Купер. Депресія є більш-менш нормою у медичному університеті та під час інтернатури.
Лікар Джилл Фадал каже: "Коли я закінчив інтернатуру, я був стривожений тим фактом, що 75% моїх колег почали приймати антидепресанти з першого року навчання."
Я задала у своєму Фейсбуку наступне питання: чи дійсно 75% студентів-медиків сидять на антидепресантах? Це абсолютна, шокуюча правда. На жаль, я припускаю, що правда, адже я виписую антидепресанти своїм колегам кожного року.
Отримавши підтвердження у Фейсбуку, я написала на пошту 1800 студентам-медикам із тим самим питанням і попросила їх поділитися власним досвідом. Усі цитати я опублікувала анонімно та після дозволу. Далі наводжу прямі цитати лікарів, студентів, інтернів.
"Я один з багатьох, хто наразі приймає два типи антидепресантів та стимулятор (амфетамін). Я втратив свого дуже близького друга на третьому курсі через самогубство. Після цього я проходив курс психіатричного лікування".
"Привіт, доктор Уібл. Число звучить високим, але ніхто не знає, чи це правдою. Я можу розповісти вам про себе та свою дівчину — ми тільки почали навчання на третьому курсі. Я використовую 100 мг сертраліну для лікування нападів паніки/тривоги, які були дуже сильними, коли ми здавали екзамени. Я відчуваю себе пригніченим, але сертралін нічого не робить для цього. Мені поставили діагноз ADD (синдром дефіциту уваги) у 2013 році, прямо перед екзаменами. З того часу я приймаю амфетамін та концерту. Також я вживаю алкоголь та марихуану під кінець дня, коли стомлююсь думати. Мій сімейний лікар запропонував мені різні бензодіазепіни для лікування нападів тривоги. Я не користувався цим рецептом, але час від часу використовував їх (від друга) для покращення сну, втечі від проблем тощо. Мій друг наразі використовує сертралін, аддерал та бензодіазепіни для лікування нападів тривоги/паніки та ADD. Я не думаю, що це збіг".
"Я згадую, як під час навчання ми спілкувалися з одногрупниками про те, як дістати аддералл та отримати рецепт від лікарів, яких вони знали. Мені навіть пропонували, але я ніколи не погоджувався. Тим не менше, я почав вживати каву у таких кількостях, що у мене з’явились проблеми з контролем сечового міхура. Я також знаю, що близько половини моїх друзів приймали антидепресанти в університеті. Тож я можу припустити, що 50-75% моєї групи приймали стимулятори та/або антидепресанти".
"Правда. Будучи студентом-медиком, я використовував антидепресанти. Те саме і зараз, коли я інтерн. Пропрацювавши 12 днів та більше 120 годин поспіль, я розумію, чому люди використовують стимулятори".
"Я працюю уже 20 років і весь цей час приймаю антидепресанти та анксіолітики, — каже Джейсон. — Я проїжджаю 300 миль та завжди плачу готівкою. Я вимушений брехати на своєму ліцензуванні кожного року. Ні в якому випадку, чорт забирай, я би ніколи не сказав про це медичній комісії — вони нам не друзі".
Що, як ми зупинимо полювання на відьм психічного здоров’я серед медичних працівників? Чому б не замінити погрози та покарання безпечним конфіденційним лікуванням? Що як ми звернемось до кореня проблеми — серйозної хвороби у медичній освіті — замість того, щоб перекласти вину на 75% студентів-медиків за те, що їм не вистачає серотоніну, дофаміну та норадреналіну у мозку?"
The non-governmental organization INgenius is a Ukrainian-language medical platform that has been promoting evidence-based medicine among the community of doctors in Ukraine since 2016. Our team has created an open database of translated treatment protocols, analytical articles on reliable treatments, and analysis of fuflomycins. We also organize events for doctors on a highly professional level.
If you want even more evidence-based Ukrainian-language content, more interesting experiments, and practical activities, support us with the help of donors!
The funds raised will be spent on:
- technical support of the site;
- the monthly payment for platforms such as ZOOM, telegram, etc.;
- payment for a designer;
- free events;
- advertising.
Each of your contributions is a contribution to the future not only of our platform but also of the progressive development of evidence-based medicine in Ukraine.
Revolution in you!
ingeniusua@gmail.com