Згідно даних Центру контролю та профілактики захворювань (CDC) використання презервативу може знизити ризик зараження ВПЛ, але забезпечує менший ступінь захисту порівняно з іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом, оскільки ВПЛ також може передаватися шляхом контакту зараженої шкіри або слизових оболонок, які  незахищені презервативом. Тому важливо розуміти, що використання презервативу забезпечує певний, але неповний захист від передачі. Також зараження може відбутись вертикальним шляхом, а саме від матері до дитини, при наявності у матері клініки гострокінцевих кондилом на момент пологів.

ВПЛ настільки поширений, що приблизно 90% чоловіків та жінок інфікуються хоча б одним з типів ВПЛ в якийсь момент свого життя. Загальна поширеність ВПЛ серед жінок становить 22-35%. У чоловіків поширеність становить 2-35%, залежно від сексуальної поведінки груп населення, яке вивчається. Однак, популяційне дослідження встановило, що співвідношення між поширеністю ВПЛ у жінок до чоловіків становить 1,4:1. Дані CDC продемонстрували, що ця хвороба вражає жінок частіше, ніж чоловіків. Дані клінік ІПСШ показали, що 13% чоловіків та 9% жінок мали гострокінцеві кондиломи. Про зараження ВПЛ частіше повідомляють жінки, ніж чоловіки. Ще припускається, що вищий рівень захворюваності на ВПЛ у жінок може бути результатом виявлення ВПЛ-інфекції в цитологічних мазках, проведених для скринінгу раку шийки матки. Жінки звертаються за медичною допомогою щодо генітальних бородавок частіше, ніж чоловіки.

Більшість інфекцій ВПЛ проходять самостійно протягом 2-3 років. Але іноді зараження ВПЛ триватиме довше і може спричинити передракові стани, ракові захворювання шкіри та слизових оболонок у подальшому життті. ВПЛ викликає такі типи раків, як рак шийки матки, піхви, вульви, статевого члена, заднього проходу, прямої кишки та ротоглотки. Дослідження СDC використовувало дані, щоб оцінити співвідношення залежно від статі цих ракових захворювань, які, ймовірно, викликані ВПЛ. Дослідження показало, що рак шийки матки є найпоширенішим раком, пов’язаним з ВПЛ 16, 18, 31,45 типу у жінок, а орофарингеальний рак, пов'язаний з ВПЛ 16 типу у чоловіків. Через високу кореляцію між раком шийки матки та ВПЛ, багато зусиль було спрямовано на створення інструментів для діагностики ВПЛ у жінок під час скринінгу раку шийки матки. Наразі не існує затверджених скринінгових тестів на виявлення ВПЛ у чоловіків.

31 березня 2020 року в Frontiers in Oncology був опублікований звіт про перший у світі тест слини, який дозволяє виявити у безсимптомного носія орофаренгеальний ВПЛ-асоційований рак на ранній доклінічній стадії. Генотип ВПЛ-16 та вірусне навантаження аналізували за допомогою ПЛР аналізу. Тест розробили вчені Квінслендського технологічного університету. Дослідники наголосили, що первинне клінічне обстеження ротоглотки, включаючи пальпацію та біле світло, не виявило суттєвих відхилень і не вказало на онкопатологію. Це дослідження слини вперше дає ґрунтовну наукову основу для початку скринінгового дослідження в осіб з високим ризиком виявлення раку орофарингеальної системи, спричиненого ВПЛ у майбутньому і зможе охопити обстеження осіб двох статей. 

Відомо понад 100 типів ВПЛ та понад 80 геномів. Діюча система класифікаціїй, що базується на подібності геномних послідовностей, як правило, корелює з 3 клінічними категоріями:

• Аногенітальна або слизова форма;
• Шкірна форма;
• Бородавчаста епідермодисплазія.

Слизова (аногенітальна) форма ВПЛ класифікується далі як латентна (безсимптомна), субклінічна або клінічна. Латентна форма виявляється у носія вірусу лише за допомогою тестів на вірусну ДНК. Більшість інфекцій ВПЛ є латентними. Клінічна форма характеризується наявністю гострокінцевих кондилом (бородавок). Субклінічні форми можуть бути виявлені при застосуванні оцтвової проби та додаткової оптичної техніки, наприклад кольпоскопічно.

Клінічна класифікація заснована на можливості викликати перед- і ракові стани, тому типи ВПЛ поділяють на три підгрупи:

• «високого» онкогенного ризику: 16,18,45,56;
• «середнього»: 31,33,35,51,52,58;
• «низького онкогенного ризику»: 6,11,40,42,43,44.

Вакцина проти ВПЛ запобігає зараженню типами ВПЛ, які спричиняють понад 90% цих ракових захворювань.

Типи вакцин:

•  Двовалентна вакцина ВПЛ (Cervarix) захищатиме лише від вірусів проти ВПЛ 16 і 18, яка є зареєстрована в Україні;
• Чотиривалентна вакцина ВПЛ (Gardasil) захистить від ВПЛ типів 6, 11, 16, 18. Зареєстрована в Україні;
• 9-валентна вакцина ВПЛ рекомбінантна (Gardasil 9) запобігає від таких типів ВПЛ 6, 11, 16, 18, 31, 33, 45, 52, 58.

Оскільки Gardasil 9 захищає від значно ширшого спектру ВПЛ, вона є рекомендованою для вакцинації осіб від 27 до 45 років, які вже почали статеве життя і можливо були інфіковані деякими штамами вірусу ВПЛ. Саме Gardasil 9 дозволяє уникнути інфікування іншими типами ВПЛ вірусів. Рекомендовано проводити вакцинацію осіб  жіночої і чоловічої статі, особам від 9 до 15 років проводять вакцинацію у 2 етапи з інтервалом в 6 місяців- 2 дози, а особи від 15 до 45 років потребуть вакцинації в 3 етапи з інтервалом у 6 місяців - 3 дози вакцини Гардасіл 9.

Вперше впроваджено рутинну ВПЛ вакцинацію обох статей в Австралії, з 2018 в Німеччині вакцинують осіб обох статей з 9 по 14 років, а за даними NHS з вересня 2019 року в Англії також всім хлопчикам та дівчатам у віці від 12 до 13 років запроваджено вакцинацію на ВПЛ.

Майте на увазі, що вакцинація проти ВПЛ запобігає появі нових ВПЛ-інфекцій, але не лікує наявні ВПЛ-інфекції чи захворювання. Вакцина проти ВПЛ найкраще працює при введенні перед початком статевого життя і перед можливістю отримати інфікування. Більшість сексуально активних дорослих людей вже були інфіковані вірусом ВПЛ, але в будь-якому віці наявність нового сексуального партнера є фактором ризику отримати новий штам вірусу ВПЛ.