Нейрохірургія у тому вигляді, в якому ми її знаємо сьогодні, почала свій активний розвиток тільки в кінці 19-го сторіччя. Однак хірургічне втручання — утворення отвору в черепі, відоме як трепанація — набагато старше. ЇЇ історію завжди досліджували окремо, об’єктивні причини її виникнення досі неоднозначні, за останні роки ця процедура набирала та втрачала популярність, була вдосконалена, її намагалися повністю замінити новими методами або й забути зовсім, але вона завжди поверталася в практику нейрохірургів. Все це про таку відому і невідому одночасно — трепанацію.

Дослідники вивчали ці питання протягом багатьох років і разом з вами ми намагатимемося розібратися, коли люди почали виконувати цю процедуру, навіщо наші предки вважали за необхідне пробуравлювати череп і коли трепанація була започаткована.

Термін «трепанація» походить від давньогрецького слова «trypanon» — «свердло», «бур». Попри відмінності проведення трепанації протягом століть в різних культурах, релігіях та куточках світу, її основи залишаються незмінними: «трепанінг» або «трепанація» — це свердління отвору в черепі за допомогою гострого інструменту.

Сучасні лікарі частіше виконують краніотомію — процедуру, при якій видаляється частина черепа, для забезпечення ширшого доступу до мозку. На відміну від трепанації, яка створює постійний отвір в черепі, сучасний метод вимагає повернення або заміну сегмента кістки, який був виділений хірургом. Важливо відзначити, що хірурги виконують краніотомію у виняткових ситуаціях — видалення пухлини головного мозку або аневризми.

Поява трепанації

Найдавніші виявлені черепи з ознаками трепанації належать до періоду мезоліту — близько 6000 до н.е.. Вони виявлені на територіях Північної Африки, України та Португалії, невеликі за розміром, з популяцій мисливців-збирачів, далеких один від одного в часі й просторі. Інші приклади давньої трепанації, в якій черепа мають ознаки менш рудиментарної техніки, відносять до періоду неоліту та були знайдені на територіях Чехії, Франції та деяких регіонах Південної Америки.

Однак трепанація не зникла з нашими предками кам'яного віку, а продовжила свій розвиток. І древні римляни, і стародавні греки практикували трепанацію в тій чи іншій формі. Про це писали Гіппократ (приблизно 460—370 р. до н.е.) і Гален (приблизно 130 р. до н.е. — 210 р. н.е.) — прабатьки сучасної медицини.

У різних частинах середньовічної Європи виконання трепанації тривало, наприклад, в Іспанії. Однак, автори тематичного дослідження 2011 року описують невелику їх кількість.

Проте в Південній Америці та Перу процедура досягла високої популярності й точності між 14-м і 16-м століттями н.е.

Чому наші предки робили це?

Коли справа доходить до пошуків причин, що спонукали древніх до виконання трепанації, запитань більше, ніж відповідей, особливо з огляду на той факт, що різні групи населення прийшли до такого крайнього заходу з різних причин.

Фернандо Рамірес Розз (Fernando Ramires Rozzi) і Ален Фромент (Alain Froment) припускають, що в епоху неоліту люди могли робити це з медичних причин. Вчені стверджують, що наші предки відпрацьовували свої навички на черепах тварин (були виявлені черепи кабана, корови, на яких є сліди трепанації). На прикладі стародавнього коров'ячого черепа з Champ-Durant Розз і Фромент розглядають навіть можливість того, що трепанація могла бути виконана як спроба ветеринарного втручання з метою порятунку тварини, що тоді можна вважати найбільш раннім доказом ветеринарної хірургічної практики. Якщо ж виконана трепанація була для відпрацювання техніки, тоді даний череп можна вважати самим раннім свідченням хірургічного експерименту на тварині, вказуючи на те, що ця практика вже існувала в 4000 р до н.е.

Медичні або духовні причини?

Корпус Гіппократа — збірка медичних творів давньогрецького цілителя, лікаря і філософа Гіппократа — описує медичні причини трепанацій. Один з текстів, «Місця в людині», рекомендує трепанацію для запобігання ускладнень, пов'язаних з переломами черепа:

"Випадки перелому черепа: [...] якщо череп має тріщину-перелом, це небезпечно. Вам слід трепанувати його, щоб запобігти протіканню гною через перелом кістки та зараженню мембрани, оскільки в цьому вузькому місці він може проникати, але не виходити, що викликає страждання і безумство..."

Однак в середньовічній Європі причини виконання трепанації сильно різнилися залежно від культури, яка їх виконувала. Наприклад, угорці здійснювало ритуальну трепанацію після смерті, але залишається неясним, чому інші європейські групи вдавалися до трепанації, поки людина була ще жива.

На думку авторів тематичного дослідження 2011 року, трепанація, можливо, все ж таки була способом лікування від фізичних травм до проблем з психічним здоров'ям і епілепсії.

Серед причин практикування трепанації можна виділити:

• магічні / релігійні — звільнення людей від одержимості або демонів, як причини хвороби;
• традиційні / обрядові — обряд посвячення (ініціації) — як спосіб дати право переходу до дорослого життя або трансформації в воїна;
• медичні — лікування пухлин, судом, епілепсії, мігрені, втрати свідомості та поведінкових змін, травм.

Цікаво буде дізнатися про жорстоких інків з Перу. Нещодавні розслідування виявили велику кількість черепів зі свідченнями успішного загоєння трепанацій. У своєму інтерв'ю для National Geographic антрополог Джон Верано (John Verano), автор книги «Отвори в голові: мистецтво та археологія трепанації» (Holes in the Head: The Art and Archaeology of Trepanation), вбачає, що інки, швидше за все, випадково відкрили для себе трепанацію, але швидко виявили, що вона може бути корисним медичним втручанням.

"Найімовірніше, для інків трепанація починалася як дуже проста річ: чистка шкіри голови після удару по ній, а також виділення уламків кістки... Вони рано дізналися, що це лікування, яке може врятувати життя. У нас є переконливі докази того, що трепанація не виконувалася для підвищення свідомості або тільки в якості ритуального обряду, а пов'язана з лікуванням пацієнтів з важкою травмою голови... "

Трепанація в наш час

Трепанація фактично продовжила свій розвиток саме в наш час. Частково це пояснює, чому деякі стверджують, що вона попередник сучасної нейрохірургії.

Медичні історики називають 18-е століття "століттям трепана". Це пов'язано з тим, що в той час європейські хірурги особливо цікавилися можливим використанням цієї практики.

Імовірно, саме в 18-му столітті трепанація вперше прийняла форму ветеринарного лікування. Ветеринари виконують її домашнім тваринам для лікування різних інфекцій або видалення пухлин.

Протягом століть лікарі використовували трепанацію для лікування струсів і запалень мозку. Однак до кінця 1700-х років думки медичної спільноти розділилися щодо того, чи є ця процедура корисною чи шкідливою.

У 19 столітті трепанація ставала популярною і водночас не визнавалася медичною спільнотою. Хоча особливо популярною вона стала в період громадянської війни в США (1861—1865), в цей час вона рекомендувалася лікарями для очищення і лікування ран голови. Зрештою трепанація змінилася більш складною процедурою краніотомії, що однак не змогла замінити її повністю.

За останні пару століть деякі люди були певні, що ця стародавня процедура може принести їм як фізичну, так і ментальну користь. Так наприклад, в 1970 році британська художниця і лобістка Аманда Фейлдінг (Amanda Feilding), графиня Вімісса і Марша, самостійно виконала трепанацію для відновлення правильного кровотоку до мозку. Британка була переконана, що оскільки кістки нашого черепа тверднуть в дитинстві, ток крові до мозку зменшується, що, на її думку, створює ризик нейродегенеративних станів — а трепанація може розв'язати цю проблему. Двічі, в 1979 і 1983 роках, вона зверталася до британського парламенту з проханням, щоб Національна служба охорони здоров'я (NHS) ввела трепанацію громадянам Великобританії.

Серед інших незвичайних фактів по цій темі, є такі: спроби Джона Леннона переконати Пола МакКартні зробити собі самостійно трепанацію, той факт, що в 90-х роках вона стала настільки популярною, що лікарі виступили із заявою, що закликає людей не намагатися зробити її вдома самостійно.

Ось така вона — відома й невідома трепанація) 

Основне джерело за посиланням